Будапештський трамвай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будапештський трамвай
угор. Budapest villamosvonal-hálózata
Опис
КраїнаУгорщина Угорщина
МістоБудапешт
Дата відкриття1866
ОператорBudapesti Közlekedési Zrt.d
Річний пасажиропотік393 400 000
Сайтbkv.hu
Маршрутна мережа
Кількість маршрутів35+2
Довжина маршрутів156,85
Технічні дані
Ширина колії1435 мм
1000 мм
Тип живленняконтактна мережа
Електрифікація600 В постійним струмомd
Схема маршрутів

CMNS: Будапештський трамвай у Вікісховищі

Трамвайна мережа Будапешта (угор. Budapest villamosvonal-hálózata) — трамвайна мережа, міста Будапешт, Угорщина. Трамвайні лінії є на другому місці за пасажиропотоком (після автобусної мережі), перевозячи більше людей, ніж міське метро [1].

Мережа експлуатується з 1866 року, як кінний трамвай і електрифікована з 1887 року, має довжину 157 км. Станом на 2021 рік вона складалася з 33 ліній: 26 основних і 7 додаткових ліній, позначених літерою «A» після номера маршруту, а також — зубчастої залізниці (маршрут 60.). Трамвайна мережа є під орудою компанії «Budapesti Közlekedési Központ» та під наглядом спеціального центру при місцевому муніципалітеті.

Історія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Першу кінну трамвайну лінію в Будапешті було відкрито 30 липня 1866 року, між Уйпешт-Вароскапу та Калвін-тер[en] (через Ваці-ут). Приблизно за рік до цього, 22 травня 1865 року граф Шандор Каройї заснував компанію «Pesti Közúti Vaspálya Társaság» (PKVT). Незабаром було прокладено кінні трамвайні лінії і в Буді — вони були побудовані конкуруючою компанією BKVT.

До 1885 року в Будапешті було вже 15 ліній конки, але вже в ті роки стало очевидно, що ця технологія морально застаріла. Окремо в 1887 році була введена в експлуатацію парова приміська залізнична лінія від Козвагогіда до Сороксара, під орудою компанією HÉV; за нею незабаром збудовано ще дві аналогічні лінії.

Приблизно у той же час Мур Балаж запропонував побудувати в Будапешт нову електричну трамвайну мережу. Габор Барош[en], державний секретар Міністерства комунального господарства і транспорту того часу, санкціонував будівництво першої експерементальної трамвайної лінії між залізничною станцією Ньюгат і Кіраллі-ут. Балаж об'єднав зусилля з «Siemens & Halske» і «Lindheim és Társa» і вони спільно утворили нову корпорацію: «Budapesti Városi Vasút» (BVV, «міські поїзди Будапешта»). Будівельні роботи, виконані Siemens & Halske, було розпочато 1 жовтня 1887 року, а сама лінія була відкрита 28 листопада 1887 року. Електрика подавалася потягам знизу, щоб уникнути кабелів, що звисають уздовж вулиць міста.

Другим кроком у розширенні мережі стали дві стандартні лінії шириною колії 1435 мм: 20 липня 1889 року було відкрито другу з них, що прямувала через Калвін-тер. Вона була спроектована таким чином, щоб у разі відключення електроенергії парові двигуни могли продовжити буксирувати вагони. Третя лінія, також мала стандартну калію, була відкрита 10 вересня. Варто відзначити будівництво у місті і підземної лінії (яка стала першою на європейському континенті), хоча безпосередньо до трамваю вона не відноситься.

У перші роки свого існування трамваї не мав номерів — для їх позначення використовувалися кольорові кола: червоний, зелений, синій або чорний диски, а також складніші знаки: червоний диск з вертикальною білою смугою або хрестом, білий диск із зеленою восьмикінечною зіркою і так далі . Незабаром така система стала заскладною, тому — близько 1900 року, коли було вже 30 ліній — кожна з них отримала свій номер. BVV (який став на той час BVVV) дісталися парні номери, а непарні були присвоєні лініям його конкурента — BKVT.

Мережа що динамічно розвивалася призвела до появи нових компаній: дві з них обслуговували Упест і північну частину Пешту, а одна — Песстентлрюрінк, що в ті роки був самостійним містом. Ці компанії були об'єднані в 1923 році під назвою «Budapest Székesfővárosi Közlekedési Rt.» (BSZKRT). Свого піку кількість ліній досягла в 1939—1944 роки: тоді в місті їх діяло 66.

