Будинок Головного штабу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Двірцева площа перед Новим роком.

Будинок Головного штабу — історична будівля на Палацовій площі Санкт-Петербурга, що парадно завершила довге історичне формування найкращої серед імперських площ столиці в 1-й половині XIX століття.

Історія[ред. | ред. код]

За часів Растреллі[ред. | ред. код]

Над парадним оформленням площі перед царським палацом замислювався ще архітектор Вартоломей Растреллі. Зберігся проект архітектора від 1749 року, де той замислив створити на припалацовій площі заокруглені циркумференції з допоміжними приміщеннями для палацу. Центр площі мав прикрасити кінний монумент Петру І, створений скульптором Карло Растреллі, батьком архітектора.

Але на шляху ідеї стали надзвичайні перешкоди. Архітектору не дали не тільки добудувати Зимовий палац і реалізувати проект, а й самого звільнили зі служби. Через деякий час він помер.

За часів Карла Россі[ред. | ред. код]

Головний штаб в часи будівництва 1822 р.

У часи Катерини II до проектів оформлення площі не повертались, бо імператриця будувала багато і далеко за межами площі. На межі припалацової площі було дозволено лише будівництво палаців вельмож, наближених до царського двору. В такому стані площа і дійшла до початку XIX століття.

До проектів ансамблевого завершення площі звернулися лише по закінченню війни над Наполеоном у 1814 р. Проект створив архітектор Карл Россі. Майстер ансамблів, він і тут запроектував розкішну будівлю-декорацію, що займала не один квартал. Але на палац виходив парадний корпус, розтягнутий дугою на 580 метрів. Будівництво тривало у 1819—1829 рр.

Корпус розпланували на давній вісі Зимового палацу Растреллі, але на значній відстані від нього і зовсім в іншій стилістиці. На вісі палацу вибудували і Тріумфальну арку на честь перемоги у війні 1812—1814 рр. Арка логічно сполучала два корпуси Головного штабу. Архітектор не зупинився і створив три арки під кутом і розпланував вихід на уславлений Невський проспект з Палацової площі. Дотепний проект став ще однією архітектурною вдачею Карла Россі.

Три арки архітектора Россі.

Окрім Головного штабу, в великих приміщеннях також розмістили —

  • Військове міністерство імперії
  • Міністерство закордонних справ
  • Міністерство фінансів Російської імперії
  • Вільне Економічне товариство.

Після більшовицького перевороту 1917 р. тут був Наркомат закордонних справ (нова назва міністерства більшовиків).

Чергове приміщення музею Ермітаж[ред. | ред. код]

Східне крило будівлі Головного штабу було віддано музею Державний Ермітаж. Тендер на реконструкцію та пристосування нових приміщень до музейних вимог виграв консорціум компаній «Інтарсія» та «Відродження».

Реконструкцію планували завершити 2014 року. Внутрішні дворики будівлі мали накрити скляними дахами і перетворити на атріуми. Зовнішні фасади мали зберегти історичний вигляд. Перший поверх мали віддати під музейні каси, ресторан, музейні крамнички, інформаційні служби. В музейних залах планувало розмістити картини доби європейського романтизму, пізнього класицизму, французьких імпресіоністів, постімпресіоністів, декоративно-ужиткове мистецтво зі збірок Ермітажу. Решту залів відведена під твори сучасного мистецтва.

Посилання[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  • Пилявский В. И. Зодчий Росси. М.-Л.: ГИАиГ, 1951.
  • Раскин А. Г. Триумфальные арки Ленинграда. Л.: Лениздат, 1985, с. 69-91.
  • Ю.Овсянников, «Франческо Бартоломео Растрелли», Л, «Искусство», 1982 (рос)
  • М. З. Тарановская, « Карл Росси», Л. Стройиздат, 1980 (рос)