Бук (ЗРК)
| Бук | |
|---|---|
| індекс ГРАУ 9К37 позначення МО США і НАТОSA-11 Gadfly |
|
 СОУ комплексу «Бук». |
|
| Тип | Зенітно-ракетний комплекс ППО СВ |
| Статус | на озброєнні |
| Розробник |  / НДВП |
| Головний конструктор | А. А. Растов В. В. Матяш Є. А. Пігін |
| Роки розробки | з 1972 по 1979 |
| Початок випробувань | 1977 |
| Прийняття на озброєння | 1979 (9К37) 1983 (9К37М1) 1988 (9К317) 1998 (9К37М1-2) |
| Виробник | Ракета: / ДНПП КП, СОУ, СОЦ: / УМЗПЗУ: / ЗІК |
| Роки виробництва | з 1979 |
| Вартість одиниці | 250 тис. дол.[1] |
| Основні експлуатанти | Радянська армія Збройні сили РФ Збройні сили Білорусі Збройні сили України |
| інші експлуатанти |       |
| Базова модель | 2К12 «Куб» |
| Модифікації | 9К37-1 «Бук-1» (2К12М4 «Куб-М4») 9К37М1 «Бук-М1» 9K37М1-2 «Бук-М1-2» 9K40 «Бук-М2Е» 9K317 «Бук-М2» 9K317М «Бук-М3» |
|
|
|
«Бук» — сімейство самохідних зенітно-ракетних комплексів, призначених для боротьби з маневреними аеродинамічними цілями (крилаті ракети, керовані бомби, літаки, гелікоптери, БПЛА, тощо) на малих та середніх висотах (від 30 м до 14-18 км), в умовах інтенсивної радіопротидії.
Створений на заміну ЗРК 2К12 «Куб», головним розробником був призначений НДІ Приладобудування. Роботи над новим ЗРК були розпочаті згідно з постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 13 січня 1972 року.
Перша модифікація, «Бук» (9К37; за класифікацією МО США і НАТО — SA-11 Gadfly) була прийнята на озброєння в 1979 році
З появою наступних модифікацій з новими зенітними ракетами «Бук-М1-2» та «Бук-М2» їм були надані нові кодові імена: SA-17 Grizzly.
Нині планується прийняття на озброєння російської армії модифікації 9К317М «Бук-М3».
Також існує морська версія комплексу — М-22 «Ураган» (пускова установка 3С90), за класифікацією МО США і НАТО — SA-N-7 Gadfly.
Зміст
Історія створення[ред. • ред. код]
13 січня 1972 року за урядовою постановою СРСР були розпочаті роботи над новим зенітним ракетним комплексом 9К37 «Бук» на заміну комплексу 2К12 «Куб». Головним розробником комплексу було призначено Науково-дослідний інститут приладобудування імені В. В. Тихомирова під керівництвом головного конструктора А. А. Растова. Прийняти на озброєння комплекс планувалося в 1975 році. Для прискорення робіт прийняття комплексу на озброєння було вирішено розділити на два етапи. Перший етап передбачав введення до складу комплексу 2К12 «Куб-М3» самохідної вогневої установки 9А38 з ракетами 9М38 в кожній батареї. У такому вигляді в 1978 році на озброєння прийняли Зенітно-ракетний комплекс 2К12М4 «Куб-М4». Другий етап передбачав повне прийняття всього комплексу в складі станції виявлення 9С18, командного пункту 9С470, самохідної вогневої установки 9А 310 , пуско-заряджаючої установки 9А39 та зенітної ракети 9М38. Спільні випробування комплексу були розпочаті на полігоні Емба у листопаді 1977 року та тривали до березня 1979 року, після чого комплекс у повному складі був прийнятий на озброєння[2][3].
