Брюховець Олена Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Брюховець
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Україна
Дата народження 8 червня 1971(1971-06-08) (52 роки)
Місце народження Одеса
Початок кар'єри 1989
Завершення кар'єри 1997
Призові, USD $ 386 215

Одиночний розряд

Матчів в/п 149—124
Титулів 4 ITF
Найвища позиція 46 (17 червня 1991)
Мейджори
Австралія 1r (1991, 1993)
Ролан Гаррос 3r (1991, 1992)
Вімблдон 3r (1991, 1993)
США 2r (1992)

Парний розряд

Матчів в/п 132-90
Титулів 3 WTA, 14 ITF
Найвища позиція 46 (11 березня 1991)
Інші парні турніри
Завершив виступи

Оле́на Юрівна Брюхове́ць (8 червня 1971) — радянська і українська тенісистка-професіонал, тенісний тренер і спортивний журналіст. Заслужений майстер спорту СРСР.

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

  • Чемпіонка світу і Європи серед дівчат.
  • Чемпіонка СРСР 1989 року в жіночому одиночному розряді.
  • Наймолодша переможниця Спартакіади народів СРСР в історії радянського тенісу (завоювала цей титул в 15 років).
  • Переможниця командної першості Європи в складі збірної Радянського Союзу.
  • Володарка 3 титулів WTA у парному розряді.
  • На турнірах серії Великого шолому найбільшим досягненням став вихід у третє коло Вімблдонського турніру та Роланд Гароссу в 1991 та 1992 роках.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення спортивної кар'єри перейшла на тренерську роботу. Мала власну школу в Одесі. Тренувала переважно дітей з Росії. Пояснює це тим, що не хотіла відбивати учнів у тих, з ким разом грала і поруч росла. Були і українські діти, зокрема кілька 12-річних дівчат, які грали за збірну України. Після протистояння в Одесі 2 травня 2014 року переїхала до Росії. Пояснює це тим, що через обмеження по в'їзду громадян Росії, дуже складно стало приїжджати в Одесу близьким її учнів, особливо татам і дідусям. Чоловік Олени Брюховець з Москви і сама вона має російське громадянство[1] (рос.). Наприкінці 2015 року очолила Рязанську академію тенісу.


Фінали Туру WTA[ред. | ред. код]

Одиночний розряд (1 поразка)[ред. | ред. код]

Легенда
Grand Slam 0
WTA Championships 0
Tier I 0
Tier II 0
Tier III 0
Tier IV & V 0
Результат Ранг Дата Турнір Покриття Опонент Рахунок
Поразка 1. 1990 Москва, Росія Килим СРСР Лейла Месхі 4–6, 4–6

Парний розряд 5 (3 титули, 2 поразки)[ред. | ред. код]

Легенда
Grand Slam 0
WTA Championships 0
Tier I 0
Tier II 0
Tier III 0
Tier IV & V 2
Титули за покриттям
Тверде 1
Ґрунт 1
Трава 0
Килим 1
Результат Ранг Дата Турнір Покриття Партнер Опоненти Рахунок
Перемога 1. Тра 1990 Таранто, Італія Ґрунт СРСР Євгенія Манюкова Італія Сільвія Фаріна-Елія
Італія Ріта Гранде
7–6, 6–1
Поразка 2. 1990 Москва, Росія Килим СРСР Євгенія Манюкова США Гретхен Раш
США Робін Вайт
2–6, 4–6
Перемога 3. Жов 1990 Dorado, Пуерто-Рико Тверде СРСР Наталія Медведєва США Емі Фрейзер
Нова Зеландія Джулі Річардсон
6–4, 6–2
Перемога 4. 1991 Санкт-Петербург, Росія Килим Україна Наталія Медведєва Франція Ізабель Демонжо
Велика Британія Джо Дьюрі
7–5, 6–3
Поразка 5. Тра 1992 Belgian Open, Бельгія Ґрунт Чехія Петра Лангрова Нідерланди Манон Боллеграф
Нідерланди Кароліна Віс
4–6, 3–6


Фінали ITF[ред. | ред. код]

Одиночний розряд (4-1)[ред. | ред. код]

