Будинок-музей Генерального судді Василя Кочубея
.jpg)
Будинок генерального суду (Будинок Кочубея) — музей Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в місті Батурин Ніжинского району Чернігівської області.
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Відеоекскурсія музеєм |
 Зовнішні аудіофайли | |
|---|---|
 | Аудіоекскурсія музеєм |
Знаходиться в пам'ятці історії та архітектури національного значення — в Будинку Генерального суду Лівобережної України (Будинок Кочубея) кінця XVII ст.[2]
Будівлю зведено в другій половині XVII століття в стилі українського (козацького) бароко.
До нашого часу вона дійшла в дещо перебудованому вигляді.
Функціональна типологія об'єкта — адміністративно-житлова будівля, резиденція генерального судді Василя Кочубея.
Будинок цегляний, одноповерховий з підвалом. В основі плану лежить прямокутник з ризалітними виступами на східному та західному фасадах (прибудовані у другій половині ХІХ ст.) розміром 22,6 м ×10,8 м. Будівельний об'єм ~ 1300 м², корисна площа ~ 221 м², площа забудови — 242 м².
Об'єм первісної споруди з підземним поверхом (підвалом) та надземною частиною, які збереглися до нашого часу, є визначним прикладом українського зодчества другої половини XVII століття.[3]
Будівель такого типу в Україні майже не збереглося.
В 1925 р., з ініціативи Товариства бджолярів ім. П. І. Прокоповича в будинку відкрито музей імені П. І. Прокоповича, який розкривав сторінки життя та діяльності цього видатного бджоляра. Але з початком суцільної колективізації, в 1932 р. музей закрили, його експонати передали в Конотопський краєзнавчий музей, де вони знаходяться донині.
Комплексна реставрація будівлі проводилася у 1973–1975 рр.
В 1975 р. в будинку відкрито історико-краєзнавчий музей. Його першу експозицію було присвячено бджоляреві Петру Прокоповичу, з нагоди 200-ліття від дня його народження.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 445 від 14 червня 1993 р., на базі Батуринського історико-краєзнавчого музею в 1994 р. було створено Батуринський державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
Масштабна реставрація будинку Кочубея пройшла в 2003—2005 рр.
З 2006 р. у будинку діє музей заповідника «Гетьманська столиця».
Історію Будинку висвітлено в його чотирьох залах та підвальному приміщенні.
Експозицію відкриває зала, яка знайомить з історією будівництва, реставрації та використання будинку. Тему розкрито оригінальними предметами з будинку — замками та ключами XVII—XVIII ст.
В окремій залі висвітлено найбільш відомі історії любові та зради, центральне місце в якій займають листи гетьмана І. Мазепи до Мотрони. В експозиції представлено і погляд нащадків — гравюри Василя Лопати, Сергія Якутовича.
Четверта експозиційна зала знайомить з життям і діяльністю представника нетитулованої гілки роду Кочубеїв — Петра Аркадійовича Кочубея.
Унікальною частиною будівлі є підвал, який за декілька століть не зазнав перебудови. У підвальному приміщенні відтворено інтер'єр в'язниці, де представлено воскові фігури судового канцеляриста та в'язня.
-
Листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубей -
Меблі Кочубеїв у експозиції музею -
Експозиція, присвячена козацькому судочинству
- Віртуальна екскурсія Будинком генерального судді В. Кочубея [Архівовано 7 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Кочубеївський парк
- Будинок зі скарбницею Кочубея в селі Тиниці
- Музей археології Батурина
- Цитадель Батуринської фортеці
- Палац Розумовського (Батурин)
- ↑ Перелік платних послуг, які надаються в Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця».
- ↑ Дробязко Н., Пляшко Л. Будинок генерального судді В.Кочубея // Звід пам'яток історії та культури України: Енциклопедичне видання. Чернігівська область, Бахмацький район. Чернігів, 2017. С.60-62.
- ↑ Цапенко М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. М: Стройиздат, 1967 – С. 83.
