Булат Іван Лазарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Булат Іван Лазарович
Булат Іван Лазарович.tif
Народився 1896(1896)
село Ждани Лохвицького повіту Полтавської губернії, тепер Лубенського району Полтавської області
Помер 20 червня 1938(1938-06-20)
Москва, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Знання мов російська
Членство Центральний виконавчий комітет СРСР
Партія ВКП(б)

Іван Лазарович Булат (1896(1896), село Ждани Лохвицького повіту Полтавської губернії, тепер Лубенського району Полтавської області — розстріляний 20 червня 1938) — радянський партійний і державний діяч. Член ЦК КП(б)У в квітні 1923 — грудні 1925 р. Член Оргбюро ЦК КП(б)У в квітні 1923 — грудні 1925 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в травні 1924 — грудні 1925 р. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) в липні 1930 — січні 1934 р. Член ВУЦВК і ЦВК СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині наймита. У 1910 році закінчив Катеринославське залізничне училище.

Трудову діяльність розпочав у 1910 році металістом на підприємствах міста Катеринослава, вів підпільну революційну роботу.

Член РСДРП(б) з 1912 року.

У серпні 1915 — квітні 1917 року — в російській імператорській армії, учасник Першої світової війни.

Після Лютневої революції 1917 — гласний Катеринославської міської думи, член Катеринославського комітету РСДРП(б). У травні 1917 — березні 1918 року — член Правління Спілки металістів міста Катеринослава.

У вересні 1917 — квітні 1918 року — командир зведеного Соціалістичного загону Червоної Гвардії міста Катеринослава. У 1918 році перебував на підпільній роботі в місті Харкові.

У серпні 1918 — липні 1919 року — в Червоній армії. У жовтні 1918 року закінчив Артилерійські курси у Москві, служив командиром взводу артилерійського дивізіону.

У серпні — жовтні 1919 року — інструктор ЦК КП(б)У. З жовтня 1919 року перебував на лікуванні.

У лютому — грудні 1920 року — завідувач агітаційно-просвітницького відділу Політичного відділу району Катерининських залізниць. У січні — листопаді 1921 року — заступник голови, голова Дорожньої профспілки залізничників Катерининських залізниць.

У грудні 1921 — вересні 1922 року — відповідальний секретар Південного бюро ВЦРПС у місті Харкові.

У жовтні — листопаді 1922 року — відповідальний секретар Кременчуцького губернського комітету КП(б)У.

У грудні 1922 — квітні 1923 року — голова Харківської губернської Ради профспілок.

У квітні 1923 — січні 1924 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У.

У лютому — грудні 1924 року — секретар Всеукраїнської Ради профспілок (ВУРПС).

14 січня 1925 — 18 січня 1926 року — заступник голови Ради народних комісарів Української СРР, заступник голови Економічної Ради УСРР.

У березні 1926 — березні 1927 року — голова виконавчого комітету Тамбовської губернської ради.

У березні 1927 — березні 1928 року — заступник завідувача організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б).

У квітні 1928 — березні 1929 року — відповідальний секретар Тульського губернського комітету ВКП(б).

У квітні 1929 — квітні 1930 року — завідувач організаційно-розподільного відділу Московського міського комітету ВКП(б). У січні — червні 1930 року — секретар Московського міського комітету ВКП(б).

25 травня 1930 — квітень 1931 року — голова ЦК професійної Спілки металістів СРСР, член Президії ВЦРПС.

19 лютого — 13 грудня 1931 року — заступник народного комісара шляхів СРСР. У травні 1931 — лютому 1932 року — партійний організатор ЦК ВКП(б) у Народному комісаріаті шляхів СРСР.

9 лютого 1932 — вересень 1937 року — заступник народного комісара юстиції РРФСР. Одночасно, у березні 1932 — вересні 1937 року — голова Верховного Суду РРФСР. У вересні — грудні 1937 року — в розпорядженні Народного комісаріату юстиції РРФСР.

28 грудня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований у 1956 році.

Джерела[ред. | ред. код]