Дім дивних дітей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Дім дивних дітей»
Дім дивних дітей.jpg

Обкладинка 4-го видання
Автор Ренсом Ріггз
Назва мовою оригіналу Miss Peregrine's Home for Peculiar Children
Ілюстрації Власна колекція фотографій автора
Країна Flag of the United States.svg США
Мова англійська
Жанр Підліткова література
фантастика жахів
темна фентезі
Видавництво Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»
Публікація 2011
Публікація
українською
2012
Переклад Володимир Горбатько
Тип за носієм на папері, e-book, аудіокнига
Сторінки 432
ISBN ISBN 978-1-59474-476-1
Наступне видання «Місто порожніх»

«Дім дивних дітей» (англ. Miss Peregrine's Home for Peculiar Children) — книга американського письменника і сценариста Ренсома Ріггза 2011 року. 14 січня 2014 року світ побачила друга книга серії під назвою «Місто порожніх», а 22 вересня 2015 року опублікована завершальна частина трилогії — «Бібліотека душ».

Автор про книгу[ред.ред. код]

В одному з інтерв'ю Ренсом Ріґґс каже нам таке:

« «Дім дивних дітей» — химерна маленька книжка з чорно-білими світлинами. Книга про подорож у часі, дітей, здатних на чарівні речі, та про жахливих чудовиськ. <...> А справжнім завданням першої частини — створення будови цього світу, введення концепції світу з безліччю часових контурів та дивних дітей.[1]  »

Фотографії[ред.ред. код]

Стимулом для написання книги слугували фотографії, що Ренсом Ріґґс знаходив на барахолках. І коли він зібрав пристойну колекцію, в нього й виникла ідея книг. Ось що про це каже сам письменник:

« Чим більше в мене з'являлося нових світлин, тим більше я починав вигадувати до них розповіді. Я спіймав себе на думці, що щось у цьому є. А видавець, в якого я працював, займається зоровими речами — публікує візуально-орієнтовані книги. Таким чином, з такою ідеєю я прийшов до видавництва «Квірк Букс» і сказав, що в мене вимальовується роман, або ж якийсь там календар... Видавець погодився, що роман цілком можливий і дозволив мені піти цим шляхом. І це чудово.[2]  »

Сюжет[ред.ред. код]

Джейкобів дідусь з дитинства розповідав йому дивні історії про чудовиськ, таємничий острів та про дивних мешканців цього далекого краю. Він вірив у них доти, поки усі навколо не почали його переконувати, що це лише вигадки, що чудовиська — це нацисти, острів з будинком — дитячий будинок для біженців, а його мешканці — євреї. Але в одну мить все його життя змінюється. Одного вечора він знайшов свого дідуся мертвим у лісі, а коли підняв голову то перед своїми очима побачив страшне обличчя із багатьма язиками — те саме чудовисько із дідусевих розповідей.

За порадою психіатра, Джейкоб з своїм батьком відвідав той самий острів, про який розповідав дідусь. Там він знайшов руїни дитячого будинку, а від місцевих жителів дізнався, що під час Другої світової війни острів бомбардували і одна бомба влучила в цей будинок, тому усі його жителі загинули.

Одного дня, на згарищі старого будинку, Джейкоб побачив дівчину із старих дідусевих фотографій. Вона злякалася і кинулася тікати через болота, а Джейкоб помчав за нею назирці. Емма (так звали дівчинку) чкурнула у курган і хлопець забіг за нею, але дівчини там уже не було. Здивований цим фактом, адже вихід звідти був лиш один, Джейкоб вирішив усе покинути та повернутися до готелю, де його чекав батько. Та коли він прийшов, то не знайшов ані свого батька, ані своїх речей, ані знайомих облич, а замість машин по вулиці їздили вози. Він потрапив до 3 вересня 1940 року.

Згодом його спіймала та сама дівчина і відвела до будинку дивних дітей, де директором була пані Сапсан (імбрина, що могла перетворюватися на птаха). Джейкоб потрапив у часовий контур, який створила Сапсан, аби діти були у безпеці. Кожного дня він повертався до цього дивовижного місця, отримував відповіді на свої запитання і врешті-решт закохався в Емму. Джейкоб дізнався, що кожен із цих дітей має унікальні таланти, в тому числі й він. Він, як і його дідусь, бачив чудовиськ — порожняків (всі решта могли бачити лиш їхні тіні). Через деякий час Джейкоб дізнався, що усе його життя за ним стежили ті тварюки, чекаючи поки він проведе їх до часового контура. Так і сталося. Йому та дивним дітям довелося власноруч боротися із чудовиськами, а коли вони їм протистояли, витвір (трансформований порожняк, який стає людиною з очима без зіниць після поїдання достатньої кількості дивних дітей) викрав пані Сапсан та пані Шилодзьобку. Дітям вдалося врятувати свою директорку, але її подругу ні, тварюки забрали її. Під час усіх цих подій, часовий контур роз'явився і пані Сапсан не змогла перетворитися на людину, аби допомогти своїм вихованцям.

Діти вирішили відправитися до інших часових контурів, аби попередити про небезпеку та попросити про допомогу.

На цьому історія першої книги завершується.[3]

Список дивних дітей[ред.ред. код]

  • Джейкоб Портман — головний персонаж, може бачити порожняків — чудовиськ, що полюють на дивних дітей;
  • Бронвін Брантлі — дівчина, наділена надзвичайною фізичною силою. Сестра Віктора Брантлі;
  • Клер Денсмор — дівчина зі золотими кучерями. Має ще одного рота на потилиці, яким споживає їжу;
  • Емма Блум — дівчина, що може власними руками робити вогонь;
  • Єнох О'Коннор — хлопець, що на короткий проміжок часу може оживляти мертвих істот, в тому числі й людей;
  • Горацій Сомнуссон — хлопчик, який бачить пророчі сни;
  • Фіона Фрауенфельд — дівчина, що змушує рослини рости;
  • Г'ю Епістон — хлопчик, в животі якого живе цілий рій бджіл;
  • Мілард Нагінс — невидимий хлопчик;
  • Оливка Аброхолос — дівчинка, яка є легшою за повітря;
  • Віктор Брантлі — надзвичайно сильний хлопчик. Брат Бронвін Брантлі.

Екранізація[ред.ред. код]

2014 року було анонсовано зйомки екранізації книги. Режисер — Тім Бартон. Прем'єра фільму в Україні відбулася 6 жовтня 2016 року.

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Ренсом Ріґґз Дім дивних дітей. Переклад з англійської: Володимир Горбатько. — Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2012. — С. 432. — ISBN 978-966-14-3877-3.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]