Склад комплексу 9К37 «Бук»[ред. • ред. код]
Організаційно:
- КП (ПБУ бригади зі складу Автоматизована система керування «Поляна-Д4»):
Модифікації[ред. • ред. код]
9К37М1 «Бук-М1»[ред. • ред. код]
Одразу після прийняття ЗРК 9К37, за постановою ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР в 1979 році були розпочаті роботи з подальшої модернізації комплексу. Випробування модернізованого комплексу були проведені в 1982 році. За їх результатами ЗРК «Бук-М1» був прийнятий на озброєння. Аналіз результатів випробувань показав, що порівняно з базовим варіантом зона ураження була значно збільшена, ймовірність ураження крилатих ракет ALCM не менш 40%, гелікоптери «ХьюКобра» збиваються з імовірністю від 60 до 70%, завислі гелікоптери на дальностях від 3,5 до 10 км можуть бути уражені з імовірністю від 30 до 40%. Введена можливість розпізнавання трьох класів цілей: літака, гелікоптера, балістичної ракети. Впроваджені технічні та організаційні заходи для ефективної протидії протирадіолокаційним ракетам. Всі засоби ЗРК «Бук-М1» мають повну взаємозамінність з елементами комплексу базової модифікації. У 1983 році комплекс був прийнятий на озброєння. За кордон поставлявся під найменуванням «Ганг»[4].
9К317 «Бук-М2»[ред. • ред. код]
З початком малої модернізації комплексу 9К37 розгорнулися роботи над створенням глибоко модифікованого варіанту, здатного вести вогонь по 24 цілям. У порівнянні з попередніми модифікаціями зона ураження літаків типу F-15 була збільшена до 50 км, ймовірність ураження крилатих ракет ALCM на дальностях до 26 км — від 70 до 80%, гелікоптери могли бути вражені з імовірністю від 70 до 80%. Максимальна швидкість обстрілюваних цілей 1100 м/с назустріч і 300–400 м/с навздогін. Комплекс може бути розгорнений за 5 хвилин, темп стрільби становить 4 секунди, а час реакції — 10 с. У 1988 році комплекс був прийнятий на озброєння ППО СВ. Через розпад Радянського Союзу та важку економічну ситуацію Росії серійне виробництво комплексу розгорнуто не було. Через 15 років, документація на комплекс була допрацьована під сучасну елементну базу серійного виробництва. З 2008 року комплекс надійшов до військ Російської Федерації[3][5].
9К37М1-2 «Бук-М1-2»[ред. • ред. код]
У грудні 1992 року розпорядженням Президента Російської Федерації було розпочато роботи над комплексом 9К37М1-2 «Бук-М1-2». Основним завданням модернізації було впровадження зенітної ракети 9М317 в уже наявні засоби ЗРК 9К37М1 «Бук-М1». Доопрацювання комплексу проводилося в період з 1993 по 1996 роки. У 1998 році Зенітно-ракетний комплекс 9К37М1-2 «Бук-М1-2» було прийнято на озброєння Російської Федерації[3][6].
9К40 «Бук-М2Е» («Урал»)[ред. • ред. код]
В 1990-ті роки був розроблений та пройшов спільні випробування варіант комплексу «Бук-М2Е». Всі засоби комплексу розміщені на колісних тягачах підвищеної прохідності типу КрАЗ та напівпричіпах «ЧМЗАП». На експорт комплекс пропонується під найменуванням «Урал»[7][3]
9К317М «Бук-М3»[ред. • ред. код]
Активно ведеться робота зі створення нових комплексів військової ППО, у тому числі перспективного ЗРК «Бук-М3».[8][9] Зенітний дивізіон «Бук-М3» матиме 36 цільових каналів.[10] Очікується, що «Бук-М3» буде здатний уражати повітряні цілі, що летять зі швидкістю до 3 км/с на дальностях від 2,5 до 70 км і висотах від 15 м до 35 км. Комплекс буде комплектуватися ракетою 9М317М з активною радіолокаційною Головкою самонаведення, що має вищу швидкість та витримує великі бічні перевантаження, що дозволяє атакувати високоманеврені цілі в умовах сильної радіопротидії, вражати всі існуючі аеродинамічні цілі, наземні та надводні цілі, оперативно-тактичні ракети. Системи ЗРК «Бук-М3» побудовані на новій елементній базі.[11]
3К90 М-22 «Ураган»[ред. • ред. код]
Морська версія комплексу «Бук» (по класифікації НАТО — SA-N-7). Експортна версія — «Штіль».
9К37МБ «Бук-МБ»[ред. • ред. код]
У травні 2005 року в Мінську представлений Білоруський варіант модернізації комплексу ППО середньої дальності 9К37 «Бук» — ЗРК «Бук-МБ».[12]
На озброєнні[ред. • ред. код]
Росія — більше 430 9К37 + 9К317, за станом на 2016.[13][14][15][16] Основний виробник та розробник цього ЗРК.
