Брюховичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Брюховичі
Gerb of Br'ukhovychi.gif Brjuhv h.png
Герб Прапор
Котеджі у східній частині селища
Котеджі у східній частині селища
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Львівська міськрада
Шевченківський район
Рада Брюховицька селищна рада
Код КОАТУУ: 4610166300
Основні дані
Магдебурзьке право 1444
Статус з 1940 року
Площа 11,20 км²
Населення 6 014 (01.01.2015)[1]
Густота 537 осіб/км²
Поштовий індекс 79491
Телефонний код +380 32
Географічні координати 49°54′14″ пн. ш. 23°57′14″ сх. д. / 49.90389° пн. ш. 23.95389° сх. д. / 49.90389; 23.95389Координати: 49°54′14″ пн. ш. 23°57′14″ сх. д. / 49.90389° пн. ш. 23.95389° сх. д. / 49.90389; 23.95389
Водойма Брюховицькі озера; потік Брюхівчанка
Відстань
Найближча залізнична станція: Брюховичі
До райцентру:
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
До обл. центру:
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 79491, смт Брюховичі, вул. Ясна, 1; т. 234-72-30
Карта
Брюховичі is located in Україна
Брюховичі
Брюховичі
Брюховичі is located in Львівська область
Брюховичі
Брюховичі

Commons-logo.svg Брюховичі у Вікісховищі

Брюховичі — селище міського типу в Україні, підпорядковане Шевченківському району міста Львова. Складається з кількох масивів забудови серед мальовничих горбів та соснових і мішаних лісів. Площа Брюховичів — 11 км², населення — 10 000 осіб.

Село є центром Брюховицької селищної ради.

Зміст

Населення[ред.ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 5385 осіб[2]:

Мовний склад населення Брюховичів, станом на 2001 р.[3]
Мова Число ос. Відсоток
українська 5 071 94,17
російська 189 3,51
польська 68 1,26
інші 57 1,06

Географія[ред.ред. код]

Селище розташоване у центральній частині Львівської області та межує на півдні з містом Львовом, на північному сході з селами Жовківського району Львівської області — Малими Грибовичами та Волею-Гомулецькою, на заході з селом Яворівського району Львівської області — Бірками.

Брюховичі лежать на стику Сянсько-Дністровської вододільної рівнини та Розточчя. Через південно-західну частину селища проходить Головний європейський вододіл, що ділить басейни рік Балтики та Чорномор'я.

Розточчя вузькою грядою проходить з півночі в північно-західному напрямку, різко понижуючись до Брюховицької долини, яка є складовою частиною Білогорсько-Мальчицької прохідної долини. Різні види рельєфу зумовили велику різноманітність краєвидів, які милують око. Височини, що піднімаються над Брюховицькою долиною на 318–337 метрів, мають вигляд узгір'їв, порослих лісом. Зі сходу до селища прилягає Брюховицький ліс, з півночі — лісовий заказник «Гряда». Глибоко в Розточчя врізається долина Голоско, дно якої покрито пісками, які простягаються до Брюховичів.

Південна частина селища — це забудовані селищні території, північна частина — це зона санаторно-рекреаційних закладів, східна частина — зона рекреаційних територій та селищного центру.

Топоніми[ред.ред. код]

Вперше поселення згадується в документах за 1440 рік. Грамотою польського короля Владислава ІІІ, датованою 21 липня 1444 року було дозволено заселяти «кметям, хліборобам та корчмарям» землі на березі річки Брюхівчанка. Саме назва річки й дала назву новому поселенню.

Урбаноніми

Кількість елементів інфраструктури у селищі - це 107 вулиць[4] з 2700 будинками [5].

Вулиці:

  • Арктична
  • Балабанівка
  • Бірківська
  • Бічна Арктична
  • Бічна Бурденка Миколи
  • Бічна Бурштинова
  • Бічна Дитяча
  • Бічна Кліматична
  • Бічна Коновальця Євгена
  • Бічна Курортна
  • Бічна Львівська
  • Бічна Паркова
  • Бічна Фруктова
  • Бічна Ясна
  • Букова
  • Бурденка Миколи
  • Бурштинова
  • Вербова
  • Верескова
  • Весняна
  • Висока
  • Вишнева
  • Відпочинкова
  • Вільхова
  • Волошкова
  • Гайова
  • Гамулецька
  • Горіхова
  • Горобинова
  • Грабова
  • Грушева
  • Далека
  • Дитяча
  • Долинна
  • Жасминова
  • Житня
  • За Мостом
  • Заможна
  • Запашна
  • Івасюка Володимира
  • Калинова
  • Кленова
  • Кліматична
  • Коновальця Євгена
  • Коротка
  • Крукова Гора
  • Крута
  • Курортна
  • Лікарська
  • Лісна
  • Львівська
  • Макаренка Антона
  • Малинова
  • Мальвова
  • Музейна
  • Над Ставом
  • Насипна
  • Незалежності України
  • Нова
  • Ожинова
  • Озерна
  • Осикова
  • Отця Іздрика Андрія[6]
  • Очеретяна
  • Паркова
  • Підлісна
  • Під Горою
  • Під Осовою
  • Піщана
  • Пляжна
  • Побутова
  • Полунична
  • Польова
  • Потічок
  • Приколійова
  • Прилуцька
  • Проліскова
  • Пшенична
  • Ряснянська
  • Садова
  • Світла
  • Селищна
  • Середня
  • Січових Стрільців
  • Скитницька
  • Скочня[7]
  • Сливова
  • Смолиста
  • Солов'їна
  • Соляк
  • Сонячна
  • Соснова
  • Соснова Поляна
  • Спортова
  • Сунична
  • Сухомлинського Василя
  • Теплична
  • Тиха
  • Тіниста
  • Фруктова
  • Хвойна
  • Чорнична
  • Широка
  • Шкільна
  • Яблунева
  • Ягідна
  • Ясенева
  • Ясна

