Бубастіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Давньоєгипетське місто Бубастіс
єгип. Баст (ет), Пер-Баст (ет)
Бубастіс
Основні дані
Країна Єгипет Єгипет
Губернаторство Нижній Єгипет
Засноване початок 3-го тис. до н. е.
Населення  осіб
Часовий пояс UTC+2
Географічні координати 30°34′ пн. ш. 31°30′ сх. д. / 30.567° пн. ш. 31.500° сх. д. / 30.567; 31.500Координати: 30°34′ пн. ш. 31°30′ сх. д. / 30.567° пн. ш. 31.500° сх. д. / 30.567; 31.500
Карта
Бубастіс (Єгипет)
Бубастіс
Бубастіс

Ба́ст(ет), Пер-Ба́ст(ет) (Βουβάστις, Βουβαστός), Буба́ст (лат. Bubástus), Буба́сти тощо — давньоєгипетське місто, що розташовувалось у Нижньому Єгипті на південному сході дельти Нілу. Існувало з початку III тисячоліття до н. е. до середини I тисячоліття н. е. Сучасна локалізація — місцевість Телль Баста (араб. ‏تل بسطة‎, Tall Basṭa — «Пагорб Баст») на південно-східній околиці міста Заказік у мухафазі Шаркія, АРЄ.

З 3-го тисячоліття до н. е. Бубастіс входив до складу XIX нижньоєгипетського ному Іменті, а після VIII-VII століть до н. е. став столицею нової виділеної області навколо міста — XVIII нижньоєгипетського ному Іменті-хентігреко-римському періоді називався Бубастійським номом). За найпоширенішою гіпотезою, у X-VIII століттях до н. е., місто обирали столицею всього Єгипту правителі XXII династії, а у VII столітті до н. е. воно могло мати стосунок до походження чи правління XXIII династії. Бубастіс був відомий своїм храмом і святом, присвяченими богині Бастет, а також був важливим пунктом на сухопутному шляху з Єгипту на схід — до Синаю, Палестини й морському шляху (через канал) на південь — до Пунту. У давньоєгипетській міфології засновницею міста називається богиня Ісіда.

За часів античності, окрім міста Бубастіса у Єгипті, Діодор Сицилійський згадує однойменне місто на Херсонесі Карійському (півострів у Карії)[1].

Назва[ред.ред. код]

Написання єгипетським
ієрогліфічним письмом
Написання коптським письмом
G29 Q1 X1
O49
bAst, bAstt
Баст(ет)
(ім'я богині)
Coptic Pi-min.svgCoptic Ou-min.svgCoptic He-min.svgCoptic Beta-min.svgCoptic Alpha-min.svgCoptic Semma-min.svgCoptic Ti-min.svg
W2 X1
O49
Coptic Pi-min.svgCoptic Ou-min.svgCoptic He-min.svgCoptic Alpha-min.svgCoptic Semma-min.svgCoptic Ti-min.svg
pr
Z1 W2 t
N21 O49
pr-bAst, pr-bAstt
Пер-Баст(ет)
(«Дім Бастет»)
Coptic Beta-min.svgCoptic Ou-min.svgCoptic He-min.svgCoptic Alpha-min.svgCoptic Semma-min.svgCoptic Ti-min.svg

Стародавні єгиптяни надали назву місту за іменем шанованої місцевої богині Баст, іноді додаючи префікс «пер», що означає «дім», таким чином в єгипетській мові назва міста, найбільш вірогідно, звучала як Баст чи Пер-Бастет та означала ім'я богині чи місце її перебування. Давньогрецька назва є похідною від єгипетської назви міста й імені богині: Бубастіс (Βούβαστις) — написання відповідно до Геродота, а Бубастос (Βουβαστός) — відповідно до інших античних авторів, що описували місто пізніше. Римляни перейняли грецьку назву міста — латиною Bubastus . За часів раннього середньовіччя копти також мали кілька своїх найменувань міста, співзвучних зі стародавніми, — Бубасті тощо.

