Бульбашкова камера
Бульбашкова камера — детектор треків швидких заряджених частинок, який використовує властивість іонів бути центрами утворення бульбашок у перегрітій рідині.
Заряджена частинка, пролітаючи крізь рідину, іонізує її молекули вздовж своєї траєкторії. Іони виконують роль зародків бульбашок у спеціально приготовленій перегрітій рідині. Утворений слід фотографують.
Бульбашкову камеру зазвичай поміщають в магнітне поле, що дозволяє ідентифікувати частинки за їхнім питомим зарядом.
За винахід бульбашкової камери в 1952 році Дональд Глейзер отримав Нобелівську премію з фізики за 1960 рік.
- Біленко І.І. Фізичний словник. — Київ : Вища школа, 1979. — 336 с.(укр.)
- М.О. Вакуленко, О.В. Вакуленко. Фізичний тлумачний словник. — Київ : ВПЦ "Київський університет", 2008. — 771 с.(укр.)
- Бульбашкова камера // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018—2025. — ISBN 978-617-7238-39-2.