Проїзди:

  • Листяний
  • Луговий

Житлові квартали:

  • Поле Чудес
  • Царське село

Символіка[ред.ред. код]

Архітектурне виконання гербу селища

Виявлені в архівах печатках громади Брюхович з XIX ст. містять зображення трьох ялинок: середня вища, а дві інші — однакові, але меншої висоти. На підставі цих символів були опрацьовані проекти герба та прапора Брюховичів (автори — А. Гречило та І. Сварник), які 26 вересня 1991 р. затверджено ухвалою селищної ради народних депутатів. Герб Брюховичів: у срібному полі на зеленій основі три зелені ялини, середня з яких вища від двох інших. Прапор Брюховичів: квадратне полотнище, розділене горизонтально; на верхній білій частині (висотою в ¾ ширини прапора) — три стилізовані зелені ялинки, середня з яких вища від двох інших; нижня частина — зелена. Знаки символізують селище як курорт та вказують на його розташування серед густих лісів.

Історія[ред.ред. код]

Територія селища була заселена ще з найдавніших часів. Археологічні дослідження виявили в Брюховичах кілька поселень кам'яної доби. У районі вул. Фруктової проводили розкопки археологи Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, які знайшли кам'яні вироби часів мезоліту (культура Вороців-Старуня VI–IV тис. до н. е.), а також залишки печерного поселення. За місцевими переказами на горбі, що звеличується над місцевим кладовищем, колись було язичницьке капище.

Польське панування (1340–1772)[ред.ред. код]

Про початки освоєння території нинішніх Брюховичів багато відомостей подає Денис Зубрицький у «Хроніці міста Львова». Король Владислав II Ягайло своїм привілеєм від 18 вересня 1415 року надав Львову великі обшири-розлогі ґрунти, порослі чагарником і лісами, що належали Львівському староству, з правом використовувати їх і закладати колонії. На цих територіях згодом виникли міське село Кульпарків, Білогорща і Бруховичі.

Король Владислав ІІІ, перебуваючи у Буді над Дунаєм, своїм привілеєм від 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів — втікачів від татарських набігів. Привілеї на заснування Брюхович підтвердив король Александер Ягеллончик (1503).

У 1576 році львівські міщани протестували проти того, що міські маєтки (Кульпарків, Клепарів, обидва Голоська, Замарстинів, Білогорща й Брюховичі) перебували в руках дванадцяти райців чи їхніх родин і стали для них джерелом прибутків. 1600 року місто заснувало у Брюховичах свою папірню, яку 1614 року віддали в оренду Ференцові Зелінському.

Коли у 1635 році король зобов'язав місто щоденно давати на фортифікацію передмість по 12 тяглих і 6 піших підданих, райці Львова наказали осадникам Брюхович та інших міських сіл відробляти щотижня, замість двох, чотири дні з лану. Мешканці Брюхович Микола Литвинів та проник Головачів внесли протест проти львівської влади до гродського суду. Скарга дійшла до короля Владислава IV, який призначив для її розгляду виконавчу комісію у складі архієпископа Станіслава Гроховського й коронного рефендаря Залеського. У присутності комісії львівський раєцький уряд засудив непокірних мешканців передміських сіл — «одних на шмагання поворозами на сходах ратуші, інших на колоду. Ще інших на орчик доти, доки не відроблять повинностей, а одного, Яцька Іванового з Малого Голоська, який вдарив на сполох у дзвін, коли міські слуги хотіли виганяти на роботу, засудили, щоб був скараний мечем по шиї».

Міський райця Львова Мартин Ґросваєр, який узяв на себе обов’язок керувати обороною Львова під час облоги міста військами Богдана Хмельницького та Тугай-бея 5 жовтня 1648 року пише, що вночі «неприятель не наступав, лише спалив міське село Брюховичі, вирізав чоловіче населення, а білоголову стать забрав у неволю, знищивши нечисленні маєтки».

Австрійське панування (1772–1918)[ред.ред. код]

Брюховичі залишились у складі Економії маєтків Львова до 1862 року. Місто отримало прибутки від брюховицьких лісів, млинів та каменоломень. У 1886 році через Брюховичі прокладено залізницю Львів—Белжець, що стало стимулом для створення в селі відпочинкових осель та вілл для заможних львів'ян. На місці піщаних дюн висаджували сосни. Що поліпшило рекреаційні умови місцевості. 1891 року утворено Товариство власників нерухомості в Брюховичах, яке намагалось зберегти довколишні лісові ландшафти. 1898 року виділено 24 морги лісу (морг — 0,56 га) поблизу залізничної станції для створення лісопарку.

У 1867 та 1899 роках було збудовано дві римо-католицькі дерев'яні каплиці, які було знищено пожежею під час Другої світової війни.

