Буди (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Буди (смт))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Буди
Залізнична станція Буди
Залізнична станція Буди
Залізнична станція Буди
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Харківський район
Громада Південноміська міська громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Буди 
Основні дані
Засновано 1674
Статус із 2024 року
Площа 4,84 км²
Населення 6104 (01.01.2018)[1]
Густота 1261,1 осіб/км²;
Поштовий індекс 62456
Телефонний код +380 57
Географічні координати 49°53′36″ пн. ш. 36°01′27″ сх. д. / 49.89333° пн. ш. 36.02417° сх. д. / 49.89333; 36.02417Координати: 49°53′36″ пн. ш. 36°01′27″ сх. д. / 49.89333° пн. ш. 36.02417° сх. д. / 49.89333; 36.02417
Висота над рівнем моря 119 м
Водойма р. Мерефа


Відстань
Найближча залізнична станція: Буди
До райцентру:
 - фізична: 16 км
 - залізницею: 26 км
 - автошляхами: 23,7 км
До обл. центру:
 - залізницею: 26 км
 - автошляхами: 23,7 км
Селищна влада
Адреса 62456, Харківська обл., Харківський р-н, смт Буди, пров. Садовий, 1
Голова селищної ради Беліченко Всеволод Володимирович
Карта
Буди. Карта розташування: Україна
Буди
Буди
Буди. Карта розташування: Харківська область
Буди
Буди
Буди. Карта розташування: Харківський район
Буди
Буди
Мапа

Буди у Вікісховищі

Бу́ди — селище Харківського району Харківської області. У складі Південноміської громади.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Буди розташоване на берегах річки Мерефа (в основному на лівому березі), вище за течією на відстані 4 км розташоване місто Люботин, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване місто Південне. Через селище проходить залізниця, станція Буди.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Товарний знак. Посуд ліквідованого Будянського заводу, Харків.

Засноване в 2-й половині XIX століття. Фундатором селища та засновником фаянсового заводу був російський підприємець зі старообрядців — Матвій Кузнєцов. Він же фундував будівництво сільської лікарні та церкви, рештки якої збереглися до XXI століття.

У 1870 році через село була прокладена залізнична гілка Мерефа - Люботин, з'являється залізнична станція Буди[2] .

Фаянсовий завод[ред. | ред. код]

Фаянсовий завод закладено наприкінці XIX століття. Він спеціалізувався на виробленні серійного посуду та фаянсових виробів. Елітного посуду майже не випускали, на ньому спеціалізувалися інші підприємства мільйонера.

Будянський керамісти створили неповторний стиль — будянський фаянс. У різні часи на заводі працювали 18 художників — членів Національної Спілки художників України. На території селища в 80-тих роках XIX ст. був заснований промисловий ансамбль, який майже повністю зберігся до наших днів.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Харківського повіту мешкало 814 осіб (378 чоловічої статі та 436 — жіночої), налічувалось 124 дворових господарства, існували 2 винокурних та 2 цегельних заводи[3].

У 1902 році на кошти «Товариства М.С. Кузнєцова» було побудовано кам’яний Миколаївський храм[4].

Станом на 1914 рік село було центром Будянської волості, кількість мешканців зросла до 1800 осіб[5].

Зміни товарного знаку ліквідованого Будянського заводу

Музей при заводі[ред. | ред. код]

Славетним закладом був Музей Будянського фаянсового заводу, де збирали зразки продукції. Доля музею не вирішена. Він міг би стати цінним додатком Історичного музею. Але адміністрація не готова брати його до свого складу, мотивуючи своє рішення браком музейних площ.

Ліквідація підприємства[ред. | ред. код]

На початку 2000 р. Акціонерне товариство заводу ухвалило рішення про ліквідацію підприємства. Працівники розбирають цехові стіни й вивозять цеглу.

Спорт[ред. | ред. код]

Авангард

У селищі базується бенді клуб «Авангард» чемпіон України та володар Кубка України з хокею з м'ячем.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 297. — 100 000 прим. (рос.)
  3. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 117)(рос. дореф.)
  4. Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. ІІІ. — С. 205 – 278с.(рос.)
  5. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  6. Российская Геральдическая Палата. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 9 січня 2013.