Перейти до вмісту

Бук (ЗРК)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бук (значення).
9К37 Бук
SA-11 Gadfly
СОУ комплексу «Бук»
СОУ комплексу «Бук»
ТипЗенітно-ракетний комплекс військ ППО
Історія використання
На озброєнні
  • 9К37 з 1979 року
  • 9К37М1 з 1983 року
  • 9К317 з 1988 року
  • 9К37М1-2 з 1998 року
  • 9K317M «Бук-M3» з 2016 року
ОператориДив. Оператори
Історія виробництва
РозробникСРСР/Росія НДВП
А. А. Растов
В. В. Матяш
Є. А. Пігін
Розроблено1972—1979
ВиробникРакета: СРСР/Росія ДНПП
КП, СОУ, СОЦ: СРСР/Росія УМЗ
ПЗУ: СРСР/Росія ЗІК
Варіанти
Наземні:
Морські:
  • 3К90 (М-22)
  • 3К90М
  • 3К90Е.1
Характеристики
Дальність вогню
Максимальна9К37 «Бук»: до 30 км
9К37М1 «Бук-М1»: до 35 км
9К317 «Бук-М2»: до 50 км
Висота польоту9К37 «Бук»: до 20 км
9К37М1 «Бук-М1»: до 22 км
9К317 «Бук-М2»: до 25 км
Бук (ЗРК) у Вікісховищі

«Бук» (індекс ГРАУ: 9К37; позначення НАТО: SA-11 Gadfly) — сімейство самохідних зенітно-ракетних комплексів, призначених для боротьби з маневровими аеродинамічними цілями (крилаті ракети, керовані бомби, літаки, гелікоптери, БПЛА, тощо) на малих та середніх висотах (від 30 м до 14-18 км), в умовах інтенсивної радіопротидії.

Створений на заміну ЗРК 2К12 «Куб», головним розробником був призначений НДІ Приладобудування. Роботи над новим ЗРК були розпочаті згідно з постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 13 січня 1972 року. Перша модифікація 9К37 була прийнята на озброєння 1979 року. Після цього було створено низку модифікацій: «Бук-М1-2», «Бук-М2», «Бук-М3» тощо.

Також існує морська версія комплексу — М-22 «Ураган» (SA-N-7 Gadfly) з пусковою установккою 3С90.

Історія створення

[ред. | ред. код]

В 1958 році в «НДІ приладобудування ім. В. В. Тихомирова» (ОсКБ-15) розпочались роботи над створенням мобільного зенітно-ракетного комплексу для протиповітряної оборони сухопутних військ (ППО СВ) — комплексу «Куб» (індекс ГРАУ 2К12) з основною задачею враження цілей на малих висотах. Розробка зенітної керованої ракети для комплексу була покладена на машинобудівний завод «Вымпел». В 1966 році ЗРК «Куб» був прийнятий на озброєння радянської армії[1].

В ЗРК «Куб» були розв'язані складні технічні проблеми створення мобільного ЗРК, який об'єднав на одній самохідній базі станцію огляду та цілевказання, станцію супроводу та підсвічування цілі, розпізнання та наведення зенітної керованої ракети[1].

Завдяки високим експлуатаційним характеристикам ЗРК «Куб» масово надходив до радянської армії через що стало доцільним здійснити низку модернізацій (ЗРК 2К12М1, 2К12М3, 2К12М3А, 2К12М3С). Також був створений експортний варіант — ЗРК «Квадрат»[1].

Розвиток засобів повітряного нападу вимагало підвищення можливостей зенітних ракетних комплексів. В 1978 році була завершена модернізація ЗРК «Куб М3», яка полягала у введенні в склад самохідної вогневої установки 9А38. Таким чином комплекс «Куб М3» перетворився на комплекс 2К12М4, він отримав можливість вести вогонь по двох цілях водночас а також підвищену стійкість до радіозавад. Новий комплекс отримав назву «Бук-1»[1].

