Буківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Буківна
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тлумацький район
Рада/громада Олешівська сільська рада
Код КОАТУУ 2625686403
Основні дані
Засноване 1437

Центрований текст

Населення 290
Площа 5,608 км²
Густота населення 51,71 осіб/км²
Поштовий індекс 78011
Телефонний код +380 03479
Географічні дані
Географічні координати 48°58′09″ пн. ш. 24°58′06″ сх. д. / 48.96917° пн. ш. 24.96833° сх. д. / 48.96917; 24.96833Координати: 48°58′09″ пн. ш. 24°58′06″ сх. д. / 48.96917° пн. ш. 24.96833° сх. д. / 48.96917; 24.96833
Водойми Дністер
Місцева влада
Адреса ради 78011, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с. Олешів , тел. 5-42-10
Карта
Буківна. Карта розташування: Україна
Буківна
Буківна
Буківна. Карта розташування: Івано-Франківська область
Буківна
Буківна
Locator Dot2.gif
Розташування села Буківна

Букі́вна — село Тлумацького району Івано-Франківської області. Підпорядковується Олешівській сільській раді. Село розташоване на правому березі Дністра.

Геологія[ред.ред. код]

Біля села на правому березі Дністра відслонюються гірські породи мезозойської ери — відклади верхньої юри. Вони унікальні і єдині не тільки на Волино-Подільській плиті, але й на значній площі Східно-Європейської платформи. Ці відклади представлені переважно жовтувато-білими, доломітизованими, органогеннообломковими та оолітовими вапняками, мають відбитки кількох видів унікальних морських водоростей і різноманітний комплекс викопної фауни, рівного якому немає в Європі. Тут присутній своєрідний, властивий тільки цьому районові ендемічний, пізноюрський комплекс морських організмів. Також тут виявлено найдавніші сліди людей епохи раннього палеоліту і знайдені пам'ятки мустьєрського часу.

Археологія[ред.ред. код]

На східній околиці села на високому правому березі річки Дністер виявлено сліди Буківнянського городища — літописного міста Биковен. Городище складається з двох укріплених валом та ровом майданчиків, які є дитинцем (урочище Замчище) і посадом (урочище Городище) літописного (згадка 1214 р.) міста Биковен. Дослідженнями тут зафіксовано 9 культурно-історичних горизонтів від палеоліту до середньовіччя. У 1980 р. розкопками тут виявлено 192 об'єкти житлового господарського і ремісничого призначення, з них — 60 житлових споруд Х-ХІІІ ст. У центральній частині посаду, навпроти воріт, досліджено залишки дерев'яного храму і 72 поховання.

Буківнянське городище — один із найбільших міських комплексів Середнього Подністров'я. Перші укріплення були побудовані тут ще за часів трипільської культури. До цього ж часу відносяться виявлені в околицях городища штольні для видобутку кременю.

На північних околицях села в урочищі Спаське є велике городище, яке належить до епохи бронзи — раннього заліза.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про село відноситься до 24 листопада 1435 року[1].

Колись Буківна мала свій водяний млин, якого залишив по собі мельник Шпук. У селі був підвісний плетений міст від урочища Городище до Заруби. Те, що з плином часу занехаяли люди, не занедбує природа. Як і колись, в урочищі Прачка б'є цілюще джерело, воду з якого буківнянці беруть для приготування дитячих сумішей і для розбавлення спирту. Урочище Замчище дотепер щедро обдаровує місцевих жителів джерелицею багатою вмістом срібла. Про що згадує у своєму творі «Галицька брама» Степан Пушик.(Туристичний путівник «Тлумаччина — Перлина Покуття»)

У 1934—1939 рр. село входило до складу об'єднаної сільської ґміни Олєшув Тлумацького повіту Станіславського воєводства.

1939 року в Буківні проживало 750 мешканців, з них 715 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків, 5 німців. Також до села належала колонія Байки, в якій проживало 120 людей, з них 20 українців-грекокатоликів і 100 польських колоністів міжвоєнного періоду.[2]

Свого часу тут був встановлений пам'ятник на честь Семена Івановича Сороки, діяча КПЗУ, обраного депутатом Народних Зборів Західної України, який потім був головою Тлумацької міської ради. Також село відоме першим на Прикарпатті колективним господарством (колгоспом).

Сучасність[ред.ред. код]

У селі існує музей побуту та етнографії.

Примітки[ред.ред. код]