Булацик Євген Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Булацик.
Євген Булацик
Євген Богданович Булацик
 Полковник
Загальна інформація
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 7 БрТА
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
 7 БрТА, командир
Нагороди та відзнаки
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня

Євген Богданович Булацик — український військовослужбовець, полковник 7 БрТА Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний лицар ордена Богдана Хмельницького.

Життєпис[ред. | ред. код]

1 липня 2014 року під час ведення розвідки в районі Слов’янська у Су-24МР влучила ракета ворожого ПЗРК. Екіпаж літака-розвідника у складі командира Євгена Булацика та штурмана Олександра Трошина на одному двигуні пролетів 330 кілометрів та сів на оперативному аеродромі, виконавши бойове завдання. Знімки ворожої оборони допомогли українським захисникам зайти в Слов’янськ та Краматорськ.

Через брак пального на посадку була лише одна єдина спроба. Коли екіпаж вийшов на глісаду, двигун загорівся вдруге. але літак вдалося посадити. Менше ніж за три місяці його вдалось повернути до строю.

За успішне виконання завдання в бойових умовах, проявлені витримку та героїзм екіпаж був нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня[1].

Станом на 2016 рік мав звання підполковника і посідав посаду заступника командира 7-ї бригада тактичної авіації імені Петра Франка[2].

Командир 7-ї бригада тактичної авіації імені Петра Франка. Начальник Старокостянтинівського гарнізону.

Станом на 28 липня 2022 року за час бойових дій як командир екіпажу Су-24М виконав 51 виліт, з яких 42 — бойових. Під час вильотів було знищено значну кількість особового складу й техніки ворога[3].

Повний лицар ордена «За мужність» (І, ІІ та ІІІ ст.)[4].

Льотчик першого класу, має більше 1500 льотних годин[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[6];
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (8 грудня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[7];
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (24 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[9];
  • орден «За мужність» II ступеня (20 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10];
  • орден «За мужність» III ступеня (13 жовтня 2020) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків[11].

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 7-Й ДРУГИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ПОЛКОВНИКА БУЛАЦИКА. Архів оригіналу за 2 січня 2023. Процитовано 2 січня 2023.
  2. ↑ розпорядження Про нагородження Почесною грамотою та Подякою обласної державної адміністраці[недоступне посилання]
  3. ↑ У День Української Державності Президент вручив захисникам України відзнаки «Хрест бойових заслуг»
  4. ↑ Євген Булацик: «Я не гадаю коли настане наш День Перемоги. Я просто знаю, що перемога буде!»
  5. ↑ «Якщо ми ще воюємо, то ще не перемогли». Пілот зі Старокостянтинова проїхався у «Le Маршрутці» Лесі Нікітюк
  6. ↑ Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг»»
  7. ↑ Указ Президента України від 8 грудня 2023 року № 818/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. ↑ Указ Президента України № 366/2022 від 24 травня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Указ Президента України № 587/2014 від 8 липня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ Указ Президента України від 20 квітня 2022 року № 265/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. ↑ Указ Президента України від 13 жовтня 2020 року № 428/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника України»

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Булацик_Євген_Богданович&oldid=41382667