13 січня 1972 року за урядовою постановою СРСР були розпочаті роботи над новим зенітним ракетним комплексом 9К37 «Бук» на заміну комплексу 2К12 «Куб». Головним розробником комплексу було призначено Науково-дослідний інститут приладобудування імені В. В. Тихомирова під керівництвом головного конструктора А. А. Растова. Прийняти на озброєння комплекс планувалося в 1975 році. Для прискорення робіт прийняття комплексу на озброєння було вирішено розділити на два етапи. Перший етап передбачав введення до складу комплексу 2К12 «Куб-М3» самохідної вогневої установки 9А38 з ракетами 9М38 в кожній батареї. У такому вигляді в 1978 році на озброєння прийняли Зенітно-ракетний комплекс 2К12М4 «Куб-М4». Другий етап передбачав повне прийняття всього комплексу в складі станції виявлення 9С18, командного пункту 9С470, самохідної вогневої установки 9А 310, пуско-заряджальної установки 9А39 та зенітної ракети 9М38. Спільні випробування комплексу були розпочаті на полігоні Емба у листопаді 1977 року та тривали до березня 1979 року, після чого комплекс у повному складі був прийнятий на озброєння[2][3].

Склад комплексу 9К37 «Бук»

[ред. | ред. код]

Організаційно:

Модифікації

[ред. | ред. код]
Колісна ПУ ЗРК «Бук-М2» (на шасі МЗКТ-6922) на виставці військової техніки, присвяченій 65-річчю полігону «Капустін Яр», р. Знаменськ.
Пуско-заряджальна установка 9А316 комплексу «Бук-М2»
Самохідна вогнева установка 9А317 комплексу «Бук-М2»
Самохідна вогнева установка комплексу «Бук-МБ3К» (Білорусь)

9К37М1 «Бук-М1»

[ред. | ред. код]

Одразу після прийняття ЗРК 9К37, за постановою ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР в 1979 році були розпочаті роботи з подальшої модернізації комплексу. Випробування модернізованого комплексу були проведені в 1982 році. За їх результатами ЗРК «Бук-М1» був прийнятий на озброєння. Аналіз результатів випробувань показав, що порівняно з базовим варіантом зона ураження була значно збільшена, ймовірність ураження крилатих ракет ALCM не менш 40 %, гелікоптери «ХьюКобра» збиваються з імовірністю від 60 до 70 %, завислі гелікоптери на дальностях від 3,5 до 10 км можуть бути уражені з імовірністю від 30 до 40 %. Введена можливість розпізнавання трьох класів цілей: літака, гелікоптера, балістичної ракети. Впроваджені технічні та організаційні заходи для ефективної протидії протирадіолокаційним ракетам. Всі засоби ЗРК «Бук-М1» мають повну взаємозамінність з елементами комплексу базової модифікації. У 1983 році комплекс був прийнятий на озброєння. За кордон поставлявся під найменуванням «Ганг»[4].

Станом на початок 2018 року на підприємствах ДК «Укроборонпром» було створене виробництво складових до ЗРК «Бук-М1» які Україна перед тим була вимушена закуповувати у Росії. Також тривали роботи над створенням глибоко модернізованої модифікації цього ЗРК з поліпшеними ТТХ[5].

9К317 «Бук-М2»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бук-М2

З початком малої модернізації комплексу 9К37 розгорнулися роботи над створенням глибоко модифікованого варіанту, здатного вести вогонь по 24 цілях. У порівнянні з попередніми модифікаціями зона ураження літаків типу F-15 була збільшена до 50 км, ймовірність ураження крилатих ракет ALCM на дальностях до 26 км — від 70 до 80 %, гелікоптери могли бути вражені з імовірністю від 70 до 80 %. Максимальна швидкість обстрілюваних цілей 1100 м/с назустріч і 300—400 м/с навздогін. Комплекс може бути розгорнений за 5 хвилин, темп стрільби становить 4 секунди, а час реакції — 10 с. У 1988 році комплекс був прийнятий на озброєння ППО СВ. Через розпад Радянського Союзу та важку економічну ситуацію Росії серійне виробництво комплексу розгорнуто не було. Через 15 років, документація на комплекс була допрацьована під сучасну елементну базу серійного виробництва. З 2008 року комплекс надійшов до військ Російської Федерації[3][6].