Білорусь — 12 батарей[17], за станом на 2010[18].
Венесуела — контракт на поставку 1 комплексу 9К40 «Бук-М2Е» укладено з Росією в 2009 році. Поставки очікуються в 2012 році[19].
Грузія — 1[20]-2 дивізіону ЗРК «Бук-М1», станом на 2010[21]
Єгипет — 2005 року укладено контракт на поставку ПУ ЗРК «Бук-М1-2»[22], стан поставки невідомо.
Кіпр[23]
Сербія — незначна кількість[17]
Сирія — 20 ЗРК «Бук-М1-2»[23], станом на 2010[24]. 8 комплексів 9К40 «Бук-М2Е» поставлені з Росії в 2011 році[19].
Україна:
- Сухопутні війська Збройних Сил України — 60 ЗРК «Бук» (модифікації не уточнюються), станом на 2010[25].
- Повітряні Сили Збройних Сил України — деяка кількість ЗРК «Бук» (модифікації не уточнюються), станом на 2010[26].
Фінляндія — 3 дивізіони (18 СОУ та ПЗУ, 288 ЗУР 9М38) ЗРК «Бук-М1»[17], поставлених 1997 року в рахунок погашення держборгу СРСР[27]. У 2008 році Фінляндія прийняла рішення відмовитися від експлуатації зенітних ракетних комплексів «Бук-М1», які несли бойове чергування з охорони Гельсінкі. Рішення прийнято у зв'язку з тим, що системи керування ЗРК схильні дешифруванню.[28] В якості заміни планувалася закупівля, починаючи з 2009 року, норвезько-американських ЗРК NASAMS з ракетою AIM-120 AMRAAM на суму близько 458 млн дол.[29] Станом на 2010 стоять на озброєнні та використовуються під позначенням ITO 96.[30]
Раніше стояв на озброєнні[ред. • ред. код]
Потенційні оператори[ред. • ред. код]
М'янма — станом на 2007 рік велися переговори з «Рособоронекспортом» про поставку ЗРК «Бук-М1-2».[31]
Саудівська Аравія — станом на 2007 рік повідомлялося про можливість укладення 2008 року контракту на поставку ЗРК на суму в 500 млн дол.[32]
Бойове застосування[ред. • ред. код]
- Перша чеченська війна — 1 окремий зенітно-ракетний дивізіон використовувався Російськими військами[33]
Російсько-грузинська війна[ред. • ред. код]
За заявою Міністерства оборони Російської Федерації, під час війни в Південній Осетії 2008 року імовірно комплексами «Бук-М1» українського походження в Грузії були збиті всі 4 офіційно визнаних втраченими російських бойових літака (в тому числі дальній бомбардувальник Ту-22М та три штурмовики Су-25)[34].
Війна на сході України[ред. • ред. код]
Російськими військовими (офіцери-«інструктори», екіпаж установки) за підтримки російських диверсантів з угрупування «Бєса» був збитий пасажирський літак «Боїнг-777-200ER бортномер 9M-MRD авіакомпанії Malaysia Airlines», який 17 липня 2014 року виконував регулярний рейс MH17 із Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпур (Малайзія). Рештки літака впали поблизу міста Торез Донецької області. Загинуло 283 пасажири та 15 членів екіпажу.[35].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ SA-11 Gadfly (9K37 Buk-1M) (англ.) OnWar.com
- ↑ Василь Н. Я., Гуринович А. Л. , Зенітні ракетні комплекси, стр. 236, 237
- ↑ а б в г Зброя «Старту». 60 років трудової та бойової слави, стр. 49 — 53
- ↑ Василь Н. Я., Гуринович А. Л. , Зенітні ракетні комплекси, стр. 247, 248
- ↑ Зенітний ракетний комплекс середньої дальності 9К317 «Бук-М2». Ракетна техніка. Архів оригіналу за 2012-05-18. Процитовано 2012-01-28.
- ↑ Зенітний ракетний комплекс Бук-М1-2 (Урал). Ракетна техніка. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано 2012-02-13.