Іноземні назви[ред.ред. код]

Більшість дослідників ототожнюють Бубастіс зі згадуваним у Біблії (Старий Заповіт, Єз 30:17) містом Пі-Бесет (дав-євр. פי-בסת, py-bst). В апокрифічному Євангелії Псевдо-Матвія місто називається Сотін (лат. Sotinen). Найменування міста серед сучасних дослідників, відповідно до греко-арабської номенклатури топонімів прийнятої в єгиптології — Бубастіс або, іноді, Телль Баста.

Загальний опис[ред.ред. код]

Розташування та господарство[ред.ред. код]

Бубастіс розташовувався у південно-східній частині дельти Нілу, на східному березі Пелусійського рукава тієї річки (Клавдій Птолемей называє Пелусійським тільки гирло, а сам рукав — Бубастійським). Господарство міста базувалось на вирощуванні зернових, оскільки Бубастіс розташовувався у зоні основного району виробництва зерна у Середземномор'ї — Нижньому Єгипті. Ще до виникнення міста, близько V тисячоліття до н. е., у протоєгипетських племен з'явились землеробні громади, де вирощувались ячмінь, пшениця, гречка, льон. Також там було поширено скотарство — розводили велику рогату худобу, овець, кіз і свиней[2]. Будівництво у Бубастісі велось в основному привозними матеріалами (у храмових роботах часто використовувався червоний граніт), який доставляли Нілом з Верхнього Єгипту й Нубії. Розвитку торгівлі сприяло розташування міста на важливому сухопутному шляху з Єгипту на схід — у Синай (імпорт міді, бірюзи), Палестину (імпорт деревини, пурпуру) й далі. Також каналом, попередником Суецького, проходив морський торговий шлях на південь — у династичному періоді відомо про загальноєгипетські експедиції до країни Пунт (вірогідно Сомалі), а пізніше й до інших областей Східної Африки та Аравійського півострова.

Будівлі й архітектура[ред.ред. код]

План Бубастіса (сучасні археологічні пам'ятники та знахідки)

За часів розквіту міста деякі фараони будували в ньому палаци й мастаби (відомі рештки палацу доби VI династії та палацу періоду Середнього царства)[3]. Бубастіс був розташований на земляних насипах, що були значно вищими за рівень Нілу, ті насипи Геродот вважав найвищими у Єгипті й розповідав, що звели їх місцеві робітники, а у подальшому засуджені злочинці, яких, відповідно до закону фараона Шабаки (на межі VIII-VII століть до н. е.), не страчували, а засуджували до земляних робіт, кожного у своєму місті. Відомо, що у Третьому перехідному періоді окружність міських стін становила близько 5 км.

Культові будівлі[ред.ред. код]

Найбільш відомою та знаменитою культовою спорудою був храм Бастет — місцевий, а згодом загальноєгипетський, центр шанування богині. Храм було зведено за наказом Аменемхета I (XX століття до н. е.), але, можливо, фараон перебудовував більш давнє святилище. Сенусерт I і Сенусерт III розширили храм, також існує припущення, що Аменемхет III брав участь у прикрашанні храму: там було знайдено два його портрети[3]. До XIII століття до н. е., коли Рамзес II також розширив і прикрасив той храм, він уже складався з великого вестибюлю, двох зал і гіпостилю.

Пізніше правителі XXII (Лівійської) династії, зміцнюючи свої зв'язки з Єгиптом, будували нові релігійні споруди навколо того храму та всередині нього. Вірогідно, Осоркон I почав з прикрашення стін новими рельєфами та перебудував вестибюльну залу храму. За Осоркона II у храмі Бастет були перебудовані новий двір і великий гранітний портал з рельєфами, що зображують свято Хеб-Сед на 22-му році життя царя, а також хеб-седну (так звану нині «святкову залу Осоркона II»)[4] та гіпостильну зали. За його наказом у північній частині храму було зведено портик. Невелику залу-святилище до храму Бастет було прибудовано за Нектанеба II (IV століття до н. е.).

