Перейти до вмісту

Букварь южнорусскій

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Буквар південноруській»
АвторТарас Шевченко
Назва мовою оригіналуБукварь южнорусскій
Країна Російська імперія
Моваукраїнська, церковнослов'янська
Жанрбуквар
МісцеСанкт-Петербург
ВидавництвоПечатня Гогенфельдена
Видано1861
Тираж10000

«Букварь южнорусскій» («Буквар південноруський») — книжечка, укладена Тарасом Шевченком і видана його коштом у 1861 році для початкового навчання грамоти дорослих українців рідною мовою в безплатних недільних школах.

Історія

[ред. | ред. код]

Буквар став останнім прижиттєвим виданням Шевченка, призначений для навчання дітей та дорослих грамоті українською мовою у недільних школах. «Букварь» вийшов у світ великим на ті часи тиражем 10000 примірників, коштом автора. Це був перший із серії навчальних посібників з різних галузей знання, які збирався видати Шевченко, про що написав у листі до Михайла Чалого від 4 січня 1861 року[1] :#227

Думка єсть за «Букварем» напечатать лічбу (арифметику) — і ціни, і величини такої ж, як і «Букварь». За лічбою — етнографію і географію в 5 копійок.
А історію, тілько нашу, може, вбгаю в 10 копійок. Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике б само зробилося.

Проте, згодом він був заборонений до використання. Так відомо, що в Черкаському повіті (Київська губернія) помічник начальника канівської поліції писав київському губернатору про вилучення приставом 12 букварів Тараса Шевченка, привезених до села Зеленок тимчасово зобов'язаним Осипом Устимова, більшу частину яких той роздав управителю Дорожинському, економам Матковському й Болевському, благочинному Грушецькому (священнику с. Зеленок, місцевому диякону) та питним ревізорам Бистржаневському й Пілецькому. Відібрано їх було з метою недопущення розповсюдження їх по сільських парафіяльних школах і в канівській недільній школі. Хоча в донесенні при цьому згадувалося, що буквар Шевченка рос. «ничего в себе противного законам не заключает».[2][3].

Складова

[ред. | ред. код]

Буквар містить абетку друкованих і рукописних літер, традиційні тексти для читання по складах, поетові переспіви окремих Псалмів Давидових, п'ять щоденних молитов, цифри й таблицю множення до 100. Другу половину книжечки займають думи про Олексія Поповича, про Марусю Богуславку, а також 13 народних прислів'їв.

«Буквар южнорусскій» має такі розділи: азбука, склади, цифри, лічба, текстовий матеріал, на якому вчаться читати. Його справедливо можна вважати новаторським, бо він значно відрізняється від букварів того часу (Шейковського, Гаццука, Золотова), що націлювали дітей на вивчення незрозумілих складів, назв, букв, і заохочує учнів до свідомого читання, осмислення прочитаного. Буквар містив фольклорні твори: приказки та прислів'я, народні думи, на яких Т. Г. Шевченко прагнув формувати юні душі майбутніх освічених земляків.

Основну частину тиражу Шевченко надіслав своїм приятелям в Україну для продажу учням недільних шкіл Києва, Полтави, Чернігова та інших міст.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тарас Шевченко. Листи до різних осіб. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] Листи 1859—1861. — Зібрання творів у 6 т. — К. 2003. — Т. 6. — С. 179-220.
  2. Булах (30 вересня 1861). Письмо помощника начальника каневской полиции киевскому губернатору о распространении букварей Шевченко. Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861 / За ред. Є. П. Кирилюка. — К., 1982. — 432 с. Архів оригіналу за 21 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  3. Васильчиков И. И. (14 жовтня 1861). Письмо киевского генерал-губернатора гражданскому губернатору об отмене распоряжений, запрещавших пользование букварем Т. Г. Шевченко. Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861 / За ред. Є. П. Кирилюка. — К., 1982. — 432 с. Архів оригіналу за 21 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]