Будинок Папанагіоті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Будинок Папанагіоті

Будинок Папанагіотіпам'ятка архітектури другої половини XIX століття в місті Таганрозі Ростовської області. Розташовується за адресою: Італійський провулок, 18. Об'єкт культурної спадщини регіонального значення згідно з Рішенням № 301 від 18.11.92 року.

Історія[ред.ред. код]

У другій половині XIX століття в Таганрозі за адресою Італійський провулок, 18 побудований двоповерховий особняк. Відомі колишні господарі будівлі. З кінця 1860-х років будинок належав спадкоємцям грека Дмитра Папанагіоті. В кінці 1880-х років спадкоємці грека продали будинок Олені Чанглі-Чайкиній. Спадкоємці прізвища володіли будинком до середини 1890-х років, після чого будівлю купили спадкоємці комерсанта, купця 1-ї гільдії Федора Павловича Сіфнео, який помер у березні 1896 року у віці 71 року від запалення легенів. У свій час купець був одружений на Хумсомалі Іванівні, в їх сім'ї в липні 1875 року народився син Арістід. Брат Федора Павловича, Іван, займався перепродажем зерна, обидва купця були великими експортерами хліба в Таганрозі.

У 1915 році будівля оцінювалася близько 12 000 рублів. У роки радянської влади будинок націоналізовано.

Опис[ред.ред. код]

Будинок під номером 18 у Італійському провулку являє собою двоповерхову цегляну будівлю з вінчаючим карнизом та напівпідвалом. Будівля має п'ять вікон по довжині фасаду, трикутний портик на архітравах у центрі будівлі. По всій довжині будинку влаштований міжповерховий карниз. Вікна прямокутні, три нижніх центральних вікна і вікна на другому поверсі виконані з обрамленням. Над трьома верхнім центральними вікнами зроблені прямокутні сандрики, над нижніми вікнами — замкові камені. Вхід в будинок влаштований з двору[1].

Нині це житловий будинок, в'їзд у двір будівлі зроблений з його правої частини через металеві ворота з кам'яними стовпами. Будинок віднесено до об'єктів культурної спадщини регіонального значення за Рішенням № 301 від 18.11.92 року.

Література[ред.ред. код]

  • Рыбалкин А. А. Итальянский переулок // Таганрог. Энциклопедия. — Таганрог: Антон, 2008. — С. 370. — ISBN 978-5-88040-064-5. (рос.)
  • Волошин В. Вдоль и поперёк Итальянского. — Таганрог: ИП Кравцов В.А., 2012. ISBN 978-5-904585-27-3. (рос.)
  • Гаврюшкин О. П. По старой Греческой... (Хроника обывательской жизни). — Таганрог: Лукоморье, 2003. — 514 с. — ISBN 5-901565-15-0. (рос.)
  • Давидич Т. Ф. Стиль как язык архитектуры. — Харьков: Изд-во Гуманитарный центр, 2010. — 336 с. — ISBN 978-966-8324-70-3. (рос.)
  • Собрание фасадов Его Императорского Величества, высочайше апробированных для частных строений в городах Российской империи. Ч. 1-4. СПб., 1809–1812. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Глазычев В. Л. Архитектура. Энциклопедия. — М.: Дизайн. Информация. Картография; Астрель; АСТ, 2002. — 672 с.