9К37М1-2 «Бук-М1-2»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бук-М1-2

У грудні 1992 року розпорядженням Президента Російської Федерації було розпочато роботи над комплексом 9К37М1-2 «Бук-М1-2». Основним завданням модернізації було впровадження зенітної ракети 9М317 в уже наявні засоби ЗРК 9К37М1 «Бук-М1». Доопрацювання комплексу проводилося в період з 1993 по 1996 роки. У 1998 році Зенітно-ракетний комплекс 9К37М1-2 «Бук-М1-2» було прийнято на озброєння Російської Федерації[3][7].

9К40 «Бук-М2Е» («Урал»)

[ред. | ред. код]

В 1990-ті роки був розроблений та пройшов спільні випробування варіант комплексу «Бук-М2Е». Всі засоби комплексу розміщені на колісних тягачах підвищеної прохідності типу КрАЗ та напівпричепах «ЧМЗАП». На експорт комплекс пропонується під найменуванням «Урал»[8][3]

9К317М «Бук-М3»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бук-М3

Активно ведеться робота зі створення нових комплексів військової ППО, у тому числі перспективного ЗРК «Бук-М3».[9][10] Зенітний дивізіон «Бук-М3» матиме 36 цільових каналів.[11] Очікується, що «Бук-М3» буде здатний уражати повітряні цілі, що летять зі швидкістю до 3 км/с на дальностях від 2,5 до 70 км і висотах від 15 м до 35 км. Комплекс буде комплектуватися ракетою 9М317М з активною радіолокаційною головкою самонаведення, що має вищу швидкість та витримує великі бічні перевантаження, що, як заявлено, дозволяє атакувати високоманеврові цілі в умовах сильної радіопротидії, вражати всі наявні аеродинамічні цілі, наземні та надводні цілі, оперативно-тактичні ракети. Системи ЗРК «Бук-М3» побудовано на новій елементній базі.[12]

3К90 М-22 «Ураган»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ураган (зенітний ракетний комплекс)

Морська версія комплексу «Бук» (по класифікації НАТО — SA-N-7). Експортна версія — «Штиль» (рос. «Штиль»).

9К37МБ «Бук-МБ»

[ред. | ред. код]

У травні 2005 року в Мінську представлений Білоруський варіант модернізації комплексу ППО середньої дальності 9К37 «Бук» — ЗРК «Бук-МБ».[13]

Варіанти з західними ракетами

[ред. | ред. код]
Докладніше: FrankenSAM

Під час російського вторгнення в Україну (з 2022) повідомлялось, що український та американський ОПК розробили модифікацію комплексу під американські ракети RIM-7 Sea Sparrow (або AIM-7 Sparrow)[14]. Про можливості застосування цих ракет з радянських комплексів було відомо раніше: у Польщі та Чехії були спроби встановлювати RIM-7 на ЗРК «Куб»[15]. Цей та інші подібні проєкти отримали неформальну назву FrankenSAM[16]. У листопаді 2023 року Командування ПС ЗСУ підтвердило інтеграцію «Бук-М1» та RIM-7[17].