Від 1889 року Брюховичі почали розвиватися як рекреаційна зона Львова, селище було включене в офіційний список кліматичних курортів.

Події Першої світової війни (1914–1918)[ред.ред. код]

Наприкінці ХІХ століття на Лисій (З’явленській) горі, що здіймається над Брюховицьким цвинтарем було споруджено Брюховицький форт — один із 11 фортів зовнішнього поясу фортифікацій, що мав забезпечувати кругову оборону Львова. За описом Михайла Слободянюка, надрукованому у мілітарному альманасі «Цитаделя», форт був укріпленою артилерійською позицією на півбатареї (2-3 гармати) з цегляними траншеями для піхоти, яка обороняла підступи до гармат. Доступ до артилерійських позицій захищали два бічні цегляні каземати (стрілецькі галереї) з бетонним перекриттям на схилах гори. Між ними були ще два каземати для фронтального захисту форту. А центральну частину форту займали позиції для двох артилерійських гармат. Біля них – перекриті бетоном сховища для боєприпасів.

Під час російського наступу на Галичину у серпні-вересні 1914 року форт був залишений австрійським військом без бою. Натомість росіяни його укріпили та обороняли у червні 1915 року.

Зранку 22 червня 1915 року частини 2-ї австро-угорської армії під командуванням фельдмаршала-лейтенанта барона Едуарда фон Бьом-Ермолі увійшли до Львова Янівською дорогою. Росіяни не чинили їм опору та відступали на схід.

Листопадовий чин. Українсько-польська війна (1918–1920)[ред.ред. код]

Символічна могила-курган «Борцям за волю України»

Восени 1918 року розпалася Австро-Угорська імперія, а на її уламках постав ряд незалежних держав. 1 листопада 1918 року, о 4-ій ранку, у Львові розпочалося українське повстання, яке у історичний джерелах йменується як Листопадовий чин, метою якого було проголошення Західноукраїнської Народної Республіки) на історично українських землях Галичини, але проти цього були поляки, які хотіли, навпаки, приєднання цих земель до польської держави. Так без особливого супротиву, оскільки, австрійські, німецькі та угорські частини об'явили нейтралітет, підрозділи Українських січових стрільців (1410 вояків та 60 унтер-офіцерів) під командуванням Дмитра Вітовського захопили більшість об'єктів, які відповідали за життєдіяльність міста (міська ратуша, залізничний вокзал, поштамт та багато ін.).

По полудню того ж дня у Львові спалахнув польський заколот, у результаті якого полякам вдалося захопити гілку залізниці між Перемишлем та Львовом, а згодом і головний залізничний вокзал у Львові. В кінці листопада під натиском переважаючих ворожих сил українські частини залишили Львів. Одразу після залишення Львова була скликана військова рада Української Галицької Армії. Засідання військової ради відбувалася у Миклашівській плебанії, на якій узявши до уваги співвідношення своїх та ворожих сил, військове командування вирішило усіма можливими способами узяти місто в облогу та повернути його під свій контроль. Для виконання цих рішень необхідно було підтягнути сили та організувати підпілля. Було організовано мобілізацію на всій території Галичини, вільній від ворогів. А Брюховичі, у свою чергу, були ключовим пунктом на західних підступах до Львова та місцем масивного супротиву поляків.

У Львові зброєний опір тривав до 21 листопада 1918 року. Для того аби уникнути оточення, командувач армією Львівського гарнізона полковник Гнат Стефанів наказав українським частинам у ніч на 22 листопада залишити Львів, а натомість до міста увійшли передові частини польського війська. У ніч з 24 на 25 листопада 1918 року до оточеного Львова прибув польський генерал Розвадовський та перейняв командування у генерала Болеслава Роя. Новим командувачем було анонсовано наказ про подальший наступ.

Наприкінці грудня 1918 року підрозділи Української Галицької Армії розпочали свій наступ з метою перешкодити постачання залізницею до Львова продовольства, військового озброєння та допомоги для польського війська, яке знаходилося в отченому місті. Наміри українського командування були викриті генералом Розвадовським та за його командою військові підрозділи під командуванням майора Йосифа Сопотницького атакували тилові частини Української Галицької армії поблизу Львова і тим самим зупинили наступ українців.

Друга невдала спроба наступу на Львів була здійснена на початку січня 1919 року, у історичних джерелах йменується, як Вовчухівська офензива та тривала з 15 січня до 19 березня 1919 року. На початку усе складалося вдало для галичан, але вчасно, для польського війська у ці події втрутилася Найвища рада країн Антанти, на вимогу якої просування частин Української Галицької Армії було зупинено на так званій, лінії Бартелемі.

Військові дії відновилися 2 березня 1919 року, а 19 березня польскі війська увійшли до Перемишля та повністю відновили залізничне сполучення зі Львовом. Українським командуванням було запропоноване нове перемир'я тривалістю чотири доби, але поьською стороною воно було відхилене, оскільки, на допомогу останнім з Франції прибув добре вишколилений та озброєний 80 000 корпус генерала Галлера.

Наприкінці квітня 1919 року Верховне командування войска польського разробило план наступу проти Української Галицької Армії у Східній Галичині та на Волині, з метою остаточного знищення Української Галицької Армії та забезпечення безпеки польського населення, що населяє ці регіони.

