Булітко Вікторія Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Особа або особи, які активно редагують цю статтю, за всіма ознаками мають безпосередній стосунок до її предмета. Можливо, стаття потребує поліпшення для відповідності правилам Вікіпедії щодо змісту статей, зокрема правилу про нейтральну точку зору. Подробиці можна знайти на сторінці обговорення.
Вікторія Булітко
Вікторія Булітко
Вікторія Булітко
Ім'я при народженні Булітко Вікторія Сергіївна
Народилася 25 січня 1983(1983-01-25) (39 років)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка театру та кіно
співачка, музикант
Alma mater Запорізький національний університет
Заклад Запорізький академічний театр молоді[1], Київський академічний драматичний театр на Подолі[1] і Дизель Шоу[2]
Роки діяльності з 2000 — тепер. час
IMDb ID 7141293
Нагороди та премії
«Київська пектораль» — «Найкраща музична концепція вистави»,
«Найкраще виконання жіночої ролі».
Лауреат премії «Людина року» у номінації «Нова генерація року»
CMNS: Вікторія Булітко у Вікісховищі
Актори «Дизель шоу» у Мелітополі, 2018

Вікторія Сергіївна Булітко (нар. 25 січня 1983[3][4][5], Запоріжжя, УРСР) — українська акторка театру та кіно, співачка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 25 січня 1983 в Запоріжжі в родині педагогів.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчила фізико-математичний клас школи № 23.

2000 року закінчила театральне відділення Запорізького національного університету, факультет соціальної педагогіки та психології за спеціальністю акторка театру та кіно. Педагоги — заслужена артистка України Л. І. Фриган, заслужений діяч мистецтв України Г. В. Фортус[6].

Театр[ред. | ред. код]

З 2001 по 2008 року працювала в Запорізькому академічному театрі молоді.

2008 року переїжджає до Києва і починає активно зніматися у низці теле- та кінопроектів.

З 2008 по 2016 рік була акторкою Київського академічного драматичного театру на Подолі.

Драматичні ролі[ред. | ред. код]

У Театрі на Подолі із художнім керівником Віталієм Малаховоим Вікторія проявляється в драматичному амплуа. 2010 року ставиться вистава «Минулого літа в Чулімську» Олександра Вампілова,[7], де Булітко грає головну роль і виконує власні пісні. За цю роль Вікторія отримує премію «Київська пектораль» (2012) у двох номінаціях: «Найкраща жіноча роль», «Найкраща музична концепція вистави».[8] В 2015 році критики також високо оцінили її гру в ролі Вероніки в п'єсі Віктора Розова «Вічно живі».[9]

Гумор[ред. | ред. код]

Після закінчення університету Вікторія з колегою Ольгою Кияшко створили дует «Халва», виступали у міських СТЕМ-фестивалях, брали участь у Кубку міського голови, їздили на інші КВК-фестивалі.[10] Дует тричі перемагав на ялтинському фестивалі «Золотий кролик» (2005, 2006, 2007).[11][12]

В 2007 Вікторія брала участь у шоу «Останній комік» на телеканалі ICTV[13] 2010 року Вікторія та Ольга брали участь у скетч-шоу «Красуні» Нового каналу.[14]

У 2011 Вікторію було запрошено як співачу актрису в команду КВК «Дівчата з Житомира». На ювілейному фестивалі «Голосний КіВіН -2011» в Юрмалі команда була нагороджена «Великим КіВіНом у темному».[15] . Там відбувся перший музичний дует з Мариною Поплавською, де вони виконали пісню «Зона, Шенгенська зона», після чого продовжили творчість у «Дизель-студіо».

Дизель-студіо[ред. | ред. код]

З 2015 року працює у «Дизель Студіо»[16][17]. Знімається в проєктах студії таких як: «Дизель-шоу», скетч-шоу «На трьох», серіал «Вижити за будь-яку ціну» та «Dizel-night».[18] У 2019 році брала участь у шоу «Танці з зірками» на телеканалі 1+1.

Фільмографія[ред. | ред. код]

рік стрічка роль примітки
2008 «Веселі усмішки» (серіал) (Україна) Любочка [19]
2008 «Втеча з нового життя» (фільм)
2008 «Небезпечна заздрість» (серіал)
2008 «Чужі помилки» (серіал)
2009 «Повернення Мухтара-2» (серіал) Олена Барсукова 5 сезон, 70 серія
2009 «Світ Соні» (серіал)
2009 «Дурейтер» (серіал)
2010 «Красуні» (серіал) Різні ролі скетч[20]
2010 «За законом» (серіал) Марина Цехмейструк серія «Гостинця смерті»
2010 «Повернення Мухтара-2» (серіал) Поліна Сосніна 6 сезон, 79 серія
2011-2013 «Три сестри» (серіал) (Україна) Руда(головна) сезон 1-6[21][22][23]
2011 «Маршрут милосердя» (серіал) Галя 71 серія
2011 «Таксі» (серіал) Евгенія 2 сезон, 5 серія
2012 «Байки Мітяя» (серіал) репортер програми «Великі скандали» Тетяна Руденко 15, 17, 19 серія
2012 «Алмазний хрест» (фільм) (Україна)
2012 «Щоденник вагітної» (серіал) (Україна) Олена, вагітна (головна) [24]
2013 «Онлайн» (скетч)
2013 «Жіночий лікар» (серіал) Вікторія Ратушна
2013 «Одинокі серця» (фільм) Євгенія
2013 «Дамочки рулять» (серіал) мама Анастасії
2014 «Алмазний хрест» (фільм) Ольга
2014 «Онлайн 2.0» (скетч)
2014 «Шукаю дружину з дитиною» (фільм) Катерина
2014 «Онлайн. Поза мережею (скетч)
2015 »Гречанка" (серіал) Юлія
2015 «Маслюки» (скетч) жінка олігарха
2015 «Забути та згадати» (серіал) офіціантка
2015 «Це любов 2» (серіал) Наталія
2015 «Пес» (серіал) Мочалка серія «Місце»
2015 «Слідчі» (серіал) Тамара Римань
2015 «Погана сусідка» (фільм) Лора
2015 «Два плюс два» (фільм) Олена
2015 «Онлайн 4.0» (скетч)
2015 «Центральна лікарня» (серіал) Ася
2015 «Чорна квітка» (фільм) Марія
2015 «Прокурори» (серіал) Лариса
2015 «На трьох» (скетч) 1 сезон
2016 «Краща партія» (фільм) (Україна) співробітниця поліції, сержант
2016 «На трьох» (скетч) 2, 3 сезон
2017 «На трьох» (скетч) 4, 5 сезон
2018–2021 «На трьох» (скетч) 6-12 сезон
2018 Папаньки Помічниця
2019 «Вижити за будь-яку ціну» Вікторія Вовчаренко 1 сезон
2019 Готель Едельвейс співробітник поліції
2020 Папаньки 2 Помічниця
2020 «Вижити за будь-яку ціну» Вікторія Вовчаренко 2 сезон
2021 Папаньки 3 Ольга Миколаївна