Рельєф з Бубастіса з зображенням поклоніння Аменхотепа II богу Імену (Амону) (межа XV-XIV століть до н. е., червоний граніт, Британський музей)

Список інших відомих сучасним дослідникам святилищ Бубастіса:

Некрополі[ред.ред. код]

До значних об'єктів міста мертвих Бубастіса належать гробниці намісників областей у Нубії — Хорі I (обіймав посаду за Рамзеса II) та його сина Хорі II (на посаді за Рамзеса IV). Окрім них там є численні поховання доби Нового царства, одне з яких належало чаті (візиру) Іуті, а також знамениті цвинтарі кішок й іхневмонів.

Населення й сусіди[ред.ред. код]

Окрім корінного єгипетського населення, з початку I тисячоліття до н. е. в Бубастісі почали оселятись греки, а також, як і в багатьох східних номах Нижнього Єгипту, там проживали «каласірії» або інакше «асмах». То були єгиптяни зі стану воїнів, нащадки племен стародавніх лівійців, які вторглись та оселились у східній частині дельти Нілу, а згодом переселились на південь (також каласіріями називали піхотні підрозділи в єгипетській армії).

Найдавнішими сусідами бубастійців могли бути єврейські племена, які, відповідно до біблійських легенд[6], були поселені якимось єгипетським правителем в області Гесем/Гошен, та область, імовірно, розташовувалась на схід від міста. За повідомленнями Геродота, незначний відтинок часу сусідами бубастійців у північних областях, біля Пелусійського гирла Нілу, були тимчасово поселені там греки-іоняни та греки-карійці. Ті греки допомогли фараону Псамметіху I (VII століття до н. е.) вступити на престол, за що він подарував їм ділянки землі для поселення одне навпроти одного на обох берегах Нілу (ті поселення у Геродота називались «станами», також існує гіпотеза, що та область могла бути не локалізованою місцевістю Стратопеди). Проживши близько 100 років у тій області, греків було переселено правителем Єгипту Амасісом II (VI століття до н. е.) до Мен-нефера, де він зробив їх своїми охоронцями.

Історія[ред.ред. код]

Плита з Бубастіса з іменем Меджеду (одне з імен фараона Хуфу — Хеопс), червоний граніт, Британський музей)

Династичний період[ред.ред. код]

Первинно місто входило до складу XIX ному Іменті, з періоду правління VI династії стало значним центром Стародавнього Єгипту династичного періоду[5].

Рання історія[ред.ред. код]

Час виникнення першого поселення на місці Бубастіса невідомий, вірогідно, це відбулось на початку III тисячоліття до н. е.

  • XXVIII століття до н. е. — за повідомленнями античних авторів, які цитували Манефона, за часів правління фараона Хетеп-Сехемуї «розчахнулась земля» в Бубастісі. Ймовірно то був землетрус, що мав наслідком багато жертв, але будь-яких історичних підтверджень тому факту не виявлено.
  • XXIV-XXIII століття до н. е. — фараони Теті II й Пепі I збудували храми, найдавніші з відомих сучасним дослідникам у тому місті. Дотепер зберігся напис на брамі храму Пепі I, що є першою згадкою про Бубастіс[~ 1][5].
  • XVII століття до н. е. — місто потрапило під владу гіксосів, які, ймовірно, не зруйнували головний храм міста — храм богині Бастет[7].

Столиця[ред.ред. код]

Під час Третього перехідного періоду Бубастіс набув стратегічного значення й на деякий час став столицею Стародавнього Єгипту. На початку того «смутного часу» контроль Нижнього Єгипту над Верхнім часто залежав від якостей і можливостей фараона, який правив на той момент, а у подальшому, централізована влада в країні ослабла настільки, що єдиний Єгипет розпався на кілька царств.

Упродовж X-VIII століть до н. е. правителі Лівійської династії обирали місто своєю резиденцією. Утім, загальноєгипетською столицею Бубастіс можна вважати тільки умовно, оскільки близько 870-730 років до н. е. в Уасеті існувала верхньоєгипетська лінія правителів — верховних жерців Амона[~ 2][8].

Пізній та елліністичний періоди[ред.ред. код]

У ті періоди місто та його околиці входили до коаліції так званих «чотирьох тяжких номів Єгипту» — XII Чеб-нечер, XIV Хенті-іабті, XVI Хат-Мехіт та XIX Іменті. Таке об'єднання існувало не менше 300 років і до 343 року до н. е., в особі XXX династії, перебувало при владі в країні. Після вторгнення Артаксеркса III Оха, а пізніше Олександра Македонського, коаліція зберігала частину свого впливу (ставши противниками персів і союзниками македонців).