Брюховицький форт - головний форпост українського Львова був захоплений польськими військами о 1-ій годині ночі 29 квітня 1919 року і таким чином, після цього битва за Львів була остаточно програна. У липні 1919 року війська Української Галицької Армії відійшли за ріку Збруч.

Цей опір поляків і привів до розгортання з перших днів існування ЗУНР польсько-української війни.

Радянсько-польська війна (1920–1921)[ред.ред. код]

Між двома війнами (1921–1939)[ред.ред. код]

У 1925–1939 роках було споруджено костел Христа Царя за проектом архітектора Мар'яна Нікодемовича. Тепер цей храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві. Місцеві греко-католики належали до парафії у Великих Грибовичах, а в Брюховичах (присілку Гамулець) була невелика дерев'яна Троїцька церква, збудована 1756 р. (за іншими відомостями, 1775 р.),— пам'ятка архітектури національного значення.

Багато вілл у Брюховичах належало заможним львівським підприємцям, юристам, митцям. Вілла львівського архітектора Генрика Заремби стала місцем трагічних подій. 30 грудня 1931 року на віллі у Брюховичах вбили його 17-річну доньку Ельжбету. У вбивстві підозрювали гувернантку й економку — хорватку Риту Горгонову, яка була коханкою Генрика Заремби й народила від нього доньку. Судовий процес Р. Горгоновової впродовж двох років був на перших шпальтах польських газет.

Наприкінці 1934 року за проектом, розробленим Анджеєм Тейсейре та за сприянням Секції Лижвярів Польського Татранського Товариства у Львові було збудовано один з найбільших спортивних об’єктів на території тогочасної Польщі - гірськолижний трамплін у Брюховичах, який відповідав також вимогам FIS та на якому можна було виконувати стрибки на відстань до 55 метрів[8].

За оцінкою Володимира Кубійовича, що станом на 1939 рік, населення Брюхович складало 2120 осіб (24,5% українців, 68% поляків та 7% євреїв).

Початок Другої Світової війни. Перші Совіти (1939–1941)[ред.ред. код]

24 серпня 1939 року була підписана угода про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом відома, як пакт Молотова — Ріббентропа. Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією у Першій світовій війні територій. Таємним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі та поділ Польщі між ними при очікуваному у ті дні нападі Німеччини на Польщу.

Німеччина почала виконувати умови цієї угоди, розпочавши польську компанію, тобто вже 1 вересня 1939 року напала на Польщу.

У вересні 1939 року довкола Брюховичів точились жорстокі бої між польськими та німецькими військами.

19 вересня 1939 року група генерала Казимежа Соснковського намагалась прорватися через Брюховицький ліс, який німці називали «Мертвий ліс» або «Ліс смерті» (нім. Toten wald), до Львова. В районі дороги на Брюховичі між німецькими гірськими стрільцями генерала Ф. Шернера та групою генерала Соснковського відбувся бій, у результаті якого останні попали в оточення та були розбиті наступаючою німецькою армією.

Командир артилерійських складів №6 в Брюховичах «Dinamit magazin», підполковник Л. Дмишевич, підрозділ якого протягом дня 20 вересня 1939 року успішно відбивали наступ німців, отримали наказ генерала К. Соснковського здаватися без знищення складів, з урахуванням небезпеки наслідків підриву боєприпасів складу для мешканців Львова та Брюхович. Гарнізон брюховицьких артскладів, що мав відчутні втрати, але о 7-ій ранку, 21 вересня 1939 року, виконуючи наказ генерала здався німцям у складі 16 офіцерів та 300 солдатів, попередньо знищивши чотири 155-ти мм. гаубиці.

22 вересня 1939 року, о 2-ій годині по полудню, польський гарнізон Львова остаточно склав зброю і до 4-ої години по полудню Червона армія увійшла та зайняла Львів, а також приміські села, у тому числі й Брюховичі. Німецькі частини натомість відійшли з щойно зайнятих територій, оскільки діяли попередні домовленності між Німеччиною та СРСР (пакт Молотова-Ріббентропа). Фактично ці території були «звільнені» від польського панування і вже 1 листопада 1939 року у Москві Верховна Рада СРСР, у односторонньому порядку, на позачерговій сесії прийняла «Закон про включення Західної України до складу СРСР», з возз'єднанням з УРСР, а за два тижні в Києві Верховна Рада УРСР, також на позачерговій сесії прийняла «Закон про прийняття Західної України до складу УРСР». Так Західна Україна, у тому числі Львів та Брюховичі «де факто» стали складовою частиною СРСР, а «де юре» остаточно увійшла до складу УРСР вже по закінченню німецько-радянської війни - 16 серпня 1945 року.

У 1940 році Брюховичі отримали статус селища міського типу.

Під німецькою окупацією (1941–1944)[ред.ред. код]

Під час німецької окупації 1942–1944 років Брюховичі перебували в межах розширеної території міста Львова і входили до складу 10-ї дільниці міста — «Міський ліс».

Радянський період (1944–1991)[ред.ред. код]

З 1939 по 1942, з 1944 і до 1957 року селище було центром Брюховицького району Львівської області.

