Будзинь (Підкарпатське воєводство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Будзинь
пол. Budzyń


Координати 49°58′ пн. ш. 23°07′ сх. д. / 49.967° пн. ш. 23.117° сх. д. / 49.967; 23.117Координати: 49°58′ пн. ш. 23°07′ сх. д. / 49.967° пн. ш. 23.117° сх. д. / 49.967; 23.117

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ярославський повіт
Гміна Радимно
Населення 179 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-552
Автомобільний код RJA
SIMC 0609340
GeoNames 774858
OSM 1746385 ·R (Ґміна Радимно)
Будзинь. Карта розташування: Польща
Будзинь
Будзинь
Будзинь (Польща)
Будзинь. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Будзинь
Будзинь
Будзинь (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Будзинь (пол. Budzyń) — село на Закерзонні, у Польщі, у гміні Радимно Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 179 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Знаходиться за 1 км від кордону з Україною. Село розташоване приблизно за 23 км на схід від Радимно, 33 км на південний схід від Ярослава, і 81 км на схід від воєводського центру Ряшів.

Історія[ред. | ред. код]

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії, у 1867—1918 рр. належало до Яворівського повіту.

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Яворівського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. входило до складу ґміни Ґнойніце.

На 01.01.1939 в селі було 700 жителів, з них 570 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 20 поляків і 10 євреїв[2]. Українці належали до парафії Краковець Краковецького деканату Перемишльської єпархії.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Львівської області[3], а 17 січня 1940 року — до Краківецького району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село у складі західної частини Львівської області передано Польщі. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (264 особи — 56 родин)[4]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[5].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 94 22 60 12
Жінки 85 14 45 26
Разом 179 36 105 38

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 30.
  3. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.