Бульвар Слави
| Бульвар Слави Дніпро | |
|---|---|
| Місцевість | Ломанська Кам'янка, житловий район Перемога (кол. Лоцманський) |
| Назва на честь | Слави, здобутої СРСР в перемозі в німецько-радянській війні |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1000+850 метрів |
| Транспорт | |
| Тролейбуси | №№ 6, 10, 12 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Бульвар Слави у Вікісховищі | |
Бульвар Слави — вулиця з бульваром у Соборному районі Дніпра.
Незавершеність бульвару[ред. | ред. код]
Вулиця має дві нез'єднані між собою ділянки. За задумом архітекторів, що проектували житловий район «Лоцманський»[1] у кінці 1960-их років, бульвар Слави мав стати головною віссю району, що починався з осі Станового острову (тепер коса Гребного каналу) й піднімався угору до верхнього плато, на якому звели мікрорайон «Сокіл». Після проспекту Праці бульвар Слави продовжується головною вулицею житлового району «Тополя» — вулицею Панікахі, але вже без бульварної частини. За початковими планами бульваром Слави мав підніматися до Тополі тролейбус. На землі приватного сектора Лоцманської Кам'янки між вулицею Новорічна й вулицею Космонавта Комарова на Соколі планувалося забудувати багатоповерховий мікрорайон «Запорізький»[2].[3]
Опис бульвару Слави[ред. | ред. код]
Назву бульвар отримав 1975 року разом з сусідніми Набережною Перемоги й проспектом Героїв за радянською святинею — 30-річчям перемоги СРСР у німецько-радянській війні 1941—1945 років.
Довжина нижньої ділянки бульвару Слави — 1000 метрів; вищої ділянки — 850 метрів.
У нижній частині бульвар частково розташовано на намивних землях, а у решті низинної частини та угорі, — на землях давнього козацького селища Лоцманська Кам'янка.
Бульвар забудовано житловими будинками у 9-16 поверхів. Бульвар Слави розділяє багатоповерхову забудову на житлові масиви:
- між Набережною Перемоги й проспектом Героїв — на ж/м «Перемога-5» (з заходу) й ж/м «Перемога-6» (зі сходу);
- між проспектом Героїв й Новорічною вулицею — на ж/м «Перемога-4» (з заходу) й ж/м «Перемога-7» (зі сходу);
- у вишній частині бульвару — на ж/м «Сокіл-1» (з заходу) й ж/м «Сокіл-6» (зі сходу).[1]
На розі бульвару Слави й проспекту Героїв 1995 року відкрили пам'ятник на честь 50-ї річниці перемоги СРСР у німецько-радянській війні - стела з алегоричними зображеннями військових й робітників тилу з написом «Пам'яті вашій, мужності вашій Мати - Вітчизна схиляє чоло».[1]
Перехресні вулиці[ред. | ред. код]
Нижня дільниця бульвару[ред. | ред. код]
- Набережна Перемоги,
- Відрадний провулок,
- вулиця Гетьмана Петра Дорошенка,
- проспект Героїв,
- Новорічна вулиця.
Площі у низинній частині бульвару[ред. | ред. код]
Вища дільниця бульвару[ред. | ред. код]
- вулиця Космонавта Комарова,
- Космодромна вулиця,
- Євпаторійська вулиця,
- проспект Праці,
- вулиця Панікахи.
Будівлі[ред. | ред. код]
- № 3м — магазин «АТБ» № 475; Ринок «Новий»;
- № 5 — Супермаркет «Сільпо»;
- № 6б — Офіс мережі магазиноів Comfy;
- № 7к — магазин «Простір»;
- № 10 — Навчальний центр «IQ»;
- № 17 — Магазин «АТБ» № 11;
- № 18а — храм Всіх Святих Російської православної церкви в Україні;[4]
- № 25 — Дитячий садок № 3 «Малюк»;
- № 34а — Магазин «АТБ» № 35;
- № 45б — ЖК «Соколовський»;
- № 62г — Столярний цех ПП «СВК».
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кавун, Максим. Гений места. Контуры «Победы». gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ а б в Новый облик города (1970-е -- нач. 1980-х гг.). gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ Кавун, Максим. Гений места. Южная визитная карточка. gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 27 квітня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)