1946 року в селищі були створені перші партійна та комсомольська організації. До середини 1960-х років у Брюховичах налічувалося вже вісім партійних організацій із загальною чисельністю членів - 110 осіб та сім комсомольських організацій із загальною чисельністю членів - 810 осіб. Найчисельнішою була комсомольська організація львівського технікуму сільського будівництва - 483 особи[9].

За радянських часів у селищі діяли санаторій «Львів», будинок відпочинку «Лісова пісня», 18 стаціонарних піонерських таборів та 7 постійно діючих профілакторіїв при них. Працювали Брюховицьке та Завадівське лісництва, кілька невеликих деревообробних підприємств, було впорядковано три озера. Однак статусу відпочинкової оселі не відповідала прокладена селищем об'їзна залізниця та кілька військових об'єктів. Серед них найбільшу загрозу донедавна створювали величезні склади боєприпасів на південь від Брюховичів.

Новітня історія села[ред.ред. код]

У 1996 за постановою уряду України було підтверджено статус курортно-рекреаційної місцевості.

У травні 1999 року назву селища можна було прочитати на шпальтах всіх газет світу. Президенти дев'яти країн Центральної Європи обрали старовинне місто Львів місцем зустрічі, на якій обговорювались основні проблеми центральноєвропейського регіону. 15 травня учасники саміту в рамках програми зустрічі милувались чарівними краєвидами нашого селища із мальовничої «Колиби».

З 1990-х років почалася масова забудова східної частини селища індивідуальними котеджами, яку місцеві мешканці називають «Полем чудес».

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Меморіали, пам'ятники[ред.ред. код]

Пам'ятник Т. Г. Шевченку
Пам'ятник блаженному Папі Римському Іванові Павлові ІІ
  • Пам'ятник В. І. Леніну (демонтований у 1990 році), а на його місці, 18 вересня 1994 року відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченкові (скульптор — Любомир Кукіль)[10].
  • Пам'ятник Іванові Павлові ІІ (2012, скульптор — Любомир Кукіль)[11].
  • Пам'ятник Богдану Хмельницькому, встановлений у 1954 році.
  • Пам'ятник радянським воякам, які загинули при визволенні селища у липні 1944 р.
  • Пам'ятний знак про майбутнє встановлення пам'ятника В. Івасюку.
  • Пам'ятний хрест борцям за волю України, погиблим та закатованим у 1944-1951 рр..
  • Пам'ятний знак Героям Небесної Сотні.
  • Символічний курган-могила Борцям за волю України.
  • Фігура Богородиці — на розі вулиць Незалежності України та Дитячої.
  • Меморіал В. Івасюка на місці трагічної загибелі поета у Брюховицькому лісі.

Демонтовані:

  • Пам'ятник М. Горькому (демонтований на початку 1990-их років).

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Храм Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ)
Церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці (УПЦ КП)
  • Церква Введення у Храм Пресвятої Богородиці. Настоятель — отець Ярослав Ощудляк.
  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Отця Іздрика)[12]. У 1925–1939 роках було споруджено костел Христа Царя за проектом архітектора Мар'яна Нікодемовича. В 1936 році була відслужена перша Служба Божа. Також з будовою костела почали будувати, плебанію і школу. Так служили до початку Другої світової війни. З приходом радянської влади священики парафії виїхали до Польщі. Після арешту останнього українського священика, храм на довгі роки «перейшов» до російської православної церкви. На початку 1990-их років парафіяни церкви перейшли, повернулися до віри своїх батьків, а храм отримав свою сучасну назву. При парафії є Катихетична школа, «Молитовна група», брацтво МБНП та вівтарна дружина, також 2 хори (диригентом дорослого хору є Ганас В. Ю. та дитячий хору диригентом є Закопець О. М.). За весь час існування церкви її настоятелями були: о. Бемко (1939–1941), о. Ігор Сподар ЧНІ, о. Леонід Мальков ЧНІ, о. Петро Салагуб (1992–2013), о. Руслан Мартинюк (від 2013 р.). У 2016 році до Церкви Різдва Пресвятої Богородиці був призначений священником о. Роман Соколенко, який співпрацює з адміністратором парафії Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ о. Петром Салагубом.
Каплиця Оранта «Премудрості Божої» (УГКЦ)
  • Церква Пресвятої Трійці збудована у 1756 році (за іншими відомостями - у 1775 році) у присілку Брюховичів Гамулець (нині - вул. Під Осовою) та є пам'яткою архітектури національного значення №339. За Польщі церква належала до греко-католицької парафії Великих Грибович, водночас нею користувалися й греко-католики Брюховичів. Сьогодні церква перебуває у спільному користуванні громад УГКЦ та УПЦ КП. Храм належить до рідкісного типу двокамерних церков, які складаються лише з двох зрубів. Третя частина церкви - бабинець - це скоріше сіни, збудовані незрубним методом. Перед церквою стоїть величний кам'яний хрест, на якому ще видно окремі слова польською мовою, але прочитати увесь текст вже неможливо. До складу ансамблю церкви Пресвятої Трійці входить також мурована брамна дзвіниця[13].
  • Каплиця Оранта «Премудрості Божої», збудована з нагоди 2000-ліття Різдва Христового.
  • Каплиця Святого Йосифа при монастирі Святого Йосифа згромадження отців Василіян.

