Будинок пристарілих
Будинок пристарілих — будинок для осіб похилого віку, державна або приватна організація, де пристарілим людям, що втратили іншу можливість підтримки, чи нужденним в цілодобовому наглядові, надається притулок і належний медичний догляд.
У таких будинках люди похилого віку звільняються від необхідності готувати собі їжу і робити прибирання в своїй оселі. Старі люди можуть разом проводити час за грою в настільні ігри (або навіть у комп'ютерні ігри), за бесідами, прогулянками і переглядом телевізору.
Будинки пристарілих поширені переважно в державах, де переважаючим типом родини є нуклеарна сім'я, і де дорослі особи представники різних поколінь живуть окремо. Прикладом таких країн і держав є США, Північна Європа й Західна Європа, Японія. В інших державах старі люди часто живуть разом з дорослими дітьми або іншими близькими родичами.
Якість послуг у даних установах сильно варіюється: будинок для пристарілих може бути безкоштовним, забезпечуваним державою, або платним, причому як з орендною платою, так і з одноразовим платежем, що дає право власності на частину будинку.
Є такий тип будинків і в Україні[1][2].
 |
Це незавершена стаття з соціології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ «Мешканці Львівщини все частіше віддають своїх батьків у будинок престарілих», 14.01.2013, сайт «Новий Погляд» (укр.)
- ↑ Переваги пансіонату (укр.)
Посилання[ред. • ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Будинок пристарілих- Евгений Мачнев. Дом престарелых — осознанная необходимость // Пчела. — № 24—25 (январь-апрель 2000). (рос.)