- ↑ А. В. Карпенко , Багатоканальний зенітний ракетний комплекс «Урал», стр. 25 — 27
- ↑ Новітні комплекси ППО «Тор-М2» та «Бук-М3» будуть прийняті на озброєння ЗС РФ в 2008–2099 роках Роспром, ІТАР-ТАРС, 21 вересня 2007
- ↑ НДВП ім. В. В. Тихомирова Жуковські вісті, 16 березня 2008
- ↑ Саїд Амінов. Рік ППО. Підсумки 2007 року Вісник ППО
- ↑ Зовнішність армії XXI століття, «Національна оборона» № 5 травня 2009
- ↑ Зенітний ракетний комплекс «Бук-МБ» на сайті «Вісник ППО»
- ↑ Military Balance 2016, page 190
- ↑ Military Balance 2016, page 195
- ↑ Military Balance 2016, page 197
- ↑ Military Balance 2016, page 199
- ↑ а б в Tikhomirov Instrument Research Institute 9K37 Buk (SA-11 «Gadfly») low to high-altitude surface-to-air missile system. Jane's Information Group. 20 березня 2008. Архів оригіналу за 2012-02-11. Процитовано 4 серпня 2008.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 178.
- ↑ а б Stockholm Internation Peace Research Institute — Arms Transfers Database
- ↑ UN Register of Conventional Arms 2007
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 184.
- ↑ Реутов А. Президент Єгипту скріпить дружбу з Росією сином // Газета «Коммерсант». — 2006. — № 206 (3537). — С. 9.
- ↑ а б М. Барабанов: Зенітні ракетні системи: ситуація на світовому ринку Інформаційно — новинна система «Ракетна техніка» БГТУ
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 272.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 196.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 197.
- ↑ ЗРК ППО сухопутних військ фронтового та армійського ланки
- ↑ Фінляндія відмовиться від російських зенітних комплексів «Бук-М1» 07 березня 2008
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 208.
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 182.
- ↑ Чому Росія зберігає мовчання щодо ситуації в М'янмі // Asia Times Online. — Гонконг, 2007.
- ↑ Павло Гагарін. (2007). Найкращі інвестиційні ідеї в російській «оборонці» — 2008. Підсумки російського збройового експорту за 2007 рік (PDF). Унісон Капітал. Архів оригіналу за 2012-02-11. Процитовано 2010-11-28.
- ↑ В. Потапов , Дії з'єднань, частин та підрозділів СВ при проведенні спеціальної операції по роззброєння НВФ в 1994-96 гг. на території Чеченської республіки.
- ↑ Генштаб РФ: чотири літаки ВПС РФ збили українські ЗРК
- ↑ Malaysia Airlines plane may have been shot down by Buk missile. The Guardian. Процитовано 17 July 2014.
Література[ред. • ред. код]
- Глава 3. Зброя «Старту». 60 років трудової та бойової слави // Старт в майбутнє. — Єкатеринбург : ТОВ ВД «Пакрус», 2009. — ISBN 978-5-901214-95-4.
- Василь Н. Я., Гуринович А. Л. Самохідні зенітні ракетні комплекси // Зенітні ракетні комплекси. — Довідкове видання. — Мінськ : Білоруський дім друку, 2001. — С. 244,247.
- Карпенко А. В. Багатоканальний зенітний ракетний комплекс «Урал» // Бастіон : військово-технічний збірник. — Санкт-Петербург, 1997. — № 1. — С. 25 — 27.
Див. також[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бук (ЗРК) |
- Зенітний ракетний комплекс 9К37 «Бук» (SA-11 Gadfly) на сайті «Вісник ППО»
- Зенітний ракетний комплекс 9К37М1 «Бук-М1» (SA-11 Gadfly) на сайті «Вісник ППО»
- Сайт проекту Русское Озброєння
- «Бук-М1» забезпечить ППО Забайкалля Лента.ru
- Dr. Carlo Kopp (липні 2009). НДВП Самохідних зенітних ракетних комплексів 9К37/9К37М1/9К317 Бук М1/М2 (англійською). Air Power Australia. Архів оригіналу за 2012-02-11. Процитовано 2011-01-05.
- «Бук-М1» (відео)
 |
Це незавершена стаття про ракетну зброю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
