Булгаков Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Олександрович Булгаков (6 (19) березня 1907, місто Харків — 31 травня 1996, місто Москва) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1960 р. Депутат Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 р. Член ЦК КПРС у 1971—1986 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині робітника. З 1919 року працював кур'єром у Харкові в комітеті РСДРП(б), а в 1920 — в Харківському губернському відділі друку. У 1920—1929 р. — в апараті Південного машинобудівного тресту (місто Харків): склографіст, учень статистика, відповідальний секретар місцевкому.

У 1929—1931 роках служив у Червоній армії, червоноармієць 30-го артилерійського полку.

У 1931—1932 р. — відповідальний виконавець по паливу, заступник уповноваженого Харківського вагонобудівного об'єднання. У 1932—1937 р. — керівник групи палива і обладнання Харківського тресту «Союзкаолін». Одночасно навчався на вечірньому робітничому факультеті Харківського машинобудівного інституту.

Член ВКП(б) з 1937 року.

У 1939 році закінчив вечірнє відділення Харківського електротехнічного інституту, здобув спеціальність інженера-електрика.

У 1939—1941 р. — інженер-проектувальник Харківського електромеханічного заводу імені Сталіна.

У 1941—1948 р. — у Червоній армії: у 1941—1942 р. — слюсар-електрик, майстер, інженер відділу головного механіка автобронетанкової ремонтної бази № 12 Північно-Кавказького військового округу, у 1942—1944 р. — партійний організатор бронетанкового ремонтного заводу № 12 Закавказького фронту, у 1944—1948 р. — партійний організатор бронетанкового ремонтного заводу № 12 Приволзького військового округу.

У 1948 році — старший інженер-конструктор Харківського електромеханічного заводу імені Сталіна. У 1948—1949 р. — секретар партійного комітету Харківського моторобудівного заводу «Серп і молот». У 1949—1950 р. — партійний організатор ЦК ВКП(б) Харківського турбогенераторного заводу імені Кірова.

У серпні 1950 — 1953 р. — 2-й секретар Харківського міського комітету КП(б)У. У березні — листопаді 1953 р. — голова виконавчого комітету Харківської міської ради.

У січні 1954—1959 р. — 2-й секретар Харківського обласного комітету КПУ.

У 1959—1964 р. — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).

У липні 1964 — жовтні 1965 р. — голова Державного комітету по професійно-технічній освіті при Держплані СРСР. У жовтні 1965 — липні 1978 р. — голова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті. У липні 1978 — липні 1983 р. — голова Державного комітету СРСР по професійно-технічній освіті.

З 1983 — на пенсії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]