Бузький Гард (національний природний парк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний природний парк «Бузький Гард»
 
Категорія МСОПII (Національний парк)
Урочище «Протич»
Урочище «Протич»
48°02′23″ пн. ш. 30°56′48″ сх. д. / 48.03972° пн. ш. 30.94667° сх. д. / 48.03972; 30.94667Координати: 48°02′23″ пн. ш. 30°56′48″ сх. д. / 48.03972° пн. ш. 30.94667° сх. д. / 48.03972; 30.94667
Розташування: Україна Україна
Миколаївська область
Площа: 6138,13 га
Заснований: 2009
Керівна
організація:
Дирекція НПП "Бузький гард"
(55223, Миколаївська область,
Первомайський район,
село Мигія,
вул. Первомайська, 85)
тел. (05161) 6-13-70,
Директор - Артамонов Владислав Альбертович[1]
Національний природний парк «Бузький Гард» (Миколаївська область)
Національний природний парк «Бузький Гард»
Національний природний парк «Бузький Гард»


Commons-logo.svg Бузький Гард (національний природний парк) у Вікісховищі

«Бу́зький Гард» — національний природний парк у Миколаївській області, на річці Південний Буг.

Історія[ред.ред. код]

Інформація про унікальний природний ландшафт нинішнього НПП була відома далеко за межами України ще у 1920 роках. 1929 року в журналі «Краеведение» (Ленінград) було опубліковано Перелік ділянок і окремих об'єктів природи, що потребують охорони, що містився на той час у картотеці Комісії з охорони природи, пам'яток мистецтва, побуту і старовини при Ленінградській групі Центрального Бюра Краєзнавства. Для друку витяг по всіх одиницях тодішнього СРСР підготував А. П. Васильківський. Інформація про урочище також включена до статті в переліку 250 найважливіших об'єктів природи, що потребують заповідання в СРСР[2].

З історії формування[ред.ред. код]

НПП «Бузький Гард» створено Указом Президента України від 30.04.2009 № 279/2009. Відповідно до Указу Президента розроблено і затверджено наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища від 19.06.2009 Положення про НПП «Бузький Гард». Серед інших, значних зусиль щодо створення Національного природного парку доклав відомий український природоохоронець Сергій Таращук.

Територія НПП частково збігається з РЛП «Гранітно-степове Побужжя», проте на сьогодні це дві різні природоохоронні одиниці (установи), у кожної з яких є свої задачі, підпорядкування і управління. Попри це, в українській вікіпедії регулярно виникають пропозиції вважати ці дві установи однією та об'єднати відповідні статті. РЛП підпорядкований облраді і має офіс у Первомайську, НПП підпорядкований Мінприроди і має офіс у Мигії.

Розташування[ред.ред. код]

Національний природний парк «Бузький Гард» розташований в Арбузинському, Братському, Вознесенському, Доманівському та Первомайському районах Миколаївської області. Парк розташований в долині річки Південний Буг, від міста Первомайськ до смт Олександрівка Вознесенського району, а також у долині річки Велика Корабельна від села Благодатне до села Семенівка Арбузинського району, та річки Мертвовод від села Петропавлівка Братського району до села Актового Вознесенського району, включаючи долину річки Арбузинка від села Трикрати до села Актового.

Найвища висота на території Національного природного парку — 120 м над рівнем моря біля села Мигія Первомайського району в урочищі «Літній хутір». Найвища висота 17 м — урочище Гард з правого берега річки Південний Буг в околицях села Богданівка.

Загальна площа території парку становить 6138,13 га, в тому числі 2650,85 га земель, що надаються парку у постійне користування, і 3487,28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів.

Адреса: 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Первомайська, 85, тел./факс (05161) 6-13-70, ел. почта: [nppbg@ukr.net]

Національний природний парк «Бузький Гард» розташований на південно-західному схилі найбільшої геоструктурної області України — Українського кристалічного щита, що складений товщею тріщинуватих скельних порід нижнього протерозою, продуктами їх вивітрювання, яка вкрита осадовими утвореннями різного ступеня обводненості.

У межах парку чітко виділяється плато з пологими схилами. Плато розсічене долинами річок Південний Буг, Мигійський Ташлик, Корабельна, Мертвовод, Арбузинка та Бакшала на окремі ділянки, що у свою чергу розчленовані мережею балок та ярів, найбільш крупні з яких впадають безпосередньо у долину річки Південний Буг. Таких балок на лівобережжі річки нараховується 13, а на правобережжі — 16.

