Будлянський Олексій Михайлович
Будля́нський Олексій Михайлович (нар. 1763, Санкт-Петербург — пом. 27 грудня 1819, Київ) — малоросійський (український) поміщик, меценат.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олексій народився в сім'ї Михайла Власовича Будлянського й Софії Валькевич, дочки генерального осавула. Мав брата Петра. Протягом 1774–80 років навчався у Пажеському корпусі, закінчивши його зі званням поручника. Служив в армії: флігель-ад'ютант при генерал-фельдмаршалі графі К. Розумовському, а відтак полковник (до 1804)[1].
Будлянському належали с. Пантусів Стародубського повіту, маєтки в Чемерах і Срібному й 4 тис. кріпаків. Отто фон Гун, який восени 1805 р. навідав Малоросію, зазначав, що в поміщика замалим не кожний господар має пару волів, стільки ж корів, 10–15 овець, а іноді й коня, майже ніхто з його селян не має нестачі в хлібі, а коли таке й буває, то зерно дається без займу. Селянин працює на власника лише третій тиждень, якщо ж у нього 3 синів, то тільки один з них йде на панщину[2].
Меценатство[ред. | ред. код]
Утримував хорову капелу і кріпацький струнно-духовий оркестр. З оркестром виступали й відомі західноєвропейські музиканти, як-от Бернгард Ромберг й Фердинанд Ріс. Капельмейстером служив Джоакіно Альбертіні.
1818 р. О. Будлянський взяв участь у викупі Михайла Щепкіна з кріпацтва, внісши 100 рублів[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. — Киев, 1908. — Т. 1: А–Д. — С. 117.
- ↑ Антоненко П. Дивлячись на Україну з вікна карети // Світ-інфо. — 2020. — № 180. — С. 14.
- ↑ Евреинов Н.Н. Крепостные актеры: популярный исторический очерк. — Ленинград : Кубуч, 1925. — С. 75.
Література[ред. | ред. код]
- Саприкіна Л. І. Будлянський Олексій Михайлович // Мистецтво України. Енциклопедія в 5 томах. Т. 1. (A-B). — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995. — С. 260.