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

У селищі працює декілька виробничих підприємств, переважно приватної форм власності, що спеціалізуються в галузях:

Туризм[ред.ред. код]

Станом на 26.02.2016 року в Брюховичах зареєстровано 7 готельних комплексів, зокрема, найвідоміші з них - це готельні комплекси «Колиба» та «Валентина»[16]. Також в селищі працює музей модерної скульптури Михайла Дзиндри та заміська станція спостережень астрономічної обсерваторії Львівського національного університету ім. І.Франка[17][18][19].

Інфраструктура[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Послуги[ред.ред. код]

  • надання послуг з вивезення твердих побутових відходів — ТзОВ «АВЕ Львів»[27];
  • надання послуг з експрес-доставки документів, вантажів та посилок населенню — відділення «Нової пошти»;
  • надання телекомунікаційних послуг (телефонія, доступ до мережі Інтернет, інтерактивне телебачення тощо) — центр телекомунікаційних послуг Львівської філії ПАТ «Укртелеком» (АТС-259)[28], ПрАТ «Фарлеп» (АТС-240,244)[29], ТзОВ «Аркада-Х» (АТС-295)[30] та ін..
  • надання універсальних послуг поштового зв'язку (пересилання простої та рекомендованої кореспондеції, бандеролей, передплата періодичних видань тощо) — львівське міське відділення поштового зв'язку «Брюховичі» Поштамту-Центру поштового зв'язку Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»[31];
  • надання широкого спектру банківських послуг — відділення ПАТ «Ощадбанк» № 10013/0312[32].

У сфері побутового обслуговування (перукарські послуги, ремонт та технічне обслуговування автотранспорту, ремонт одягу та взуття, ремонт електропобутової техніки, ритуальні послуги, фотопослуги, хімчистки тощо) послуги надають приватні підприємства різних форм власності.

Торгівля[ред.ред. код]

В галузі торгівлі у Брюховичах діє 45 торгових закладів, які належать приватним підприємцям різних форм власності. У сфері ресторанного бізнесу працює 4 підприємства. Діє мініринок в центрі селища (вул. Івасюка, 1).

Медицина[ред.ред. код]

За часів СРСР на території селища працювало 13 санаторіїв та баз відпочинку, розрахованих на 2800 відпочивальників, нині діє лише два подібних заклади - санаторій «Львів» (вул. Курортна)[33] та реколекційно-відпочинковий центр «Світлиця» (вул. Широка, 4)[34].

Окрім санаторіїв в Брюховичах знаходиться 7–а львівська міська клінічна лікарня, у якій працюють відділення реабілітації хворих інфарктом міокарда (вул. Івасюка, 74)[35]; доросле поліклінічне відділення та жіноча консультація (вул. Ягідна, 8) та дитяче поліклінічне відділення (вул. Івасюка, 40)[36].

Також в селищі працюють відділення реабілітації та відновного лікування (вул. Лікарська 8) та ортопедичне відділення (вул. Нова, 1) Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охматдит» та військовий шпиталь (вул. Незалежності України, 31).

Для наших чотирилапих друзів працює приватна ветеринарна клініка (вул. Сухомлинського, 10), яка надає хірургічні, терапевтичні та перукарські послуги, а також за допомогою сучасного обладнання проводить діагностику стану здоров'я домашніх улюбленців.

Транспорт[ред.ред. код]

Приміщення залізничного вокзалу станції Брюховичі

Залізнична станція Брюховичі пов'язана гілками прямого залізничного сполучення з Рава-Руською і Львовом. Через селище курсують такі автобусні маршрути:

№ маршруту Напрямок
8[37] Львів (Площа Святого Теодора) — Брюховичі (вул. Курортна)
22[38] Львів (Площа Святого Теодора) — Брюховичі (вул. Під Осовою)
54[39] Бірки (школа-інтернат) — Львів (Проспект Червоної Калини)
144[40] Ясниська — Львів (Церква Святої Анни)

Цікавою вже є традиція, коли протягом усіх Різдвяних свят між Львовом (Головний двірець) та Брюховичами курсує ретро-потяг. Потяг має усього шість рейсів, під час однієї поїздки, тривалістю 1 год. 15 хв., перевозить 150 пасажирів. Розклад руху ретро-потягу (1, 2, 7, 8, 9 та 14 січня кожного року):

Час

відправлення

Станція

відправлення

Час

прибуття

Станція

прибуття

12:40 Львів 13:00 Брюховичі
13:45 Брюховичі 14:05 Львів

Вартість проїзду становить:

  • для дітей до 6 років - безкоштовно;
  • для дітей 6-14 років - 4,5 грн.;
  • для дорослих - 6 грн.[41].

Релігія[ред.ред. код]

  • Всеукраїнський центр Свідків Єгови (вул. Львівська 64).
  • Контемплятивно-адораційний монастир пророка Іллі[42][43][44].
  • Монастир згромадження сестер катехиток святої Анни при Львівській Архієпархії [45][46].
  • Монастир Святого Йосифа згромадження отців Василіян.
  • Парафія Святої Терези Дитятка Ісуса (вул. Потічок 6) [47].

Громадське життя[ред.ред. код]

В селищі діє молодіжна громадська організація «Наші Брюховичі», яку очолює керівник однойменної депутатської групи у Брюховицькій селищній раді - Віталій Денега[48].