Основні ТТХ

[ред. | ред. код]
Таблиця ТТХ ЗРК «Бук» різних модифікацій
СРСР 9К37 «Бук»[18] СРСР 9К37М1 «Бук-М1»[18] Росія 9К37М1-2 «Бук-М1-2»[18][19] Росія 9К317 «Бук-М2»[20] Росія 9К317Э «Бук-М2Э»[21] Росія 9К317М «Бук-М3»
Початок серійного виробництва 1979 1983 1998 2008 Експортний 2016
Зона ураження по дальності, км:
 — літаків типу F-15 3,5..25—30 3..32—35 3..45 3..50 3..40—45 2,5..70
 — ТБР типу MGM-52 Lance — — до 20 15..20 до 20
 — ПРР типу AGM-88 HARM — — до 20 до 20 15..20
 — КР типу AGM-86 20..25 20..25 20..26 20..26
 — надводних цілей типу Ескадрений міноносець — — 3..25 3..25
Зона ураження по висоті, км
 — літаків типу F-15 0,025..20 0,015..22 0,015..25 0,01..25 0,015..22—25 0,015..35
 — ТБР типу MGM-52 Lance — — 2..16 2..16
 — ПРР типу AGM-88 HARM — — 0,1..15 0,1..15 0,1..15
Кількість цілей, що одночасно обстрілюються 18 18 22 24 24 36*
Ймовірність ураження цілі однією ЗКР
 — винищувача 0,8..0,9 0,8..0,95 0,9..0,95 0,9..0,95 0,9..0,95
 — вертоліта 0,3..0,6 0,3..0,6 0,3..0,6 0,7..0,8 0,3..0,4
 — крилатої ракети 0,25..0,5 0,4..0,6 0,5..0,7 0,7..0,8 0,7..0,8
Максимальна швидкість цілей, які уражаються, м/с 800 800 1100 1100 1100 3000


Оператори

[ред. | ред. код]
Країни-оператори ЗРК «Бук»
  • Росія Росія 
  • Азербайджан Азербайджан — певна кількість «Бук-МБ» і «Бук-М1» на озброєнні, станом на 2024 рік.[24]
  • Алжир Алжир — 20+ 9К317 «Бук-М2Э» на озброєнні, станом на 2024 рік.[25]
  • Білорусь Білорусь — одна зенітна бригада з ЗРК 9К37 на озброєнні, станом на 2024 рік.[26][27]
  • Вірменія Вірменія — певна кількість «Бук-М1» на озброєнні, станом на 2024 рік.[28]
  • Венесуела Венесуела — 9 «Бук-М2Э» на озброєнні, станом на 2024 рік.[29] Контракт на постачання 1 комплексу 9К40 «Бук-М2Э» укладено з Росією в 2009 році. Постачання почалися з 2012 року.[30]
  • Грузія Грузія — 1-2 дивізіони ЗРК «Бук-М1» на озброєнні, станом на 2024.[31][32]
  • Єгипет Єгипет — 40+ 9К37М1-2 «Бук-М1-2»/9К317Э «Бук-М2Э» на озброєнні, станом на 2024 рік.[33]
  • Кіпр Кіпр — 4 «Бук-М1-2» на озброєнні, станом на 2024 рік.[34][35]
  • Казахстан Казахстан — 3 ЗРК 9К317М2 «Бук-М2Э» на озброєнні, станом на 2024 рік.[36]
  • Сирія Сирія — певна кількість 9К37 «Бук» та 9К317 «Бук-М2» на озброєнні, станом на 2024 рік.[37] 20 комплексів «Бук-М1-2» перебувало у 2010 році.[35][38]. 8 комплексів 9К40 «Бук-М2Э» поставлені з Росії в 2011 році.[30]
  • Україна Україна — близько 50 комплексів 9К37М ЗРК «Бук-M1» на озброєнні, станом на 2024 рік. Частина «Буків» переобладнана для застосування ракет AIM-7 (FrankenSAM).[39]
Колишні
  • СРСР СРСР
  • Фінляндія Фінляндія — 3 дивізіони (18 СОУ та ПЗУ, 288 од. ракет 9М38) ЗРК «Бук-М1»[27], поставлених 1997 року в рахунок погашення держборгу СРСР.[40] У 2008 році Фінляндія ухвалила рішення відмовитися від експлуатації зенітних ракетних комплексів «Бук-М1», які несли бойове чергування з охорони Гельсінкі. Рішення ухвалене в зв'язку з тим, що системи керування ЗРК вразливі до дешифрування.[41] Як заміна планувалася закупівля, починаючи з 2009 року, норвезько-американських ЗРК NASAMS з ракетою AIM-120 AMRAAM на суму близько 458 млн дол.[42] Станом на 2010 перебували на озброєнні та використовувалися під позначенням ITO 96.[43] З 2017 року не згадуються у звітах The Military Balance.
Потенційні

