Бузок волосистий
| Бузок волосистий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Маслинові (Oleaceae) |
| Рід: | Бузок (Syringa) |
| Вид: | S. villosa
|
| Біноміальна назва | |
| Syringa villosa | |
Бузок волосистий[1][2] (Syringa villosa) — кущова рослина, вид роду Бузок (Syringa) родини маслинові (Oleaceae).
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Кущ заввишки до 4 м, густо вкритий листям. Пагони спрямовані вгору. Молоді гілки жовто-сірого кольору, однорічні часто покриті ніжними короткими волосками, які незабаром відпадають. Гілки дворічних рослин сіро-буро-жовті, голі.
Листок довжиною 1–1,5(2) см. Листова пластинка довгастої форми, звужується донизу і догори, довжиною 4–16 см і шириною 3,5–6 см, зверху гладка, зелена, знизу з розкиданими притиснутими білими волосками, розташованими головним чином навколо жилок, або практично гола, блідо-зеленого кольору.
Суцвіття (10)15–30 см в довжину, прямовисні, волотисті, вузько-пірамідальної або циліндричної форми, розташовані на кінці пагонів нинішнього року, з двома парами листя в нижній частині. Вісь суцвіття гола або бархатисто запушена, гілки оксамитові або рідко покриті довгими щетинистими волосками. Чашечка по довжині в 3–4 рази менше трубки віночка, без волосків, зеленуватого кольору, часто з війчастими краями. Зубці чашечки широкі, з тупим кінцем. Квітки рожево-фіолетові, запашні. Трубка віночка вузька, воронкоподібно розширюється догори, разом з відгином становить 1,4 см в довжину. Частки віночка на кінці ложкоподібні.
Коробочка тупувата або слабо загострена у верхній частині, довжиною до 1,7 см. Цвітіння відбувається в червні — липні. Плодоносить у другій половині липня — серпні.
Вид описаний з округи Пекіна. Тип у Данії.
Екологія та застосування[ред. | ред. код]
Бузок волохатий культивується з 1855 року . Морозостійка, посухостійка рослина[3]. Використовується в групових посадках і живоплотах для озеленення[4] .
Поширений у Китаї — провінції Хубей і Шеньсі[5].
Використовується в селекційних програмах. В результаті схрещування бузку волохатого (Syringa villosa) і пониклого (Syringa reflexa) створена велика група зимостійких декоративних сортів об'єднаних під назвою Syringa × prestoniae . Одним з поширених сортів цієї групи є Syringa × prestoniae 'Miss Canada'[6].
Класифікація[ред. | ред. код]
Вид Бузок волохатий (Syringa villosa) входить до роду Бузок (Syringa) родини Маслинові (Oleaceae).
| Ще 45 порядків покритонасінних (згідно з Системою APG II) |
Ще 24 роди | |||||||||||||||
| Відділ Покритонасінні | Родина Маслинові | Вид Бузок волохатий | ||||||||||||||
| Царство Рослини | Порядок Губоцвіті | Рід Бузок | ||||||||||||||
| Ще близько 21 відділу | Ще 21 родина (згідно з Системою APG II) |
Ще близько 10 видів | ||||||||||||||
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Syringa villosa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- ↑ Бузок волохатий «Reduine»
- ↑ Бузок (Syringa) — ландшафтне проектування (дизайн)[недоступне посилання](рос.)
- ↑ Бузок волосистий: інформація на сайті GRIN (англ.)
- ↑ Syringa x prestoniae 'Miss Canada'. rainyside.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Шишкин Б. К., Бобров Е. Г. Род 1145 Сирень — Syringa L. // Флора СССР: в 30 т. / начато при рук. и под гл. ред. В. Л. Комарова. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1952. — Т. 18 / ред. тома Б. К. Шишкин, Е. Г. Бобров. — С. 504. — 802 с. — 3000 экз.
- Соколов С. Я. Род 4. Сирень — Syringa L. // Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие, культивируемые и перспективные для интродукции. / Ред. тома С. Я. Соколов. — М.—Л. : Изд-во АН СССР, 1960. — Т. V. Покрытосеменные. Семейства Миртовые — Маслиновые. — С. 453. — 544 с. — 2200 екз. (рос.)
|