Будище (Звенигородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Будище
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Рада/громада Будищенська сільська рада
Код КОАТУУ 7121281201
Облікова картка картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Будище
Основні дані
Засноване 1630 — 1640
Населення 711[1]
Площа 1,715 км²[3]
Поштовий індекс 20213
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°11′40″ пн. ш. 31°01′48″ сх. д. / 49.19444° пн. ш. 31.03000° сх. д. / 49.19444; 31.03000Координати: 49°11′40″ пн. ш. 31°01′48″ сх. д. / 49.19444° пн. ш. 31.03000° сх. д. / 49.19444; 31.03000[2]
Середня висота
над рівнем моря
225 м
Відстань до
обласного центру
87,1 (фізична) км[4]
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Звенигородка
Місцева влада
Адреса ради с. Будище
Сільський голова Кулик Валерій Леонідович
Карта
Будище is located in Україна
Будище
Будище
Будище is located in Черкаська область
Будище
Будище

Буди́ще — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 15 км від районного центру — міста Звенигородки та за 30 км від залізничної станції Звенигородки. Населення — 711 чоловік.

Історія[ред.ред. код]

Село засноване у першій половині 17 століття. На місці села колись у лісі була буда, де виробляли поташ. Звідси й пішла його назва. На лісових промислах почали виникати поселення, переважно із кріпосних, які втікали від панів, та з селян із розорених татарами сіл.

У путівнику «Шляхами Великого Кобзаря» зазначено, що у 1740 році Будище складалося з 70 дворів. П. Енгельгардт, одержавши в спадщину Будище та сім сіл, у 1828 році збудував у селі маєток. У 1828–1829 роках у пана служив козачком юний Тарас Шевченко. Досі збереглися три дуби, які називають Шевченковими. За переказами, у дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки.

До реформи 1861 року в селі було 156 дворів. Як розповідають, розробляли ліс смілянські промисловці. Звідси — «Будища смілянська».

У 1852 році спадщину Енгельгардта було поділено між дружиною і трьома синами. Будище отримав юнкер Петро. У 1870 році в селі побудовано новий житловий будинок. На дочці Петра — Наталі одружився Моссаківський, який узяв управління маєтком. У 1913 році він побудував двоповерхову школу.

До радянської влади село поділялося на дві частини — «Правда» і «Кривда», де відповідно жили багаті і бідні.

Роки радянської влади[ред.ред. код]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

У 1937 році в колишньому маєтку Енгельгардта почала працювати школа. У 1957 році в ній створено будинок для жінок похилого віку, який у 1973 році організовано в інтернат для психічнохворих.

Під час Німецько-радянської війни 239 меншканців села воювали на фронтах, 112 з них загинули, 127 удостоєні урядових нагород. 1955 року, на іх честь, в селі споруджено пам'ятник.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі працювала школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, майстерня пошиття одягу.

В селі містилася рільнича бригада № 4 колгоспу «Батьківщина Шевченка» (центральна садиба у селі Моринцях), працювало дослідне господарство Шевченківського гідромеліоративного технікуму.

Сучасність[ред.ред. код]

На території села працює: ПСП імены Шевченка, школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок-інтернат. У 2004 році село газифіковано.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Колишня садиба Енгельгардтів та парк включені в Національний заповідник імені Т. Г. Шевченка.
  • Гупалівщина — заповідне урочище місцевого значення.

Персоналії[ред.ред. код]

З 1829 року тут жив Тарас Шевченко, коли його забрали до поміщицького двору і він був козачком у пана Енгельгардта. Будище багато разів згадується у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», в поемі «Гайдамаки». Тепер на колишньому будинку Енгельгардта (зараз це восьмирічна школа) на честь перебування Шевченка встановлено меморіальну дошку. В парку ростуть два велетенські дуби, які селяни називають шевченковими. Ім'ям поета в селі також названо вулицю.

У селі народились:

Стела на місці хати, де народився Ю. Тютюнник

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]