Об'єкти Парку[ред.ред. код]

Об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, що входять до складу території Парку:

Клімат[ред.ред. код]

Клімат району розташування НПП «Бузький Гард» є помірно-континентальним, з характерними, для степової зони, особливостями. Регіон розташований у Північно-степовій підзоні. Він характеризується малосніжною, порівняно теплою нестійкою зимою, жарким літом з недостатнім і нестійким зволоженням, частою повторюваністю посух і суховіїв.

Температура повітря протягом року змінюється в широкому діапазоні від −34 °C до +39 °C. Температура вище 0 °C тримається тут дев'ять місяців.

Ґрунти[ред.ред. код]

Основною ґрунтотвірною породою на території національного природного парку «Бузький Гард» є леси. З півночі на південь вони вкривають увесь простір міжріччя.

За механічним складом леси першого ярусу переважно легкосуглинисті і важкосуглинисті. Вони містять від 15 % до 16 % CaCO3, що обумовлює у процесі ґрунтоутворення, закріплення продуктів розпаду органічних мас, гумусних з'єднань і, як наслідок, утворення родючих чорноземів. У пониженнях рельєфу подекуди зустрічаються оглеєні леси, які відзначаються несприятливими для ґрунтоутворення фізичними якостями — щільною будовою і низькою водопроникністю. На давніх терасах трапляються лесоподібні суглинки, що відзначаються легким механічним складом. На схилах долини р. Південний Буг та його приток, по балках, у місцях, де спостерігаються відслонення гранітів та гнейсів, утворюється елювій магматичних порід. Майже на всій території парку леси підстелені червоно-бурими глинами, які характеризуються важким механічним складом та високою водопроникністю. Це обумовлює утворення чорноземів різного ступеню засоленості.

Флора[ред.ред. код]

Флора НПП «Бузький Гард» налічує більше ніж 1000 видів рослин. Інвентаризаційними дослідженнями на території парку виявлено 861 вид покритонасінних рослин, 2 види голонасінних, 10 видів папоротей, 4 види хвощів, 76 видів мохоподібних, 46 видів лишайників та 141 вид водоростей. 34 представники місцевої флори занесені до Червоної книги України, 6 — до Європейського червоного списку, 5 — до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 2 — до Бернської конвенції. Одинадцять рослинних угруповань занесені до «Зеленої книги» України. Серед раритетних видів представлені: смілка бузька (Silene hypanica), гвоздика бузька (Dianthus hypanicus), вишня Клокова (Cerasus klokovii), мерингія бузька (Moehringia hypanica), громовик гранітний (Onosma graniticola), рутвиця смердюча (Thalictrum foetidum), чистець вузьколистий (Stachys angustifolia), тюльпан бузький (Tulipa hypanica), ковила гранітна (Stipa graniticola) та багато інших.

Фауна[ред.ред. код]

На сьогодні на території парку мешкає 22 види хребетних тварин, що занесені до Червоної книги України, 5 — до Європейського червоного списку, 5 — до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 176 — до Бернської конвенції. Серед переліку рідкісних видів — полоз лісовий (Elaphe Longissima), видра річкова (Lutra lutra), марена дніпровська (Barbus barbus borysthenicus), орел-карлик (Hieraaetus pennatus), підорлик малий (Aquila pomarina), ящірка зелена (Lacerta viridis) та багато інших. Чисельність безхребетних за оцінкою фахівців сягає понад 11000 видів. Серед них на території парку відмічено 23 види, що занесені до Червоної книги України, 10 — до Європейського червоного списку, 4 — до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 7 — до Бернської конвенції. Рідкісними є дозорець-імператор (Anax imperator), дибка степова (Saga pedo), красотіл пахучий (Calosoma sycophanta), поліксена (Zerynthia polyxena), джміль глинистий (Bombus argillaceus) тощо.

Рекреація[ред.ред. код]

Завдяки своєму розташуванню територія національного природного парку «Бузький Гард» у достатній кількості має мальовничі куточки, придатні для відпочинку, оздоровчо-пізнавальної рекреації тощо. Найбільш привабливими для відвідувачів є: урочища «Протич», «Громове», «Лабіринт», «Гард» та ін.

Для гірського туризму, скелелазіння найбільш цінними є виходи кристалічних порід в урочищі «Громове» (скеля Громова), в урочищі «Романова Балка» (скеля «Крапля») в Актовському каньйоні.

Основна частина водних рекреаційних ресурсів представлена річкою Південний Буг, де проходять водні маршрути по порогах II—III категорії складності на плавзасобах різних класів (рафти, катамарани, каяки). Вся ділянка русла річки, де проходять водні маршрути (від с. Мигії до с. Богданівки), має популярність серед любителів активного виду відпочинку. Найбільш відвідуваними є: урочище «Протич» та гирло річки Велика Корабельна.

