Буйонський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буйонський замок
49°47′35″ пн. ш. 5°03′58″ сх. д. / 49.79320000002777391° пн. ш. 5.06620000002777804° сх. д. / 49.79320000002777391; 5.06620000002777804Координати: 49°47′35″ пн. ш. 5°03′58″ сх. д. / 49.79320000002777391° пн. ш. 5.06620000002777804° сх. д. / 49.79320000002777391; 5.06620000002777804
Країна Бельгія
РозташуванняБуйон
Типзамок на вершиніd і шато

Буйонський замок. Карта розташування: Бельгія
Буйонський замок
Буйонський замок
Буйонський замок (Бельгія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Буйонський замок (фр. Château de Bouillon, нім. Burg Bouillon) — середньовічний замок у Бельгії, містечко Буйон. Найдавніший замок-фортеця країни, на кордоні з Францією у провінції Люксембург. Також — Бульйонський замок.

Історія

[ред. | ред. код]

Перші укріплення замку були зведені у XI столітті, між 1050 і 1067 роками, Ґотфрідом II для захисту герцогства Нижня Лотарингія.

У 1096 році власник Буйонського замку Ґотфрід V Буйонський заклав його єпископу Отберту Льєжському, щоб на ці кошти взяти участь у Першому хрестовому поході. Після цього замок тривалий час належав Льєзькій єпархії. У 1134 році замок захопив Раймон де Бар, але незабаром повернув його єпископу. У XVII столітті замок було перебудовано в фортецю.

У 1420 Буйонський замок придбали аристократи з роду Аренберґ, хоча формально він й надалі залишався власністю льєзьких єпископів. У 1482 році Марк-Аренберґ юридично закріпити володіння замок за собою. Пторе у 1521 році імператор Карл V повернув замок льєжській єпархії. З 1548 роки замком знову володіли Аренберґи. Після одруження Анрі де Ла-Тур-д'Оверня з Шарлоттою де ла Марк Буйонський замок перейшов до роду Ла-Тур-д'Овернь.

У 1672 році замок обложили французькі війська короля Людовика XIV, і після 20-ти денної облоги захопили. У 1678 році замок знову переданий сімейства Ла-Тур-д'Овернь.

З 1693 року замок було взято під королівську опіку. У цей період Буйонський замок був перебудований у сучасну фортецю французьким військовим архітектором Себаст'єном ле Претр де Вобаном.

У 1795 році фортеця та герцогство Буйонське офіційно перейшли до Франції. У 1815 році, після завершення наполеонівських війн, герцогство Буйон разом із фортецею увійшли в Нідерландське королівство. Після Бельгійської революції, у 1830 році перейшли до новоствореного королівства Бельгії. Після цього фортеця ще деякий час використовувалася за прямим призначенням. У 1870 році, під час французько-прусської війни, у фортеці розміщувався німецький військовий шпиталь.

Нині у замку діє музей[1][2].

У Буйонському замку від ранніх середньовічних споруд майже нічого не залишилося. Сучасний вигляд замок набув у XVII—XIX ст. Нині замок складається з трьох частин, пов'язаних між двома підвісними мостами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Le patrimoine monumental de la Belgique, vol. 14 : Wallonie, Luxembourg, Neufchâteau, Pierre Mardaga, éditeur, Liège, 1989 ISBN 2-8021-0090-4 (онлайн-версія), p. 53-58
  2. Le Château fort de Bouillon et ses spectacles de fauconnerie. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Буйонський замок