Турніри $100,000
Турніри $75,000
Турніри $50,000
Турніри $25,000
Турніри $10,000
Результат Ранг Дата Турнір Покриття Опонент Рахунок
Перемога 1. 7 серпня 1989 Падерборн, Західна Німеччина Ґрунт ФРН Michaela Kriebel 6–1, 6–7, 6–3
Перемога 2. 23 жовтня 1989 Burgdorf, Швейцарія Килим Франція Валері Батю 6–4, 6–1
Перемога 3. 6 листопада 1989 Свіндон, Велика Британія Килим Австрія Беате Райнштадлер 6–2, 6–4
Поразка 4. 23 квітня 1990 Казерта, Італія Ґрунт Польща Катажина Новак 6–1, 2–6, 3–6
Перемога 5. 30 вересня 1996 Ньюпорт-Біч, США Тверде Аргентина Мерседес Пас 6–2, 6–4

Парний розряд (14–2)[ред. | ред. код]

Результат Ранг Дата Турнір Покриття Партнер Опоненти Рахунок
Перемога 1. 28 вересня 1987 Bol, Yugoslavia Ґрунт СРСР Вікторія Мильвидська СРСР Aida Halatian
СРСР Євгенія Манюкова
6–4, 5–7, 6–4
Перемога 2. 15 серпня 1988 Rebecq, Бельгія Ґрунт СРСР Вікторія Мильвидська Ізраїль Ілана Бергер
Ізраїль Anat Varon
6–2, 6–2
Перемога 3. 29 серпня 1988 Нівель, Бельгія Ґрунт СРСР Вікторія Мильвидська Угорщина Река Сіксаї
Нідерланди Амі ван Бюрен
1–6, 7–5, 6–1
Перемога 4. 24 липня 1989 Суб'яко, Італія Ґрунт СРСР Євгенія Манюкова Ізраїль Medi Dadoch
Ізраїль Яел Сегал
6–2, 6–0
Поразка 5. 7 серпня 1989 Падерборн, Західна Німеччина Ґрунт СРСР Євгенія Манюкова Чехословаччина Івана Янковська
Чехословаччина Ева Меліхарова
4–6, 2–6
Перемога 6. 23 жовтня 1989 Burgdorf, Швейцарія Килим (i) СРСР Євгенія Манюкова Швейцарія Сандрін Жаке
Швейцарія Ева Крапль
6–4, 6–2
Перемога 7. 30 жовтня 1989 Пфорцгайм, Західна Німеччина Тверде СРСР Євгенія Манюкова ФРН Кароліна Шнайдер
США Елізабет Гелфін
6–1, 6–1
Перемога 8. 6 листопада 1989 Свіндон, Велика Британія Килим СРСР Євгенія Манюкова Велика Британія Джулі Салмон[en]
Нідерланди Кароліна Віс
6–3, 6–4
Перемога 9. 22 січня 1990 Гельсінкі, Фінляндія Килим СРСР Євгенія Манюкова Швеція Nina Erickson
Швеція Ева Лена Ольссон
6–1, 6–4
Перемога 10. 29 січня 1990 Дандерид (комуна), Швеція Тверде (i) СРСР Євгенія Манюкова ФРН Carolin Franzke
ФРН Кароліна Шнайдер
6–2, 6–0
Перемога 11. 5 лютого 1990 Ставангер, Норвегія Capet Швеція Nina Erickson ФРН Барбара Ріттнер
ФРН Гайке Томс
6–2, 6–2
Перемога 12. 23 квітня 1990 Казерта, Італія Тверде СРСР Євгенія Манюкова Чехословаччина Міхаела Фріммерова
Угорщина Река Сіксаї
4–6, 6–3, 6–1
Перемога 13. 6 травня 1996 Щецин, Польща Ґрунт Україна Олена Татаркова Чехія Ленка Ценкова
Чехія Адріана Герші
6–2, 6–1
Перемога 14. 16 червня 1996 Ташкент, Узбекистан Ґрунт Україна Олена Татаркова Німеччина Katrin Kilsch
Австралія Робін Модслі
6–4, 6–2
Поразка 15. 9 березня 1997 Рокфорд (Іллінойс), США Тверде Франція Нелле ван Лоттум США Джанет Лі
Швеція Марія Страндлунд
6–7, 3–6
Перемога 16. 11 вересня 2000 Одеса, Україна Тверде Україна Inna Bryukhovets Україна Natalia Bogdanova
Україна Juleya Semenets
6–3, 6–3

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Елена Брюховец: Я не люблю лишать коллег работы. GoTennis.ru. 24.07.2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 24.02.2019. 

Джерела[ред. | ред. код]