Буйко Петро Михайлович
| Петро Михайлович Буйко | |
|---|---|
| Народився | 19 (31) жовтня 1895 Більськ, Більський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер | 15 жовтня 1943 (47 років) Ярошівка, Генеральна округа Київ, Райхскомісаріат Україна |
| Поховання | Томашівка |
| Країна | |
| Національність | білорус |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Київський медичний інститут |
| Галузь | медицина |
| Заклад | Охматдит |
| Посада | директор Київського інституту охорони материнства і дитинства Охматдит |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Вчителі | Крупський Олександр Іванович |
| Війна | Німецько-радянська війна |
| Відомий завдяки: | методу фістулографії з гомотрансплантацією плаценти |
| Нагороди | |
Петро Михайлович Буйко (19 (31) жовтня 1895 — 15 жовтня 1943) — український науковець білоруського походження, професор (1938), доктор медичних наук (1940). Учасник радянського партизанського руху на Фастівщині (1941—1943), Герой Радянського Союзу (1944).
З 1917 року працював у Києві фельдшером.
У 1922 році закінчив Київський медичний інститут.
З 1933 року — директор Київського інституту охорони материнства і дитинства Охматдит. Наукові праці присвячені питанням профілактики й терапії розривів промежини при родах (1938), а також лікуванню пузирно-піхвової нориці (1940). Ним запропонований метод фістулографії з гомотрансплантацією плаценти на ушитий дефект сечового міхура.
Під час німецько-радянської війни брав участь у партизанському русі, організував медичну службу радянського партизанського руху на Фастівщині.
Живцем спалений нацистами у селі Ярошівка на Київщині.
Похований був у селі Томашівка.
У 1950—2024 роках у Львові була вулиця Професора Буйка[1] (нинішня вулиця Павла Думанського)[2]. У 1955 році у Києві названо вулицю на честь професор Петра Буйка, а на будинку по вул. Петра Буйка, 31 встановлено анотаційну таблицю, яка сповіщає, що вулицю названо на честь науковця. На будинку по вул. Банковій, 12 встановлено меморіальну таблицю Петрові Буйку, який мешкав тут у 1936—1941 роках.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 104.
- ↑ Уляна Сенько (16 березня 2025). У Львові 16 березня відкриють вулицю, названу іменем наймолодшого Героя України. lviv.media. Процитовано 16 березня 2025.
- Баш Я. Професор Буйко: повість / Я. Баш. — Київ : Веселка, 1975. — 184 с.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 104. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Л. В. Кондратенко Буйко Петро Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 394. — ISBN 966-00-0734-5.
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 31 жовтня
- Народились 1895
- Померли 15 жовтня
- Померли 1943
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Радянські партизани
- Українські медики
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Доктори медичних наук СРСР
- Випускники Київського медичного інституту
- Уродженці Більська-Підляського
- Померли в Ярошівці (Фастівський район)