Будинок ІТП (Київ)
| Будинок ІТП | |
|---|---|
.jpg) | |
|
50°26′28″ пн. ш. 30°31′33″ сх. д. / 50.44130833336110697° пн. ш. 30.526080555583° сх. д.Координати: 50°26′28″ пн. ш. 30°31′33″ сх. д. / 50.44130833336110697° пн. ш. 30.526080555583° сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 396-Кв) |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектурний стиль | постконструктивізм і стримлайн |
| Архітектор | Георгій Любченко |
| Будівництво | 1934 — 1935 |
| Адреса | вулиця Дарвіна, 5. |
 | |
 Будинок ІТП у Вікісховищі | |
Будинок інженерно-технічних працівників (ІТП)[1][2][3] (будинок «Підводний човен»[4]) — житловий будинок, розташований на вулиці Дарвіна, 5. Один із найкращих зразків київського постконструктивізму[5].
Наказом Міністерства культури і туризму України № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року занесено до обліку пам'яток містобудування й архітектури.
Будівництво і використання будівлі[ред. | ред. код]
Вулицю Дарвіна активно забудовували в 1930-х роках. У 1934 році за проєктом архітектора Георгія Любченка[3] звели будинок для інженерно-технічних працівників[2][5].
Дах наріжжя був обнесений балюстрадою для облаштування на ньому солярію. 1939 року обговорювався плани перетворити солярій на квартиру. Однак комісія фахівців, до якої входили архітектори Павло Альошин і Йосип Каракіс, вирішила, що такі зміни зашкодять зовнішньому вигляду будівлі. П'ятий поверх добудували у 1952-1953 роках. Його пристосували під гуртожиток для студентів інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого[3].
Архітектура[ред. | ред. код]
Будинок складається з двох корпусів. Чотириповерхова будівля розташована на червоній лінії. На вежоподібний об'єм її правого флангу, схожий на рубку підводного човна[4], перенесений просторовий акцент вулиці. Вежу увінчує декоративна надбудова. Подібні заокруглення, характерні для західного «заокругленого стилю», були притаманні конструктивістським будівлям тих років, наприклад, «Будинку установ № 2» на Хрещатику (1930), який планувалось також збудувати із закругленою вежеподібною наріжною частиною.
П'ятиповерховий корпус зміщений в глибину під невеликим кутом відносно першої будівлі.
Планування секційне. У кожній секції розташовані дво-, три- і чотирикімнатні квартири.
На сходові клітки ведуть парадний і чорний входи.
Фасад розчленований горизонтальними білими лініями тяг, карнизів та обрамлень вікон. Площини стін сходових кліток фланковані еркерами з балконами[5].
Галерея[ред. | ред. код]
- Заокруглені конструктивістські будівлі
-
Головний корпус Інституту клінічної фізіології
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На підступах до реконструкції міста, 1933, с. 7.
- ↑ а б Вище якість проєктування та будівних робіт, 1934, с. 11.
- ↑ а б в Авангардні маршрути, 2012, с. 11.
- ↑ а б Прогулянка по вулицях Козловського і Дарвіна в Києві: пам'ятник легендарному оперному співакові й будинок, схожий на підводний човен. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- ↑ а б в Будинок ІТП, 1999, с. 359.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гончаренко Марія. Будинок ІТП // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — С. 359.
- Ладан Т., Мокроусова Е., Савчук Г. Київ: авангардні маршрути. — К., 2012. — 34 с.
- На підступах до реконструкції міста // Соціалістичний Київ. — 1933. — № 3. — С. 5-8.
- Шафіров А., Ясинський Я. Вище якість проєктування та будівних робіт // Соціалістичний Київ. — 1934. — № 1—2. — С. 11.