Активісти ГО «Наші Брюховичі» брали участь у загальноукраїнському проекті «Енергія Євромайдану – в малі громади».

Восени 2015 року активісти ГО ініціювали проведення у Брюховичах спортивного заходу «Забіг для здоров’я Софійки Крочак», кошти зібрані під час акції направлені на проведення обстеження малечі, яка народилася з порушеннями розвитку та потребує систематичного лікування. Даний захід зумів поєднати у собі благодійність та популяризацію здорового способу життя серед дітей та молоді[49].

1 серпня по 31 жовтня 2016 року, за сприянням ГО «Наші Брюховичі» та фінансової допомоги магазину «Майстер» (вул. Івасюка), проведено фотоконкурс «Краса та велич Брюхович», а в січні 2017 року, у рамках Різдвяного ярмарку «Брюховичі колядують», проведено нагородження переможців конкурсу - Анну Котлярову та Тараса Боберського[50][51].

Культурні заходи[ред.ред. код]

Львівська маївка[ред.ред. код]

Щорічно, 21 травня, на території Вищої Духовної семінарії у Брюховичах відбується традиційна забава «Львівська маївка», яку за підтримки Генерального консульства Польщі у Львові організовують Апостольський Рух «Родина Родин» Львівської Архідієцезії та Товариство Польської Культури Львівщини. Протягом останніх двадцяти років подібні заходи відбувалися вже багато разів, але у останніх чотири роки вони набули нової форми зустрічі та спілкування на свіжому повітрі, під час якої відбуваються ярмарок народного промислу, виставка художніх робіт, художні майстер-класи та спортивні ігри для молоді. Зустрічі на маївках для поляків зі Львова та Львівщини стають дедалі популярнішими, служать інтеграції польського суспільства та збільшенню активності організацій[52].

Так, 2015 року, забава «Львівська маївка-2015» розпочалася урочистим привітанням гостей, серед яких були Його Високопреосвященство архієпископ-митрополит львівський Мечислав Мокшицький[53], настоятель Митрополичої Базиліки о. прелат Ян Нікєль, Генеральний консул Польщі у Львові Ярослав Дрозд, сільський голова Брюховичів пан Олег Процик, голова Товариства «Спільне Коріння» з Ряшева Збігнєв Войцеховський, представники польських міст: Люблін, Ярослав, Перемишль та інші.

Після урочистих привітань на сцені розпочався концерт, на якому свою майстерність показували аматорські, напівпрофесійні та професійні колективи з Борислава, Дрогобича, Лановичів, Мостиськ, Самбора, Судової Вишні, Стрия, Золочева та Жовкви, а також капели «Веселий Львів» та «Львівська хвиля» зі Львова. Вперше на «Львівську маївку» прибула група з Івано-Франківська. Варто зазначити, що концертові передували музично-пісенні майстер-класи, які провели керівники двох вищезгаданих львівських капел та польсько-українського колективу «Galicja Folk Band». Це дозволило обрати репертуар пісень для концерту, а метою був обмін досвідом художньої діяльності окремих територіальних організацій та практичні заняття[54].

Учасників частували тепленькими ковбасками, смачним бігосом, свіжими овочами та зеленню, солодощами, соками та газованими напоями, зокрема, дорослі могли також скуштувати польського пива, наданого Лежайською пивоварнею. Взагалом у Маївці взяло участь понад 700 осіб[55].

У наступному році, забава «Львівська Маївка-2016» була організована членами Товариства польської культури Львівщини за допомогою членів Руху «Родина Родин», товариства «Стрілець», львівського спортивного клубу «Погонь» та громадського об'єднання «Союз поляків "Білий орел"» за підтримки Генерального Консульства Польщі у Львові[56].

Свої стенди, серед інших представили відділи Товариства польської культури Львівщини з Великих Мостів, Червонограду, Мостиськ, Самбора, Ланович. Перед концертом відбулися майстер-класи для музичних колективів. Артисти мали можливість, під керівництвом професіоналів, брати участь у прослуховуванні пісень, які треба було б заспівати та у якій черзі. Керівник відділу культури, освіти та співпраці з польською громадою Генерального консульства Польщі у Львові консул Мар’ян Орліковскі зазначив, що таким чином концерт є більш привабливим та компактним, що надає більше можливостей його організаторам.

Під час концерту на літній сцені свій творчий доробок показали наступні аматорські, напівпрофесійні та професійні творчі колективи: «R.I.V.O.» з Червонограду), «Червоні ягоди» з Самбора, «Лісові квіти» з Дрогобича, учасники загальноукраїнського шоу «Україна має талант», «Б'ється сердечко» з Золочева, «Бориславці» з Борислава, «Стокротка» з Лановичів, а також ансамбль пісні і танцю «Веселі львів'яни» та гурт «Ретро вернісаж» зі Львова. Виступили хори «Відродження» з Дрогобича та «Лілія» з Судової Вишні, а також представниця «Союзу поляків "Білий орел"» Олена Воронець з Бродів. Капела «Веселий Львів» традиційно виконала декілька львівських батярських пісень.

