Бугайчик австралійський
| ?Бугайчик австралійський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Пеліканоподібні (Pelecaniformes) |
| Родина: | Чаплеві (Ardeidae) |
| Рід: | Бугайчик (Ixobrychus) |
| Вид: | Бугайчик австралійський |
| Біноміальна назва | |
| Ixobrychus dubius Mathews, 1912 | |
 Ареал | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Botaurus dubius |
 Віківиди: | Ixobrychus dubius |
 EOL: | 45517757 |
 ITIS: | 824074 |
 МСОП: | 22735703 |
 NCBI: | 2767389 |
Буга́йчик австралійський[2] (Ixobrychus dubius) — вид птахів родини чаплевих (Ardeidae).
Птах розмножується на водоймах в західній та східній частині Австралії та на півдні Нової Гвінеї. У 2001 році зафіксоване гніздування на острові Нова Каледонія. Бродяжні птахи спостерігалися на півночі Нової Гвінеї та у Новій Зеландії. Мешкає в прісних водно-болотних угіддях, де населяє густі зарості очерету та осоки та затоплені чагарникові зарості. Трапляться також в солонуватих і солончакових болотах, таких як мангрові болота, солончаки і лісисті околиці прибережних лагун.
Це одна з найменших чапель у світі, завдовжки від 25 до 36 см і вагою від 60 до 120 грамів. Верхня частина тіла дорослого самця, включаючи верхівку голови, чорного кольору, тоді як нижня частина тіла, а також шия, груди та боки голови мають каштановий колір. На плечах є великі плями, помітні під час польоту. Оперення самиці тьмяніше, буре зі смугами на спині та маківці.
Активний в сутінках і вночі. Літає неохоче. У разі загрози приймає позу, типову для багатьох бугайчиків — стоїть на місці, витягнувши голову та дзьоб вертикально вгору, зливаючись з рослинністю. Харчується водними безхребетними, такими як ракоподібні та личинки бабок, а іноді й дрібними хребетними, такими як риба та жаби.
Розмножується навесні та на початку літа та гніздиться поодинокими парами, іноді невеликими нещільними колоніями серед густої рослинності. У разі формування колоній гнізда будують на відстані 15-30 м. Гніздо — це платформа з очерету та іншого рослинного матеріалу діаметром 15-20 см і висотою близько 10 см. Воно підтримується вертикальними стеблами очерету. Кладка зазвичай складається з чотирьох-шести матово-білих яєць. Молодняк вилуплюється приблизно через 21 день. Пташенята мають помаранчеве оперення, обоє батьків годують їх попередньо перетравленою їжею. У віці від 9 до 10 днів молоді птахи починають лазити по очерету, оперяються на 25-30 день, але залишаються залежними від батьків ще принаймні 14 днів.
- ↑ BirdLife International (2016). Ixobrychus dubius: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 25 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Birds Australia: Bittern Survey (includes downloadable call of Australian little bittern)
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
