Буквоскладальний метод навчання грамоті
Буквоскладальний метод навчання грамоти — застарілий синтетичний метод навчання читання, в основу якого покладено послідовне вивчення букв і складів[1].
Широко застосовувався в Україні до середини XIX сторіччя[2].
Метод застосовували ще у Стародавній Греції та Стародавньому Римі; у Російській імперії відомий з XVI до середини XIX сторіччя.[3]
Спосіб ґрунтується на сприйнятті тексту як безлічі букв. Вважалося, що букви повністю відповідають звукам. Учні заучували назви букв, складали їх у склади, заучували їх, потім читали «за складами», та був «по верхах» — не називаючи букв і складів. Навчання письма проводилося у такий спосіб, як окрема навичка — спочатку писали літери, потім склади, потім слова.[3][4] Навчання читання було довгим (до двох років) та було для дітей дуже важким.
Після XVIII сторіччя літературний метод був дещо вдосконалений: з процесу навчання було виключено заучування назв літер і складання їх у склади, учням пропонували вивчати відразу склади. Для вправляння навички з вивчення складів складали дедалі складніші слова. Цей спосіб навчання грамоті отримав назву складового методу.[4]
На зміну цим методам у XIX сторіччі прийшло прогресивніше звукове навчання грамоті.
- ↑ Буквоскладальний метод // Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1959—1965.
- ↑ Буквоскладальний метод навчання грамоті // Український педагогічний словник / Семен Гончаренко; [гол. ред. С. Головко]. — Київ: Либідь, 1997. — С. 46.
- ↑ а б Бим-Бад Б. М. Педагогический энциклопедический словарь. — М., 2002. С. 30
- ↑ а б Бородич А. М. Методика развития речи детей. — М.: Просвещение, 1981. — 256 с.
- Львов М. Р. Словарь-справочник по методике русского языка: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 «Рус. яз. и лит.». — М.: Просвещение, 1988. — 240 с.