Під час цьогорічної Маївки, як й у попередні роки, свій артистичний доробок показала школа пластики «Верес». Діти та молодь мали можливість побігати та пограти м'ячем на газоні. Для учасників забави організатори приготували понад 150 кг ковбаси, яку подавали на спеціальних «гриль-точках», а також кількадесят кілограмів бігосу, овочей та зелені, солодощей, напоїв. Участь у забаві узяло понад 500 поляків зі Львова та області. Понад 100 осіб, переважно молодь, приїхала на забаву безпосередньо зі Львівського Університету, де о 12 годині відбувся ІІІ Загальноукраїнський диктант з польської мови, організований Фондом «Свобода і демократія»[57].

Спорт[ред.ред. код]

У Брюховичах мають свою заміську навчально-тренувальну базу львівські «Карпати». Крім того селище має власну футбольну команду - ФК «Легінь», яка виступає у третій лізі першості Львівської області з футболу. Для підопічних Василя Салагуба та Андрія Чорного сезон 2016 року став дебютним, за підсумками якого команда посіла шосте місце[58]. У зимове міжсезоння команда вдруге прийняла участь у турнірі пам`яті Ернеста Юста[59].

Відомі люди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Мистецтво[ред.ред. код]

Політика[ред.ред. код]

  • Степан Сенчук — підприємець, колишній голова Львівської ОДА, загинув у результаті замаху.

Церква[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Учасники визвольних змагань[ред.ред. код]

  • Сергій Невеличук — старший лейтенант ЗСУ, учасник російсько-української війни 2014—2017 рр.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Населення населених пунктів Львівської області за даними перепису 2001 року
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область
  4. Брюховичі на http://maps.visicom.ua
  5. Вулиці і будинки на карті
  6. Підкамінський деканат. Храм Успення Пресвятої Богородиці смт. Підкамінь
  7. БРЮХОВИЧІ — «зелені легені» Львова
  8. Трамплін в Брюховичах, про який усі забули
  9. Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область...с. 134
  10. Про Брюховичі
  11. Поблизу Львова встановлено бронзовий пам'ятник блаженному папі Іванові Павлу ІІ // expres.ua
  12. Історія церкви Різдва Пресвятої Богородиці, (смт. Брюховичі)
  13. Околиці Львова: Збиранка - М.Грибовичі - Гамулець - Брюховичі
  14. Брюховицький ДОК, ТДВ
  15. Тесля: вироби з дерева
  16. Готель «Валентина»
  17. Астрономічна обсерваторія є науково-дослідною установою Львівського національного університету імені Івана Франка
  18. Основной телескоп старейшей обсерватории Украины находится в Брюховичах
  19. У обсерваторiї в Брюховичах проводять безплатнi екскурсiї для всiх охочих
  20. Львівський регіональний інститут державного управління
  21. Вища духовна семінарія львівської архідієцезії римсько-католицької церкви
  22. Теологічний Інститут у Львові
  23. Освітні заклади Католицьких Церков в Україні
  24. Брюховицька школа - темп зберігається // Вісник Брюхович.— Брюховичі: грудень 2016-січень 2017. — №20 — с.2
  25. Дитячий садок (ДНЗ) №143, Брюховичі
  26. Львівська державна музична школа № 7
  27. ТОВ «АВЕ Львів»
  28. Львiвська філія
  29. Вас вітає телекомунікаційна група Vega!
  30. Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «Аркада-Х»
  31. Детальна інформація про відділення поштового зв’язку
  32. Ощадбанк, відділення № 10013/0312, ПАТ
  33. ДП Санаторій «Львів»
  34. [hhttp://svitlycia.org.ua/ Світлиця]
  35. 7-ма Міська Клінічна Лікарня.Відділення Реабілітації Хворих Інфарктом Міокарда
  36. Департамент ОЗ ЛОДА
  37. Маршрутка № 8
  38. Маршрутка № 22
  39. Маршрутка № 54
  40. Маршрутка № 144
  41. Ретро-потяг // Вісник Брюхович.— Брюховичі: грудень 2016-січень 2017. — №20 — с.4
  42. Історія сестер чину Святого Василія Великого
  43. Підгорецькі монашки
  44. Сьогодні у Львові оголосили відлучення від Чину 29 сестер-василіянок із Брюховичів
  45. Згромадження сестер катехиток святої Анни святкує своє 80-ліття
  46. Згромадження Cестер Kатехиток святої Анни (сс.Катехитки)
  47. Брюховицька парафія Святої Терези Дитятка Ісуса
  48. Депутатська група «Наші Брюховичі»
  49. Благодійний забіг від ГО «Наші Брюховичі»
  50. Акция Наші Брюховичі: Краса та велич Брюхович
  51. Фотоконкурс // Вісник Брюхович.— Брюховичі: грудень 2016-січень 2017. — №20 — с.2
  52. Маївка у Вищій духовній семінарії
  53. Львівська маївка 2015
  54. Львівська маївка 2015
  55. Львівська Маївка-2015
  56. Львівська маївка 2016
  57. Gordijewska A. Na majówkę do Brzuchowic koło Lwowa // Kurier Galicyjski...S.9 (пол.)
  58. Дебютний сезон на мажорній ноті! // Вісник Брюхович.— Брюховичі: грудень 2016-січень 2017. — №20 — с.4
  59. Федерація футболу Львівської області


Джерела[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. — Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
  • Gordijewska A. Na majówkę do Brzuchowic koło Lwowa // Kurier Galicyjski — Lwów: 31 maja - 16 czerwca 2016. — nr. 10 (254)(пол.).

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.