Бугаєць Анатолій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бугаєць Анатолій Олександрович
Народився 2 листопада 1940(1940-11-02)
СРСР с. Битакове Озеро, Глобинський район, Полтавська область, УРСР
Помер 31 грудня 2011(2011-12-31) (71 рік)
Україна м. Харків, Україна
Поховання Міське кладовище № 2
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність політик
Alma mater НТУ «ХПІ»
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Членство Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Народний депутат України[1]
Партія Партія регіонів
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Заслужений машинобудівник України
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія України в галузі науки і техніки
Сайт bugaets.openua.net/bio.php

Анатолій Олександрович Бугаєць (нар. 2 листопада 1940(19401102) с. Битакове Озеро Глобинського району Полтавської області — пом. 31 грудня 2011 м. Харків) — український промисловець, кандидат технічних наук, член СПУ. Герой України, колишній почесний генеральний директор ВАТ «Турбоатом».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 листопада 1940 р. в с. Битакове Озеро на Полтавщині.

Освіта: Харківський політехнічний інститут (1968), Український заочний політехнічний інститут (1971), інженер-механік.

Академік Академії технологічних наук України.

Вересень 2007 — кандидат в народні депутат України від СПУ, № 55 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ[2].

Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 до листопада 2007 від СПУ, № 19 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Турбоатом» (м. Харків), член СПУ. Член фракції СПУ (з квітня 2006). Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006).

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від Блоку «За єдину Україну!», № 49 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Турбоатом», член Партії регіонів[3].

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчій округ № 171, Харківська область. З'явилось 65,4 %, «за» 10,8 %, 3 місце з 23 претендентів. На час виборів: голова правління, генеральний директор ВАТ «Турбоатом».

Служив в армії. З 1962 — від техніка до головного зварювальника, заступник головного інженера, секретар парткому, з 1986 — генеральний директор НВО «Турбоатом» (з 1997 — ВАТ «Турбоатом»).

Лауреат конкурсу «Ділова людина України» (1999). Почесний громадянин Харківської області (2010)[4].

Помер 31 грудня 2011 року у Харкові[5][6].

Меморіальна дошка Бугайцю у Харкові.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (22 серпня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняного енергетичного машинобудування, вагомі трудові звершення[7]
  • Орден «За заслуги» I ст. (15 січня 2009) — за значні особисті заслуги у розвитку вітчизняного машинобудування, багаторічну сумлінну працю, вагомі трудові здобутки та з нагоди 75-річчя підприємства[8]
  • Орден «За заслуги» II ст. (3 листопада 2000) — за високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування[9]
  • Орден «За заслуги» III ст. (21 січня 1999) — За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного енергетичного машинобудування, високий професіоналізм[10]
  • Орден «Знак Пошани» (1984)
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2005 року — за розробку і впровадження наукоємних технологій і практичних методів реконструкції гідроелектростанцій України для підвищення їх техніко-екологічної безпеки та енергоефективності в об'єднаній енергосистемі (у складі колективу)[11]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 1991 року — за комплекс робіт по створенню та промисловому освоєнню високоефективного енергетичного устаткування для використання енергії водотоків гірських регіонів (у складі колективу)[12]
  • Заслужений машинобудівник України (15 січня 1994) — за значний особистий внесок у розробку та виробництво парових, газових і гідравлічних турбін, забезпечення виконання державних замовлень і договірних зобов'язань[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. Постанова Центральної виборчої комісії від 16 серпня 2007 року № 118 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Соціалістичної партії України, на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року»
  3. Постанова Центральної виборчої комісії від 27 січня 2002 року № 108 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку виборчого блоку політичних партій "За Єдину Україну!" по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року»
  4. Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021.  (укр.)
  5. Вечная память… // Сайт ОАО «Турбоатом» [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Главное. Умер Анатолий Бугаец [Архівовано 6 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 31 грудня 2011)
  7. Указ Президента України № 735/2002 від 22 серпня 2002 року «Про присвоєння звання Герой України». Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 30 травня 2022. 
  8. Указ Президента України № 20/2009 від 15 січня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України працівників акціонерного товариства „Турбоатом“, м. Харків»
  9. Указ Президента України № 1201/2000 від 3 листопада 2000 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»
  10. Указ Президента України № 41/99 від 21 січня 1999 року «Про відзначення нагородами України працівників акціонерного товариства „Турбоатом“, м. Харків»
  11. Указ Президента України № 1782/2005 від 19 грудня 2005 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2005 року»
  12. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1991 р. № 355 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1991 року»
  13. Указ Президента України № 9/94 від 15 січня 1994 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам науково-виробничого об'єднання „Турбоатом“, м. Харків»

Посилання[ред. | ред. код]