Булах Петро Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Булах Петро Федорович
Народився 1898
Журавлівка, Україна
Помер 28 липня 1940(1940-07-28)
Москва, СРСР
Національність українець
Діяльність ремісник, кравець, політик
Учасник Громадянська війна в Росії
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Петро Федорович Булах (червень 1898(1898), слобода Журавлівка Харківської губернії, тепер у складі міста Харкова — розстріляний 28 липня 1938, Москва) — радянський діяч органів держбезпеки, начальник УНКВС по Орджонікідзевському краю. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині кравця. З 1906 по 1909 рік навчався в церковноприходській школі.

У 1910—1912 роках — хлопчик-підручний, підмайстер в майстерні із виготовлення желатинових капсул при аптеці в Харкові. У 1912—1914 роках — пакувальник в аптеці Щавинського в Харкові. З 1914 по лютий 1917 року — посильний, переписувач в канцелярії прокурора Харківського окружного суду.

У лютому — листопаді 1917 року — рядовий 24-го запасного і 431-го піхотного Тихвинського полків російської армії.

У грудні 1917 — квітні 1918 року — червоногвардієць при Центральному штабі Червоної гвардії в Харкові.

З червня по листопад 1918 року — переписувач-машиніст в канцелярії прокурора Харківського окружного суду.

У грудні 1918 — червні 1919 року — діловод штабу Харківського військового округу. У червні — вересні 1919 року — рядовий, командир взводу Сумського окремого стрілецького батальйону РСЧА.

Член РКП(б) з вересня 1919 по жовтень 1921 року (виключений за те, що залишився в Харкові в 1918 році при зміні влади).

У вересні 1919 — травні 1920 року — командир взводу, командир батальйону 517-го стрілецького полку 58-ї стрілецької дивізії РСЧА. У травні — вересні 1920 року — військовий комісар 220-го окремого батальйону воєнізованої охорони (ВОХР). У вересні 1920 — жовтні 1921 року — військовий комісар 71-го і 556-го полків внутрішньої служби (ВНУС).

У жовтні 1921 — липні 1923 року — регістратор інформаторського підвідділу секретно-оперативного управління Всеукраїнської надзвичайної комісії (ВУЧК).

У липні 1923 — грудні 1926 року — уповноважений особливого відділу Повноважного представництва ОДПУ по Південному Сході (Північно-Кавказькому краю). У грудні 1926 — березні 1931 року — помічник начальника особливого відділу ОДПУ Північно-Кавказького військового округу. У березні 1931 — лютому 1932 року — помічник начальника особливого відділу Повноважного представництва ОДПУ по Північно-Кавказькому краю.

Член ВКП(б) з липня 1931 року.

У лютому 1932 — січні 1934 року — заступник начальника особливого відділу ОДПУ Північно-Кавказького військового округу. Одночасно у лютому 1932 — січні 1934 року — заступник начальника особливого відділу Повноважного представництва ОДПУ по Північно-Кавказькому краю.

5 січня — 19 січня 1934 року — начальник особливого відділу Повноважного представництва ОДПУ по Азово-Чорноморському краю. 19 січня — 10 липня 1934 року — начальник особливого відділу Повноважного представництва ОДПУ по Північно-Кавказькому краю. 13 липня 1934 — 14 грудня 1936 року — начальник особливого відділу УДБ УНКВС по Північно-Кавказькому краю.

14 грудня — 25 грудня 1936 року — начальник контррозвідувального відділу УДБ УНКВС по Північно-Кавказькому краю. У грудні 1936 — березні 1937 року — начальник 3-го відділу УДБ УНКВС по Північно-Кавказькому краю. У березні — квітні 1937 року — начальник 3-го відділу УДБ УНКВС по Орджонікідзевському краю.

З 15 квітня 1937 по 17 березня 1938 року — начальник Управління НКВС по Орджонікідзевському краю. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь в сталінських репресіях.

Заарештований 25 квітня 1938 року. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 28 липня 1938 року до страти. Розстріляний того ж дня. Не реабілітований.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник . — М.: Звенья, 1999. (рос.)