Казахстан

[ред. | ред. код]

В лютому 2021 року військові Казахстану провели демонстрацію зенітних ракетних комплексів 9К317Е «Бук-М2Э» виробництва російської компанії «Алмаз-Антей». Після випробувань комплекс буде інтегрований в систему протиповітряної оборони країни та заступить на бойове чергування.[46]

Україна

[ред. | ред. код]
ЗРК «Бук», Київ 2018.

З початком російсько-української війни взимку 2014 року перед Україною гостро постала проблема нарощування військової міці.

Станом на 2018 рік українські підприємства активно опановують ремонт старої «буківської» ракети 9М38М1. Особлива увага — двигунам і твердому ракетному паливу, якість і кондиція яких впливають на розгін, швидкість і дальність ураження цілі. Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» розробило нове сумішеве тверде ракетне паливо з поліпшеними характеристиками. Випробування палива почалося 2018-го року[47].

Очікують, що завдяки новим порохам і деяким змінам у програмному забезпеченні ракети її швидкість і дальність польоту суттєво збільшаться. Якщо ракетники будуть задоволені «поведінкою» ЗКР під час випробних пусків, то одразу після їхнього закінчення розпочнеться «перезаправлення» відремонтованих ракет[47].

Також було придбане необхідне закордонне обладнання для налагодження замкненого циклу виробництва ракет «буківського» калібру, яке в подальшому буде[уточнити] використане і для виробництва перспективного українського ЗРК середньої дальності[вин. 1][47][48].

У вересні 2021 року станцію виявлення 80К6КС1 «Фенікс-1» було прийнято на озброєння Збройних сил України. Станцію створено в рамках модернізації радіолокаційної станції 79К6 «Пелікан» для її застосування у складі зенітного ракетного комплексу «Бук-М1»[49].

В листопаді 2021 року на бойове чергування з протиповітряної оборони країни заступив полк озброєний модернізованим ЗРК «Бук М1», який оснащено сучасними станціями виявлення повітряних цілей українського виробництва[50].

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Війна в Абхазії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна в Абхазії (1992—1993)

Під час війни в Абхазії абхазькі сепаратисти отримали кілька літаків L-39 від Росії та Чечні, які використовували в бойових діях проти грузинських військ. 10 січня 1993 року абхазький L-39 був збитий російським зенітним ракетним комплексом «Бук» унаслідок інциденту з дружнім вогнем. Пілот Олег Чанба, який був командувачем авіації абхазьких сепаратистів, загинув під час цього інциденту.[52]

Російсько-грузинська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-грузинська війна (2008)

За заявою Міністерства оборони Російської Федерації, під час війни в Південній Осетії 2008 року імовірно комплексами «Бук-М1» українського походження в Грузії були збиті всі 4 офіційно визнаних втраченими російських бойових літака (в тому числі дальній бомбардувальник Ту-22М та три штурмовики Су-25).[53]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна на сході України, Збиття Boeing 777 біля Донецька та Російське вторгнення в Україну (2022)

Російськими військовими (офіцери-«інструктори», екіпаж установки) за підтримки російських диверсантів з угрупування «Бєс» був збитий пасажирський літак «Боїнг-777-200ER бортномер 9M-MRD авіакомпанії Malaysia Airlines», який 17 липня 2014 року виконував регулярний рейс MH17 із Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпур (Малайзія). Рештки літака впали поблизу міста Торез Донецької області. Загинуло 283 пасажири та 15 членів екіпажу.[54]

ЗРК «Бук» різних моделей активно використовувались і Українськими захисниками, і з'єднаннями агресора під час великої російської навали.

