Будинок полкової канцелярії (Чернігів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок полкової канцелярії
Liz2.jpg
Загальний вигляд Чернігівської полкової канцелярії

51°29′15″ пн. ш. 31°18′34″ сх. д. / 51.487611° пн. ш. 31.309667° сх. д. / 51.487611; 31.309667Координати: 51°29′15″ пн. ш. 31°18′34″ сх. д. / 51.487611° пн. ш. 31.309667° сх. д. / 51.487611; 31.309667
Тип споруда
Країна

Україна Україна

Розташування Чернігів
Тип будівлі адміністративна будівля
Архітектурний стиль українське бароко
Будівник Лизогуб Яків Кіндратович
Матеріал цегла
Будівництво 1690-ті роки
Стан добрий
Будинок полкової канцелярії (Чернігів). Карта розташування: Україна
Будинок полкової канцелярії (Чернігів)
Будинок полкової канцелярії (Чернігів) (Україна)

Будинок полкової канцелярії у Вікісховищі?

Буди́нок Черні́гівської полково́ї канцеля́рії (Будинок Мазепи) — пам'ятка цивільної архітектури XVII ст. Споруджено в 1690-х рр. на території Чернігівського Дитинця недалеко від замкового рову. Первісно належав чернігівському полковнику Я. Лизогубу, а після смерті останнього (1698 р.) — гетьманові І. Мазепі. У XVIII ст. тут містилася полкова канцелярія Чернігівського козацького полку, а з кінця XVIII ст. до початку XX ст. — архів.

Будинок первісно був мурованим двоповерховим. Зазнав пошкоджень під час пожеж 1718 і 1750 рр. У другій половині XVIII ст. до північного фасаду прибудовано тамбур з фігурним фронтоном та влаштовано ще один невеликий тамбур — вхід у підвал знадвору. В одному зі склепінь було прорубано люк для виходу на горище. Первісно ходи в підвал і на другий поверх містилися в товщі внутрішньої поперечної стіни. У XIX ст. в будинку було розібрано печі, пробито нові вікна на східному й західному фасадах, покриття даху дахівкою замінено бляшаним. Реставровано в 1954 та 1969 рр.

Будинок одноповерховий, шестикамерний типу “хати на дві половини”, на такому ж підвалі. Двокамерні (парадні та “чорні”) сіни ділять будинок на дві половини — західну чоловічу й східну — жіночу, у кожній з яких по дві кімнати. Зараз будівля має двосхилий дах із монументальними трикутними фронтонами на причілках. Первісна форма даху та фронтонів нез’ясована. Розміри будинку в плані 21 × 16 м. Усі приміщення перекрито системою циліндричних склепінь із розпалубками (у двох західних кімнатах склепіння втрачені).

Оздоблення фасадів збагачується й ускладнюється від східного фасаду до західного та південного. Всі форми декору — лопатки, пілястри, півколонки, карнизи з розкріповками, кронштейни, наличники й пластичні розірвані сандрики набрано з лекальної цегли. На рогах будинку — масивні пілястри. Стіни вінчає багатообломний розкріпований карниз. Мальовнича пластика фасадів розрахована на активну світлотінь. В архітектурному образі споруди, в її розпланувально-просторовій композиції, структурі фасадів та формах декору органічно синтезовано найприкметніші риси тогочасного українського і московського зодчества.

Будівлю муровано з цегли на вапняному розчині, стіни зовні й в інтер’єрі потиньковано і побілено. Дах щипцевий, по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю.

Будинок полкової канцелярії є найімпозантнішою цивільною будівлею Лівобережної України XVII ст. Зараз входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Пам’ятка архітектури національного значення з охоронним № 814.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. — К., 2005. — С. 38-39.
  • Ернст Ф. Мазепин будинок у Чернігові // Записки УНТ. — Т. XXIII. — К., 1928. — С. 347-367.
  • Логвин Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. — М.: Искусство, 1980. — С. 71.
  • Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В.Вечерський, О.Годованюк, Є.Тиманович та ін.; За ред. А.Мардера та В.Вечерського. — К.: Техніка, 2000. — С. 290.
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — К.: Будівельник, 1986. — С. 271.
  • Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К.: УРЕ ім. М.Бажана, 1990. — С. 399.

Посилання[ред. | ред. код]