Буковинське віче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Буковинське віче — народні збори, організовані 3 листопада 1918 року в місті Чернівці.

Результатом Віче стало проголошення возз'єднання Північної Буковини із Західно-Українською Народною Республікою та подальшу Злуку з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею».

Історія[ред. | ред. код]

Буковинське віче — народні збори, організовані 3 листопада 1918 року в Чернівцях Українським крайовим комітетом (Омелян Попович, Осип Бурачинський та інші), утвореним там 25 жовтня 1918 року, як складова частина Української Національної Ради у Львові. На зборах були присутні понад 10 000 осіб з усіх повітів Герцогства Буковина. Збори відбувались на центральній площі міста перед магістратом.

Віче проголосило возз'єднання Буковини Північної (загалом Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українська частина Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторожинецького, Радовецького та Кимполунзького повітів) із Західно-Українською Народною Республікою та злуку з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею».

6 листопада 1918 року владу на території Північної Буковини перебрав Український комітет на чолі з О. Поповичем.

Законні прагнення українського населення Північної Буковини не здійснилися. 11 листопада 1918 року Королівство Румунія — всупереч волевиявленню Буковинського народного віча — захопила Північну Буковину разом з Чернівцями. Тут 28 листопада 1918 року було сфабриковане рішення т. зв. Генерального Конгресу Буковини, що складався винятково з румунів, про об'єднання Буковини з Королівством Румунія.

Буковинське народне віче 3 листопада 1918 року стало знаковою подією для кожного буковинця. Про неї пам'ятали, в різній формі відзначали всі наступні роки. З настанням Незалежності України ця подія відмічається особливо широко. З нагоди річниці Буковинського віча 3-го листопада кожного року у Чернівцях відбуваються урочистості за участі представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських, релігійних організацій, політичних партій, діячів науки і культури. Проводяться виставки, присвячені цій події, в обласному краєзнавчому музеї, обласній науковій бібліотеці імені М.Івасюка та обласній дитячій бібліотеці. Впродовж тижня у всіх школах області відбуваються години спілкування, присвячені Буковинському вічу.

Історичне тло події[ред. | ред. код]

Впродовж 10-11 ст. Буковина перебувала у складі Київської Русі, в 12 — першій половині 14 ст. — Галицького князівства, згодом Галицько-Волинської держави. Після монголо-татарської навали зв'язки Буковини з галицько-волинськими землями послабились, що призвело до утворення тут на початку 14 ст. окремої Шипинської землі, яка визнавала зверхність золотоординських ханів.

У 40-50-х роках 14 ст. буковинські землі перебували під владою Угорщини. Невдовзі молдавські феодали виступили проти угорського короля з вимогою надати незалежність Молдові. Буковинська земля надовго (до 1774 р.) потрапила в залежність від молдавських господарів.

Наприкінці 16 ст. Молдова, і в її складі Буковина, були перетворені на звичайну провінцію Туреччини. Тоді ж розпочалася активна румунізація буковинських земель.

У 1774 р. Буковину захопили австрійські війська. Після визнання 1862 року Буковини окремим коронним краєм Австрійської імперії їй було надано адміністративну автономію. Урядовою мовою була німецька. У складі Австрійської імперії1867 р. — Австро-Угорщини) вона перебувала до 1918 р.

3 листопада 1918 року Буковинське народне віче в Чернівцях ухвалило рішення про входження Північної Буковини до складу української держави.
Згідно з Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. за Румунією було визнано Південну Буковину, а за Севрським мирним договором 1920 р. — і Північну Буковину. Отже, з 11 листопада 1918 року по 28 червня 1940 року вся територія Буковини перебувала у складі Румунії.

Карта Буковини в переддень Буковинського віча

Посвята учасникам Буковинського віча[ред. | ред. код]

ПОСВЯТА УЧАСНИКАМ БУКОВИНСЬКОГО ВІЧА[1]

Осінь: час з'ясувати труд —
Будували з піску чи глини?
Наша перша і неспростовна суть —
Хочемо до України!

Нас не міряно, як борців легіон,
Нам чіпляли бесаги на спини.
Через мури, через терну заслон —
Хочемо до України!

Нас виводили з роду писарчуки,
Нам міняли ім'я Калини.
Ми світили вночі лоїві свічки:
Хочемо до України!

Наші тут голоси не покрили літа,
Їх тримають шибки і стіни,
Наша воля — царівна і нині свята:
Хочемо України!

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Китайгородська В. М. Ловіння вітру: поезії різних років. — Чернівці: Місто, 2005. — 216 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]