Булат Анатолій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Булат Анатолій Федорович
Народився 17 грудня 1947(1947-12-17) (72 роки)
Дніпропетровськ
Громадянство Україна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Дніпропетровський гірничий інститут
Заклад Інститут геотехнічної механіки імені М. С. Полякова НАН України
Вчене звання доктор технічних наук
Науковий ступінь академік НАН України
Відомий завдяки: створенню нових методів і засобів контролю стану масиву, технологій і засобів керування гірничим тиском
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Булат Анатолій Федорович — академік НАН України (07.04.2000) у галузі механіки гірських порід і механіки руйнування масивів гірських порід як середовищ із активним запасом внутрішньої енергії. Голова Придніпровського наукового центру, академік-секретар Відділення механіки, член Президії НАН України, директор Інституту геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова, заслужений діяч науки і техніки України (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996), премії ім. О. М. Динника (1992).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 грудня 1947 р. у Дніпропетровську. Вищу освіту отримав у Дніпропетровському гірничому інституті). З 1965 р. працює в Інституті геотехнічної механіки НАН України. Пройшов шлях від лаборанта до директора інституту. У 1978 захистив кандидатську, а в 1989 — докторську дисертації.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Встановив раніше невідому закономірність руйнування вкрай напружених порід за умови малоенергоємних впливів. Впровадив у виробництво нові ефективні способи і технології відпрацювання вугільних пластів, а також засоби управління гірським тиском. Під його керівництвом розроблено схвалений Міністерством вугільної промисловості та Міністерством енергетики України новий концептуальний підхід до проблеми реструктуризації вугільної галузі в частині закриття нерентабельних вугільних шахт.

Ці результати стали широко відомими, визнані як наукове відкриття та відзначені у 1992 р. премією НАН України ім. О. М. Динника, а в 1996-му Державною премією України в галузі науки та техніки.

Розвиваючи науковий напрямок, що визначає масив як середовище з активним запасом внутрішньої енергії, вчений докорінно змінив концептуальний підхід до створення техніки та технологій виконання гірничих робіт на великих глибинах. Так, фактори, котрі в традиційних технологіях виступають як негативні (висока напруженість, викидонебезпечність, газонасиченість та ін.), у нових технологіях пропонується залучати до корисної роботи та виконання важливих технологічних функцій. Практичним підсумком такого підходу є впроваджені у виробництво нові ефективні способи й технології відпрацювання вугільних пластів, а також засоби керування гірським тиском. Під керівництвом Анатолія Федоровича розроблена й реалізується галузева програма широкомасштабного впровадження анкерних систем на шахтах України. Ця програма передбачала створення технології опорно-анкерного кріплення гірських виробок, де основним робочим елементом виступають самі гірські породи, які за відповідних умов набувають високої несучої здатності та можливості протистояти діючим у масиві напруженням, що забезпечує надійність і безпеку гірничих виробок Такі технології створюють основу для практичної реалізації безпечного й дуже ефективного видобутку вугілля високонавантаженими лавами.

Булат був керівником Програми НАН України щодо видобутку та утилізації шахтного метану, в межах якої виконувались пілотні проекти з видобутку газу. Під його керівництвом розроблено науково-технічну концепцію принципово нової технології підземної дегазації, яка передбачає розподіл у часі й підземному просторі процесів видобутку двох енергоносіїв — вугілля та газу. Такий підхід здійснено вперше у світовій практиці.

Автор понад 500 наукових праць, у тому числі 22 монографії і понад 100 винаходів.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2018-04-11. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]