Перспективи розвитку рекреації[ред.ред. код]

З подальшим використанням рекреаційних ресурсів у рекреаційній і туристичній діяльності адміністрації парку необхідно здійснити організаційно-господарські заходи, які включають у себе будівництво та обладнання візит-центру, еколого-інформаційних пунктів, створення нових і облаштування уже існуючих екскурсійних та туристичних маршрутів, стежок, рекреаційних пунктів тощо. Саме ці заходи направлені на здійснення регулювання чисельності відвідувачів та підвищення місткості рекреаційних ділянок.

Геологічні об'єкти, мальовничі ландшафти[ред.ред. код]

На території НПП «Бузький Гард» надзвичайно мальовничими є каньйоноподібні долини рр. Південний Буг, Арбузинка, Мертвовод.

Актовський каньйон

Пороги, що до нашого часу збереглися на Південному Бузі, мають місцеву назву брояки. З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов'язана велика кількість запорізько-гайдамацьких легенд і переказів, які зберігають пам'ять про козацьку старовину та бувальщини. Про минуле говорять їхні назви: Запорізька брояка, острів козака Мамая, скелі Турецький стіл і Пугач, Гайдамацька балка та інші.

Ця особливість забезпечила місцевості у 2008 році перемогу РЛП «Гранітно-степове Побужжя» у всеукраїнській акції «Сім чудес України» у другому етапі акції «Сім природних чудес України». У 2009 році в рамках конкурсу «Сім природних чудес Миколаївської області» чотири природних об'єкти на території НПП «Бузький Гард» отримали відзнаки переможців.

Наукові дослідження та форуми[ред.ред. код]

Восени 2004 року в НПП (тоді як РЛП «Гранітно-степове Побужжя») протягом тижня проходила XI Теріологічна школа-семінар, що мала назву «Дослідження гідрофільних угруповань ссавців» (11—16 жовтня 2004 року); головним організатором від приймаючої сторони був Владислав Артамонов[3].

Історико-культурне значення[ред.ред. код]

Окрім цінності як об'єкт заповідного фонду Бузький Гард має також великий інтерес як об'єкт історичної спадщини, оскільки саме в цьому місці був центр Бугогардівської паланки війська Запорізького часів Нової Січі (1734—1775 рр.).

Стан охорони біорізноманіття[ред.ред. код]

Сесія Миколаївської облради 16 квітня 2010 р. звернулася до Президента України з проханням ліквідувати національний парк «Бузький гард» і «Білобережжя Святослава». Не дивлячись на перемогу в суді, існує небезпека, що «Енергоатом» затопить 27 га території парку водою Олександрівського водосховища[4].

На літо 2014 р. парк не має Проекту землеустрою і чітких кордонів. У парку процвітає масова безконтрольна рекреація з використанням кінних маршрутів. Охорона парку контролює лише третину території парку[4].

Попри те, що цей національний парк має дуже маленьку площу заповідної зони — всього 307 га, порядку в ній немає. Саму заповідну зону розбито на 8 ділянок по 30-50 га.

У заповідній ділянці Петропавлівського каньйону Трикратського відділення не встановлені знаки «Заповідна зона», немає шлагбаумів на в'їзді до заповідної зони. Тут також відмічений незаконний випас корів, сміття від туристів, сліди порубок дерев туристами, а також сліди вогнищ і знайдені гільзи від мисливської рушниці.

У заповідній ділянці — острівний комплекс між селами Мигія і Грушівка на р. Південний Буг Мигіївського відділення відмічено незаконне знаходження на усіх островах наметів відпочивальників, а також розпалювання вогнищ. Ніде немає знаків «Заповідна зона». У заповідній ділянці Актовського каньйону Трикратського відділення не встановлені знаки «Заповідна зона», є сліди вогнищ, також виявлений незаконний заїзд автомашин.

У заповідній ділянці Богданівського відділення на степовій ділянці поблизу с. Львів не встановлені знаки «Заповідна зона». У заповідній ділянці в урочищі Вільхове Мигіївського відділення не встановлені знаки «Заповідна зона»[5].

Див. також[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Національний природний парк "Бузький Гард"
  2. Васильковский А. П. Перечень участков и отдельных объектов природы, заслуживающих охраны // Краеведение. 1929. Т. 6. № 6. С. 362—378.
  3. Теріологічна школа: хроніка щорічних семінарів // Веб-сайт Українського теріологічного товариства НАНУ www.terioshkola.org.ua
  4. а б http://www.uahunter.com.ua/forum/narusheniya-nacionalxn-parkah-ukrain-t77406.html Порушення в національних парках України
  5. Перевірка заповідного режиму національного парку Бузький Гард