Будинок Гампера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок Гампера
47°05′25″ пн. ш. 37°33′37″ сх. д. / 47.09029310555573744° пн. ш. 37.5603757729738419° сх. д. / 47.09029310555573744; 37.5603757729738419Координати: 47°05′25″ пн. ш. 37°33′37″ сх. д. / 47.09029310555573744° пн. ш. 37.5603757729738419° сх. д. / 47.09029310555573744; 37.5603757729738419
Тип споруди будівля
Розташування  УкраїнаМаріуполь
Початок будівництва середина XIX століття
Кінець будівництва 1903 або 1907
Зруйновано 2022
Стиль неоготичний
Адреса вулиця Земська, 45
Епонім Гампер Сергій Федорович
Будинок Гампера. Карта розташування: Україна
Будинок Гампера
Будинок Гампера (Україна)
Мапа

Будинок Гампера — споруда в неоготичному стилі в Маріуполі, на вулиці Земській, 45[1]. У будівлі жив відомий маріупольський лікар та громадський діяч Сергій Гампер. Споруда значно постраждала під час російського вторгнення в Україну 2022 року.

Історія[ред. | ред. код]

Будинок Гампера на початку XX століття

XIX—XX століття[ред. | ред. код]

Будівля була побудована в середині XIX століття. Її першим відомим власником є судово-медичний експерт Фрідріх Вільгельмович Гампер. Споруда дістала свою назву на честь його сина — головного лікаря Маріупольської повітової лікарні, гласного Маріупольської міської думи Сергія Гампера (1859—1911), який жив і працював тут[2]. У 1894 році Фрідріх Гампер отримав від міської думи дозвіл на будівництво підприємства на своїй ділянці вулиці. У 1897 році сім'я Гамперів, враховуючи проживання за межами міста та суму взятого кредиту, продала будівлю. Будівництво закінчив новий власник. За свідченнями старожилів, до 1980-х років біля споруди існували декоративні ґрати з написом «1903» або «1907», який може свідчити про дату завершення будівництва[3].

Після закінчення громадянської війни в Росії 1917—1922 років будинок був націоналізований на користь СРСР та поділений на комунальні квартири. Були спроби організувати в підвалі будинку Гампера виробництво ковбасних виробів.

Будинок Гампера в 2013 році

Станом на 2020 рік у будівлі жили 6 сімей. Споруда перебувала у занедбаному стані: дах протікав, двір був забудований господарськими спорудами, а оригінальний фасад був змінений внаслідок добудови балконів, веранди, встановлення утеплювача та пластикових вікон[4][5].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року Росія почала вторгнення в Україну, а 1 березня почалася блокада Маріуполя. Захисники міста героїчно протистояли російській армії, через що остання почала бомбардувати місто. Внаслідок бомбардувань будинок Гампера був сильно пошкоджений. На нього була скинута бомба[3][6].

Архітектура[ред. | ред. код]

Споруда зведена в неоготичному стилі. Початково вона мала два поверхи, а наприкінці XIX століття було добудовано третій. Попереду будівлі зведена триярусна вежа. Оригінальний фасад був змінений внаслідок добудови балконів, веранди, встановлення утеплювача та пластикових вікон[4][7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дом врача Гампера. discover.ua (рос.). Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.
  2. Исчезающий Мариуполь :: Мариуполь - Общество :: Новостной портал Мариуполя. web.archive.org. 21 січня 2022. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.
  3. а б В Маріуполі окупанти зруйнували унікальну пам'ятку архітектури і дуже магічне місце – будинок Гампера, - ФОТО. 0629.com.ua - Сайт города Мариуполя (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.
  4. а б Дом Гампера: Историческое здание с современными проблемами - ТРК Сигма. web.archive.org. 19 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 16 квітня 2022.
  5. Муралы, мозаики, особняки: 29 достопримечательностей Мариуполя, которые можно увидеть за день (рос.) . 6 серпня 2020. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.
  6. У Маріуполі окупанти зруйнували унікальну пам'ятку архітектури – будинок Гампера. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.
  7. Дом Гампера в Мариуполе. zabytki.in.ua. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.