Будинок земської школи (Брисі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок земської школи (Брисі)
Будинок земської школи (Брисі)
(сучасний вигляд)

50°23′25″ пн. ш. 33°21′42″ сх. д. / 50.39027777780555084° пн. ш. 33.36166666669443970° сх. д. / 50.39027777780555084; 33.36166666669443970Координати: 50°23′25″ пн. ш. 33°21′42″ сх. д. / 50.39027777780555084° пн. ш. 33.36166666669443970° сх. д. / 50.39027777780555084; 33.36166666669443970
Країна  Україна
Розташування Заводське
Архітектор Сластіон Опанас Георгійович
Клієнт Лохвицьке повітове земство
Стиль український архітектурний модерн
Поверхів 1
Призначення Земська школа і публічна бібліотека

Будинок земської школи (Брисі). Карта розташування: Україна
Будинок земської школи (Брисі)
Будинок земської школи (Брисі)
Будинок земської школи (Брисі) (Україна)
Мапа

CMNS: Будинок земської школи (Брисі) у Вікісховищі

Земська школа в селі Брисі — будинок у стилі українського модерну, зведений 1913 року за проєктом архітектора Опанаса Сластіона в селі Брисі (нині — частина міста Заводське). Тепер використовується як бібліотека. Школа внесена в списки щойно виявлених пам'яток (Наказ управління культури Полтавської ОДА від 03.06.2013 № 196)[1].

Земські школи Лохвицького повіту[ред. | ред. код]

У 1908 р. Державна Дума Російської імперії прийняла закон про початкову освіту в межах Російської імперії. Втілюючи цей закон у життя, Лохвицьке земство розпочало масове будівництво земських шкіл, попередньо оголосивши конкурс на найкращий проєкт школи в українському стилі. До цього часу шкіл, побудованих за типовими проєктами, на терені краю не було, а наявні не могли вмістити всіх школярів.

Вид на будинок земської школи в Брисях (нині Брисі — в межі м. Заводське)

У 1910 р. після оголошення конкурсу було збудовано 2 школи за проєктом земських інженерів і техніків. Але були й противники таких проєктів. Тож у 1912 р. Лохвицьке земство доручило Опанасу Сластіону — українському живописцю, графіку, архітектору, мистецтвознавцю — розробити проєкти для 83–х будинків одно- дво- три- та чотирикомплектних шкіл, але І Світова війна стала на заваді виконанню цього проєту в повному обсязі.

Договір і технічні умови на будівництво шкіл дають можливість простежити велику відповідальність і зацікавленість при здійсненні будівництва. Це помітно і з використання будівельних матеріалів, з добре продуманого цілого комплексу шкільного подвір'я, яке мало дерев'яний, архітектурно оздоблений сарай, дубовий погріб, туалети, колодязь.

Будинок земської школи

Усе подвір'я було обнесено парканом. Вартість таких шкіл сягала від 6400 крб однокомплектної до 16550 крб чотирикомплектної. Краси і своєрідності земським школам надавали вежі зі шпилями. Крім службового призначення (в першому ярусі розміщувався парадний вхід), вони мали й декоративне: в карнизери було вмонтовано шестикутну форму — герб Лохвицького повіту. Будівництво шкіл на Лохвиччині набуло широкого розголосу. Перші збудовані в 1913 р. школи оглядав міністр освіти Росії Павло Ігнатьєв. Проєкти і фотографії цих шкіл друкувалися в різних журналах, зокрема в «Ілюстрованій Україні», «Народному учителеві», експонувалися на виставках у Києві (1913), Петербурзі, Харкові (1914). За прикладом Лохвицького земства схожі школи почали будувати в деяких повітах Київщини, Херсонщини та на Кубані.

Приміщення колишніх земських шкіл ще й досі здебільшого використовують за призначенням, хоча 100-річне існування спричинило втрату первісної архітектури й колориту.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Щойно виявлені об'єкти культурної спадщини Полтавської області. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 3 червня 2016.