Булімія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Булімія (від дав.-гр. βοῦς — бик і λῑμός — голод) — патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується деколи слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Цей стан інколи поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає потреба в надмірно великих кількостях їжі (поліфагія).

Опис[ред. | ред. код]

Різко виражену постійну булімію, як симптом, і поліфагію спостерігають переважно при органічних ушкодженнях головного мозку або психічних захворюваннях, на початку хвороб, які спричинюють ціп'яки (теніоз і теніаринхоз), менш виражену — при гіперінсулінізмі, у реконвалесцентів після тяжких виснажливих інфекцій тощо.

Корекцію порушень апетиту здійснюють за допомогою гіркот і анорексигенних засобів. Ці засоби звичайно поєднують з препаратами етіотропної і патогенетичної терапії, які спрямовані на усунення причин порушення апетиту і тих механізмів, що лежать в їх основі.

Люди можуть мати порушення харчової поведінки за однією із схем:

  • Напади поглинання величезної кількості їжі, які з'являються раптово;
  • Постійне харчування (людина їсть, не перестаючи);
  • Нічне харчування (приступ голоду трапляється вночі).

Пацієнти, що страждають на булімію, часто вдаються до активного контролю ваги (спричинюють блювання або використовують проносні засоби), проте це не є ознакою захворювання.

Надмірна їжа і примусове очищення шлунку в поєднанні зі слабкістю нервової системи або характеру можуть привести до серйозних ускладнень: від неврастенії, руйнування взаємин з близькими і втрати інтересу до життя, до лікарської або наркотичної залежності від препаратів, що усувають приступ, та смерті. Булімія може також спричинити гостру серцеву недостатність. Для скринінгу нервової булімії використовують «Тест на ставлення до прийому їжі».

Лікування[ред. | ред. код]

Пацієнти, що страждають на булімію, мають різні порушення, які є оборотними при комплексному підході до лікування. Лікування повинен контролювати лікар — психотерапевт, психіатр.

При булімії допомагає лікування антидепресантами. Кілька наукових досліджень демонстрували ефективність флуоксетину — антидепресанту, інгібітору зворотного захоплення серотоніну. Інші види антидепресантів, наприклад, інгібітори моноаміноксидази, трициклічніантидепресанти, зменшують напади обжерливості і блювання у людей, що страждають на булімію.

Деяким пацієнтам може бути потрібною госпіталізація, інші можуть лікуватися амбулаторно. Стабілізація стану пацієнта — головна мета, якщо людина перебуває в небезпечному для життя стані. Первинні цілі лікування спрямовані на фізичні та психологічні потреби пацієнта, щоб відновити фізичне здоров'я і нормальний прийом їжі.

Велике значення в лікуванні має психологічна підтримка, яку може надати лікар-психолог. Пацієнт повинен ідентифікувати внутрішні почуття, які призвели до порушень. Відповідне лікування повинно бути спрямоване на те, щоб людина контролювала проблеми, що виникають, та своє самосприйняття. Певні освітні засоби допомагатимуть пацієнту контролювати вагу. Рекомендації лікаря або групи підтримки можуть допомогти пацієнтові в процесі відновлення.

Остаточна мета для пацієнта — це прийняти себе таким, який є, і вести фізично і емоційно здорове життя. Відновлення фізичного і психологічного здоров'я, ймовірно, займе дуже багато часу, і результати будуть поступовими. Терпіння — важлива частина процесу відновлення. Позитивне ставлення разом з великим зусиллям пацієнта — це інший складовий компонент успішного відновлення.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

  • Змановская, Елена Валерьевна Девиантология. (Психология отменяется): учебное пособие для вузов. 4-е изд., испр. Москва. — Издательский центр «Академия», 2007. — стр. 288 ISBN 978-5-7695-4127-8 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]