Українським військовим вдалось захопити та знищити різні складові комплексу (командні пункти, РЛС, транспортно-заряджальні машини, пускові установки, тощо) різних моделей (Бук-М3, Бук-М1-2) тощо.[55]

На початку квітня 2022 року У Чернігівській області неподалік населеного пунктом Новий Биків українські військові знищили (імовірно ударами артилерії) російську станцію виявлення та цілевказання 9С36 зі складу комплексу «Бук-М2».[56]

Вночі 24 червня 2022 року в окупованому Алчевську було помічено невдалий пуск зенітної керованої ракети, імовірно однієї з модифікацій «Бук»: невдовзі після старту ракета повернула на майже 180° та вдарилась об землю неподалік місця пуску.[57]

5 березня 2024 року українські ракетники ліквідували ЗРК «Бук-М1».[58]

Громадянська війна в Сирії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Громадянська війна в Сирії

14 квітня 2018 року американські, британські та французькі сили завдали удару, випустивши 105 ракет «повітря — поверхня» та крилатих ракет по вісьмох об’єктах у Сирії. Міністерство оборони Росії заявило, що у відповідь було запущено двадцять дев’ять ракет системи «Бук-М2Е», які знищили двадцять чотири крилатих ракет.[59] Сирійська обсерваторія з прав людини (SOHR), яку цитують багато незалежних ЗМІ, повідомила, що Сили протиповітряної оборони Сирії перехопили та збили щонайменше 65 ракет.[60] Міністерство оборони США заявило, що жодна ракета не була збита.[61]

19 липня 2021 року, за словами Вадима Куліта, заступника керівника Російського центру з примирення ворожих сторін у Сирії, чотири винищувачі F-16 ПС Ізраїлю увійшли у повітряний простір Сирії через зону аль-Танф, яка контролюється США, та випустили вісім керованих ракет по району на південний схід від Алеппо. За його словами, сім ракет були збиті за допомогою систем «Панцир-С» та «Бук-М2», які перебувають на озброєнні сирійських сил ППО.[62] Повідомлялося, що «Бук-М2Е» продовжував здійснювати перехоплення на початку вересня.[63]