Після Другої світової війни

[ред. | ред. код]

Облога Будапешта під час Другої світової війни привела до величезних руйнувань міської інфраструктури: багато будинків були зруйновані, а мости — знищені. Відновлення транспортної мережі стало найважливішим завданням: проте багато трамваїв були знищені або під час облоги і штурму міста, або — згоріли під час пожежі у депо, що сталася в 1947 році. Можливо, це стало причиною, по якій міська влада запропонувала замінити частину трамваїв тролейбусними лініями. Поряд з фінансовими міркуваннями, тролейбуси були краще пристосовані для міського центру через більшу маневреність і менший шум.

Незважаючи на те, що деякі трамвайні лінії були скасовані на користь тролейбусних маршрутів — загальне розширення мережі не припинилося. Поруч із залізничною станцією Ньюгат була побудована нова трамвайна лінія для перевезення людей на заводи в Ангіальпольді та Уйпешт. Лінія № 4 також була розширена близько 1960 року. Реконструкція моста Ержебет в 1964 році зіграла важливу роль у відродженні трамвайної мережі: п'ять ліній почали використовувати його відразу після відкриття.

Рухомий склад

[ред. | ред. код]

Сьогоденний парк[2]

[ред. | ред. код]

На квітень 2021

Фото Серія Кількість вагонів Нумерація вагонів Виробництво Транспортовано
до Будапешту
Депо дислокації
Сьогоденний Первісний
Ganz[en]|, CSMG–1[en] 3 (35) 1301, 1313, 1318 1967–1968 з 1967 Барошш, Будафок*, Ференцварош, Келенфельд
Ganz, CSMG–2[en] 27 (85) 1342, 1349, 1360, 1363–1366, 1369, 1402, 1404, 1407, 1418–1419, 1427, 1433–1434, 1437–1445, 1448, 1450–1451 1970–1972, 1975 з 1970
Ganz, CSMG–3[en] 1 (29) 1461 1977 з 1977 Келенфельд
Ganz, KCSV–7[en] 30 1321, 1325–1332, 1335–1337, 1339–1340, 1343–1348, 1350–1356, 1359, 1362, 1370 1997–1999 з 1997 Ференцварош
ČKD, Tatra T5C5[en] 32 (322) 4000, 4014–4015, 4021, 4034–4036, 4044–4045, 4048, 4054–4055, 4154–4155, 4162, 4166–4167, 4171, 4200, 4272, 4277, 4288, 4320, 4322, 4325, 4332, 4335–4336, 4339, 4341, 4346, 4349 1978, 1980, 1984 since 1978 Angyalföld, Baross, Budafok*
ČKD, Tatra T5C5[en]
Tatra T5C5K2
Tatra T5C5K2M
288 4001–4004, 4005, 4006–4012, 4013, 4016–4020, 4022–4033, 4037–4043, 4046–4047, 4049–4053, 4056–4120, 4122–4153, 4156–4161, 4163–4165, 4168–4170, 4201, 4202–4221, 4223–4271, 4273–4276, 4278–4287, 4289–4319, 4321, 4323–4324, 4326–4331, 4333–4334, 4337–4338, 4340, 4342–4345, 4347–4348 2002–2004, 2009– з 2003 Сепілона, Андьяльфельд
Duewag, TW 6000 83 (93) 1500–1508, 1510–1521, 1523–1524, 1526–1528, 1531–1538, 1540–1564, 1566–1573, 1575–1587, 1589–1590, 1592 1975–1978 з 2001 Ференцварош, Сава, Зугло
TW 6000 21 1600–1602, 1604, 1606–1607, 1610–1624 1980–1982 з 2012 Сава
Siemens Avenio
40 2001–2040 2006–2007 з 2006 Хунгаріа
CAF Urbos 3 (9-модульний)
17 2101–2117 2015–2016 з 2016 Будафок*, Хунгаріа, Сава
CAF Urbos 3 (5-модульний)
49 (+6 замовлено) 2201–2249
Під час виробництва/розміщення на ринку: 2250-2255
2014–2016 з 2015

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Legát, Nagy, Zsigmond, 2010.
  2. Járműállomány (Budapest). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Legát Tibor, Nagy Zsolt Levente, Zsigmond Gábor. Számos villamos. — Budapest : Jószöveg Műhely Kiadó, 2010. — ISBN 9786155009150.
  • A főváros tömegközlekedésének másfél évszázada / Franklin Nyomda. — Budapest : Budapesti Közlekedési Vállalat, 1987.