Буданов Абрам Єфремович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буданов Абрам Єфремович
Народження 1886(1886)
Старий Крим Маріупольський повіт
Смерть 1929(1929)
СРСР
Громадянство BlackFlag.svg Вільна територія
Приналежність Революційна повстанська армія України
Роки служби 1918-1921
Командування 1 Донська бригада (РПАУ)
Війни / битви Революція 1905—1907,Українська революція

Буданов Абрам Єфремович (1886—1929) — анархо-махновець учасник махновського руху в Донбасі. Неззмінний член Реввійськради РПАУ[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1882 році в селі Старий Крим Маріупольського повіту, тут же здобув освіту чотири класи.[2]

Приєднався до анархістів-комуністів в 1905 році, учасник Революції 1905—1907 років в Луганську. У 1917—1918 роках займався організацією анархо-синдикалістських профспілок серед шахтарів Донбасу, потім брав участь у підпільній боротьбі проти Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

Навесні 1919 року приєднався до Махновського руху. У серпні 1919 організував і очолив Анархо-Махновське повстання в частинах червоної 58-ї дивізії. 1 вересня 1919 року Абрама було обрано до революційної військової ради армії РПАУ в селі Добровеличківці.[3]

У РПАУ командував Першою Донською бригадою, що згодом була перетворена на корпус (1919), керував партизанською боротьбою в Харківській і Донецькій губерніях (1920), був членом Ради революційних повстанців України.

Ввечері 23 лютого 1920 року приїхав разом з махновцями в Гаврилівку. Буданов скликав мітинг в селі і власноручно розклеював листівки.[4] Наприкінці березня 17-18 числа в селі Б. Янісоль вів політичну та пропогандистську роботу.[5] В Олександрівці у культурно-просвітній відділ 29 травня обрали Буданова, призначивши його головою відділу.[6][7]

29 вересня 1920 року утворена Дипломатична комісія Ради РПАУ яка вирушила до Харкова для підтримки зв'язку з радянським урядом членом дипмісії був обраний Буданов[8].

Його було заарештовано при розриві військово-політичної угоди з російсько-більшовицькою владою 26 листопада 1920 року,[9] але влітку 1921 року він утік з Рязанської в'язниці і повернувся, очолював повстанський рух, поки його не було розбито в 1922 року на Донбасі.

До кінця 1928 року організував підпільну анархічну групу під Маріуполем, розкриту ДПУ УСРР у листопаді 1928 року.

У 1995 році посмертно був реабілітований.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 338
  2. http://lists.memo.ru/index2.htm
  3. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 338
  4. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 436
  5. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 438
  6. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 446
  7. Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921» Стр 259
  8. Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921» Стр.372
  9. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 542

Джерела[ред. | ред. код]

  • Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921»
  • Бєлаш Віктор — Дороги Нестора Махно
  • Джерело: Книга пам'яті Маріуполя