Див. також

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ імовірно йдеться про Дніпро (зенітний ракетний комплекс)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Е. А. Пигин (2005). История и тенденции развития мобильных зенитных ракетных комплексов средней дальности для противовоздушной обороны сухопутных войск. Радиотехника (2).
  2. ↑ Василь Н. Я., Гуринович А. Л. , Зенітні ракетні комплекси, стр. 236, 237
  3. ↑ а б в г Зброя «Старту». 60 років трудової та бойової слави, стор. 49—53.
  4. ↑ Василь Н. Я., Гуринович А. Л. , Зенітні ракетні комплекси, стр. 247, 248
  5. ↑ Олександр ОЛЕХНОВИЧ (9 лютого 2018). Україна самотужки модернізує зенітне ракетне озброєння. Народна Армія. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018.
  6. ↑ Зенітний ракетний комплекс середньої дальності 9К317 «Бук-М2». Ракетна техніка. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  7. ↑ Зенітний ракетний комплекс Бук-М1-2 (Урал). Ракетна техніка. Архів оригіналу за 2 червня 2012. Процитовано 13 лютого 2012.
  8. ↑ А. В. Карпенко , Багатоканальний зенітний ракетний комплекс «Урал», стор. 25—27.
  9. ↑ Новітні комплекси ППО «Тор-М2» та «Бук-М3» будуть прийняті на озброєння ЗС РФ в 2008—2099 роках [Архівовано 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.] Роспром, ІТАР-ТАРС, 21 вересня 2007
  10. ↑ НДВП ім. В. В. Тихомирова [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] Жуковські вісті, 16 березня 2008
  11. ↑ Саїд Амінов. Рік ППО. Підсумки 2007 року [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.] Вісник ППО
  12. ↑ Зовнішність армії XXI століття [Архівовано 8 листопада 2009 у Wayback Machine.], «Національна оборона» № 5 травня 2009
  13. ↑ Зенітний ракетний комплекс «Бук-МБ» [Архівовано 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.] на сайті «Вісник ППО»
  14. ↑ Biden will send Bradley Fighting Vehicles to Ukraine. And tanks could be next. - POLITICO. web.archive.org. 7 січня 2023. Архів оригіналу за 7 січня 2023. Процитовано 7 січня 2023.
  15. ↑ Україна отримає від США зенітні ракети Sea Sparrow - Politico. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2023. Процитовано 1 червня 2023.
  16. ↑ FrankenSAM: американці інтегрували ракети Patriot з радянським ЗРК. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
  17. ↑ ЗРК “Бук-М1” адаптували під американські ракети, – ПС ЗСУ. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  18. ↑ а б в Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 251
  19. ↑ Зенитный ракетный комплекс «Бук-М1-2» (рос.). НИИ приборостроения имени Тихомирова. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 28 січня 2012.
  20. ↑ Зенитный ракетный комплекс средней дальности 9К317 «Бук-М2» (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 22 травня 2013.
  21. ↑ Многоцелевой зенитный ракетный комплекс средней дальности «БУК-М2Э» (рос.). НИИ приборостроения имени Тихомирова. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 22 травня 2013.
  22. ↑ IISS, 2024, с. 193.
  23. ↑ IISS, 2024, с. 200.
  24. ↑ IISS, 2024, с. 181.
  25. ↑ IISS, 2024, с. 344.
  26. ↑ IISS, 2024, с. 183.
  27. ↑ а б Tikhomirov Instrument Research Institute 9K37 Buk (SA-11 «Gadfly») low to high-altitude surface-to-air missile system. Jane's Information Group. 20 березня 2008. Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 4 серпня 2008.
  28. ↑ IISS, 2024, с. 179.
  29. ↑ IISS, 2024, с. 456.
  30. ↑ а б Stockholm Internation Peace Research Institute — Arms Transfers Database. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 27 грудня 2012. [Архівовано 2010-04-14 у Wayback Machine.]
  31. ↑ IISS, 2024, с. 185.
  32. ↑ UN Register of Conventional Arms 2007. Архів оригіналу за 28 листопада 2011. Процитовано 27 грудня 2012. [Архівовано 2008-12-14 у Wayback Machine.]
  33. ↑ IISS, 2024, с. 351.
  34. ↑ IISS, 2024, с. 81.
  35. ↑ а б М. Барабанов: Зенітні ракетні системи: ситуація на світовому ринку [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Інформаційно — новинна система «Ракетна техніка» БГТУ
  36. ↑ IISS, 2024, с. 187.
  37. ↑ IISS, 2024, с. 386.
  38. ↑ The Military Balance 2010. — P. 272.
  39. ↑ IISS, 2024, с. 213.
  40. ↑ ЗРК ППО сухопутних військ фронтового та армійського ланки. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 27 грудня 2012.