За перших Птолемеїв влада об'єднання вже була номінальною. Відоме ім'я одного з номархів, лідеров коаліції у ранньому елліністичному періоді —Нектанеб (племінник за жіночою лінією Нектанеба I)[9]. У зв'язку з поширенням грецького впливу в античній літературі закріпилась грецька назва міста — Бубастіс, а ном міста почав називатись відповідно — Бубастійський ном. Також той ном входив до географічно-адміністративної території на сході Нижнього Єгипту — «область 13-ти міст».

Римо-візантійський період[ред.ред. код]

Римська історія міста мало досліджена — знайдені тільки некрополь та одна культова споруда. В результаті останньої війни Римської республіки була утворена провінція Єгипет30 року до н. е.), а після проведення реформ 298 року, вже у Римській імперії, відбувалось подрібнення різних адміністративних територій, а місто по черзі опинялось у провінціях Геркулесів Єгипет, Августамніка й Августамніка II.

Близько IIIIV століть місто було резиденцією православного єпископа коптської єпархії[10].

Близько середини I тисячоліття, подібно до інших міст східної дельти Нілу, жителі цілковито залишили Бубастіс, місто занепало та припинило своє існування[11].

Туризм[ред.ред. код]

Нині комплекс Телль Баста — це невеликий музей просто неба. Власне археологічне городище є порослим травою пагорбом, усіяним гранітними блоками та ямами археологічних розкопок. Є кілька встановлених статуй, але від найвідомішого знаменитого храму Бубастіса — храму Бастет, лишилось тільки декілька «папірусних» колон і його відновлення у первинному вигляді неможливе.

Разом в експозиції станом на 2003 рік було близько 55 пам'ятників культури та мистецтва Стародавнього Єгипту з Бубастіса, а також інших великих міст східної дельти Нілу — Джанта, Пер-Рамзеса й Хут-уарет[12].

Деяких туристів приваблюють «котячі цвинтарі», де було виявлено безліч муміфікованих кішок та близько 400 людських мумій. Також туристичною пам'яткою вважається тисячорічний «святий колодязь». Повір'я, що розповідають про нього копти-християни, пов'язані з відвіданням міста «святою родиною» — колодязю приписують сприяння родючості. Туристи зазвичай дістаються Бубастіса з Каїра (80 км) рейсовим автобусом, а деякі з них продовжують подорож далі, до руїн Таніса, на таксі[13].

Примітки[ред.ред. код]

Коментарі
  1. Знахідка зберігається в Каїрі (Єгипетський музей), експонат № JE 72132
  2. Правителі Уасет заключали свої імена до царського картушу, тобто вважали себе фараонами, та, незважаючи на походження з XXII династії, вони не завжди підкорялись Бубастісу, іноді підбурюючи повстання проти верховної влади
Джерела
  1. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека. Книга V. 62.4
  2. Блек Д. Атлас світової історії. — «Астрель», 2007. — С. 21.
  3. а б Leclant J. Fouilles et travaux en Égypte et au Soudan (1963—1964). — P. 175-232
  4. Naville E. The Festival-Hall of Osorkon II in the Great Temple of Bubastis
  5. а б в Habachi L. Tell Basta. — (Supplément aux Annales du Service des Antiquités de l'Egypte, 22), pl. 3
  6. Біблія. Бут. 45:10; 46:28, 34; 47:1
  7. Michalowski K., Corteggiani J.-P., Grimal N., Roccati A. L'Art de L'Égypte. Citadelles & Mazenod
  8. История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. т. 2, стор. 66
  9. К вопросу о возможных египетских союзниках Александра Македонского в 332 г. до н. э.
  10. Православна енциклопедія. Александрийская православная церковь (Александрийский патриархат), III. Собрания верующих. Катакомбы и храмы (карта)
  11. Бубастіс
  12. «МААТ»
  13. The National Geographic Traveler. Єгипет. — стор. 168

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]