Бузескул Владислав Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бузескул Владислав Петрович
рос. Владислав Петрович Бузескул
Buzeskul VP.jpg
Народився 8 (20) березня 1858
Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 1 червня 1931(1931-06-01)[1] (73 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність історик
Відомий Антикознавство
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Відомі студенти Гриневич Костянтин Едуардович
Заклад Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Членство Національна академія наук України
Академія наук СРСР
Петербурзька академія наук

Владисла́в Петро́́вич Бузе́скул (8 березня 1858(18580308), Попівка1 червня 1931) — український історик античності, академік АН СРСР (1922), академік ВУАН (1925).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Попівка Ізюмського повіту (нині смт Зарічне Донецької області).

Після закінчення філологічного Харківського університету в 1880 був залишений для підготовки на професорське звання, одночасно у приватних гімназіях. З 1885 почав викладати в університеті.

У жовтні 1889 захистив магістерську дисертацію під назвою «Перикл. Историко-критический этюд». У 1895 захистив докторську дисертацію ««Афинская полития» Аристотеля как исторический источник для истории государственного строя Афин до конца V века». З 1890 на посаді екстраординарного професора кафедри всесвітньої історії, а після захисту докторської дисертації - ординарний професор. У 1910 був обраний членом-кореспондентом Російської академії наук.

Після закриття у 1920 Харківського університету викладав на Тимчасових вищих педагогічних курсах, потім в Академії теоретичних знань та на соціально-історичній секції факультету професійної освіти Харківського інституту народної освіти (ХІНО) до 1924. З 1921 - керівник науково-дослідної кафедри всесвітньої історії (пізніше кафедра європейської культури) при ХІНО. У 1921–1922 рр. був головою Наукового товариства при ХІНО.

За наукові досягнення з історії стародавнього світу В. П. Бузескул у 1922 був обраний академіком Академії наук СРСР, а у 1925 – академіком ВУАН УСРР. У 1926 обраний Почесним головою історико-етнологічного відділу Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців, яка була утворена в Харкові.

Наукова та викладацька діяльність[ред. | ред. код]

Досліджував історію Стародавньої Греції, її демократичних інститутів, вивчав старожитності Північного Причорномор'я. Читав курси лекцій з історії стародавньої Греції, нової історії, всесвітньої історіографії, спецкурс «Історія Афінської демократії» та ін.

Наприкінці 1930 — на початку 1931 був підданий критиці за свої праці, як «буржуазні». Останніми роками було видано декілька неопублікованих раніше праць та розпочато перевидання окремих праць В. П. Бузескула.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Перикл. Харьков: тип. Губ. правл., 1889. — VIII, 418, 24 с.
  • Генрих Зибель, как историк-политик. Харьков: тип. и литогр. Зильберберг, 1895. 353 с.
  • Афинская полития Аристотеля, как источник для истории государственного строя Афин до конца V в. Харьков: тип. Зильберберга, 1895.
  • Введение в историю Греции. Харьков, 1-е изд., 1903. 535 с;
  • Введение в историю Греции. Обзор источников и очерк разработки греческой истории в XIX и в начале XX в. М.: Коло, 2005. 672 с. ISBN 5-901841-28-X. Тир. 1200 экз.
  • Профессор М. М. Лунин (1806–1844). «Харьковский Грановский». К столетию Харьковского университета// ЖМНП. 1905. № 2. С. 321–374.
  • История афинской демократии. СПб., 1909;
  • Краткое введение в историю Греции. Харьков, 1910. 260 с.
  • Школьное дело у древних греков по новым данным // Вестник Европы. 1911. № 4. С. 88-111.
  • Исторические этюды. СПб.: тип. М. М. Стасюлевича, 1911. 406 с.
  • Античность и современность. Спб.: 1913. 196 с.
  • Античность и современность. Современные темы в античной Греции. Издание 2-е, дополненное. СПб.: тип. М. М. Стасюлевича, 1914. 210 с.
  • Античность и современность. Л.: Наука и школа, 1924. 144 с.
  • Современная Германия и немецкая историческая наука XIX столетия. К происхождению современной германской идеологии// Русская мысль. 1915. № 2. С. 24-85.
  • Древнейшая цивилизация в Европе. Эгейская или крито-микенская культура. Харьков: 1916.
  • Перикл. Личность. Деятельность. Значение. Образы человечества. Пг.: Брокгауз-Ефрон, 1923. 122 с. Тир. 3000 экз.
  • Открытия XIX и начала XX века в области истории Древнего мира. Часть II. Древнегреческий мир. Пг.: ACADEMIA, 1924. 182 с.
  • Изучение древностей северного побережья Черного моря и их значение с точки зрения греческой й мировой истории (1927)
  • Всеобщая история и её представители в России в XIX и начале XX века. Ч. 1. Л.,1929. 218 с.
  • Всеобщая история и её представители в России в XIX и начале XX века. Ч. 2. Л., 1931. 223 с.

Література[ред. | ред. код]

С. 311–317.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Бузескул Владислав Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.