  41. ↑ Фінляндія відмовиться від російських зенітних комплексів «Бук-М1» [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.] 07 березня 2008
  42. ↑ The Military Balance 2010. — P. 208.
  43. ↑ The Military Balance 2010. — P. 182.
  44. ↑ Чому Росія зберігає мовчання щодо ситуації в М'янмі // Asia Times Online. — Гонконг, 2007. Архівовано з джерела 10 грудня 2012. Процитовано 2012-12-27.
  45. ↑ Павло Гагарін. (2007). Найкращі інвестиційні ідеї в російській «оборонці» — 2008. Підсумки російського збройового експорту за 2007 рік (PDF). Унісон Капітал. Архів (PDF) оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 28 листопада 2010.
  46. ↑ Safronov Taras (1 лютого 2021). Військові Казахстану показали ЗРК “БУК-М2Э”. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  47. ↑ а б в Україна почне виготовляти ракети до комплексів Бук. mil.in.ua. Український мілітарний портал. 12 липня 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
  48. ↑ Олександр ОЛЕХНОВИЧ (12 липня 2018). Цього року ЗРВ стрілятимуть іще більше. Народна Армія. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
  49. ↑ Safronov Taras (15 вересня 2021). ЗСУ прийняли на озброєння нову РЛС «Фенікс-1». Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  50. ↑ ЗРК «Бук» оснащено вітчизняними станціями виявлення цілей. Ukrainian Military Pages. 27 листопада 2021. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  51. ↑ В. Потапов , Действия соединений, частей и подразделений СВ при проведении специальной операции по разоружению НВФ в 1994-96 гг. на территории Чеченской республики.(рос.)
  52. ↑ Aviation in Abkhaz Conflict. Mikhail Zhirohov. Процитовано 5 лютого 2022.
  53. ↑ Генштаб РФ: чотири літаки ВПС РФ збили українські ЗРК. Архів оригіналу за 23 серпня 2008. Процитовано 23 серпня 2008.
  54. ↑ Malaysia Airlines plane may have been shot down by Buk missile. The Guardian. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  55. ↑ Війскьові знищили командний пункт для ЗРК “Бук-3М” Росії. Мілітарний. 22 березня 2022. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  56. ↑ Військові знищили РЛС 9С36 від російського комплексу “Бук-М2”. Мілітарний. 3 квітня 2022. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  57. ↑ Після "Іскандерів" у рашистів відмовляються летіти й зенітні ракети (відео). Defense Express. 24 червня 2022. Архів оригіналу за 16 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
  58. ↑ Українські ракетники за добу ліквідували ЗРК Бук-М1 і РЛС контрбатарейної боротьби "Зоопарк-1" - Генштаб. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2024. Процитовано 6 березня 2024.
  59. ↑ Briefing by Russian Defence Ministry official Major General Igor Konashenkov (April 16, 2018) : Ministry of Defence of the Russian Federation. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2018.
  60. ↑ Mal Siret; Joseph Lee (14 квітня 2018). 'More than 65 missiles intercepted' – monitoring group (14:10h). BBC. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
  61. ↑ Department of Defense Press Briefing by Pentagon Chief Spokesperson. U.S. DEPARTMENT OF DEFENSE. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  62. ↑ Russian Pantsyr-S and Buk-M2 systems intercept seven missiles fired by Israeli fighter jet. Tass.com.
  63. ↑ Syrian air defense downs 21 out of 24 missiles fired by Israeli fighter jets. Tass.com.

Література

[ред. | ред. код]
  • Зброя «Старту». 60 років трудової та бойової слави // Старт в майбутнє. — Єкатеринбург : ТОВ ВД «Пакрус», 2009. — Гл. 3. — ISBN 978-5-901214-95-4.
  • Василь Н. Я., Гуринович А. Л. Самохідні зенітні ракетні комплекси // Зенітні ракетні комплекси : довідкове видання. — Мінськ : Білоруський дім друку, 2001. — С. 244, 247. — 461 с.
  • Карпенко А. В. Багатоканальний зенітний ракетний комплекс «Урал» // Бастіон : військово-технічний збірник. — Санкт-Петербург, 1997. — № 1. — С. 25—27.
  • International Institute for Strategic Studies (13 лютого 2024). The Military Balance 2024 (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-040-05115-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бук (ЗРК)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бук_(ЗРК)&oldid=45318369