Телевізійні проєкти[ред. | ред. код]

рік назва телеканал роль примітка нагороди
2005-2006 Міжнародний фестиваль естрадних мистецтв Дует «Халва» «Приз чарівність», 1 місце «Розмовний жанр» . [25][26]
2006 Передача «Ялта-Москва-Транзит»  НТВ (Росія) ведуча
2007 Гумор. програма «Останній комік»,[27]. ICTV учасниця [27]
2007 КВК гала-концерт у Сочі 2007 «Перший канал» (Росія) команда «4 поверх»
2007 Жіночий stand-up COMEDY «Бігуді Шоу» ТЕТ Дует «Халва»
2008 Гумор. телепередача «Сміх без правил» ТНТ (Росія) Дует «Халва»
2009 Телепередача «Анекдоти по-українськи» ICTV оповідач анекдотів
2011 Телепроєкт «Велика різниця по-українськи» ICTV, 1+1 Наташа Гордієнко, Ірма Вітовська 15, 19, 21 випуски. Скетчі: програма «Від панянки до пацанки», гурт «Ліцей», шоу «Давай одружимося!», програми «Голос країни».
2011-2012 КВН фестиваль в Юрмалі « Голосує КіВіН „ “Перший канал» (Росія) «Дівчата з Житомира»
2012 КВН найвища ліга «Кубок президента України» Перший національний «Дівчата з Житомира»
2012 Телепроєкт «Добрий вечір» 1+1 актриса
2012 Телепроєкт «Кузня зірок 3» ТЕТ актриса
2013 «Зіркануті» Пятница (Росія) актриса
2013 «Супергерої» актриса
2015 «Дизель Шоу» ICTV актриса [28][29][30] [31][32][33]
2016 «Dizel-ранок» ICTV ведуча [34][35]
2016 Доброго вечора на «Інтері» Інтер учасниця [36][37]
2016 «Хто зверху?» Новий канал учасниця 5 сезон. 2 серія [38][39]
2017 «СуперІнтуїція» Новий канал учасниця 3 сезон. 5 випуск [40]
2017 «Комік на мільйон» ICTV запрошена зірка [41]
2018 «Хто зверху?» Новий канал учасниця 7 сезон
2018 «СуперІнтуїція» Новий канал учасниця 4 сезон
2021 «Dizel Night» СТБ

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

2018 року в Мелітополі
Київський академічний драматичний театр на Подолі (2008—2016)
рік спектакль роль режисер
2009 «Мертві душі» Манілова Лізонька Заслужений артист України Ігор Славинський
2009 «Ігри олігархів» Учасник реклам та анонсів Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2010 «Опера мафіозо» Олівія Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2011 «La Bonne Anna, або як зберегти сім'ю» Анна (головна) Заслужений артист України Ігор Славинський
2011 «На дні» Настя Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2011 «Минулого літа у Чулімську»[ru][7] Валентина (головна) Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2012 «Люксембурзький сад» Шансоньє Заслужений артист України Ігор Славинський
2012 «Шість чорних свічок» Венді Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
2015 «Вічно живі»[42] Вероніка Богданова(головна) Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов
Запорізький академічний театр молоді (2000—2008)
спектакль роль режисер
Брехня на довгих ногах Ольга Чіголелла Г. Фортус
Дохідне місце Стеша В. Денисенко
Кришталеве серце Принцеса Нітенісенка И. Яновська
Місье Амількар Вірджинія Г. Фортус
Теремок Мишка В. Голяк
Безимена зірка Учениця В. Денисенко
Три порося Ніф-ніф А. Тихоміров
Пригоди в країні МДД Бандитка Г. Фортус
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Гурт Булітко (Булітко Вікторія) — compilation

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

Вокалістка гурту «Булітка»[43] — автор всіх пісень (текстів і музики). Автор багатьох композицій для різних ТВ-проєктів (СТБ, К1, тощо)[44].

Участь у конкурсах та фестивалях[ред. | ред. код]

  • 2012 — Фестиваль «Добрий театр — 2012» Енергодар, Україна[45][46]

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Отримання нагороди «За найкраще виконання жіночої ролі», театральна преміяКиївська пектораль (2012)
  • 2009 — Театральна премія ім. Амвросія Бучми «Бронек-2009»
    номінація «Мистецька надія».[47]
  • 2011 — фестиваль «Голосячий КіВіН 2011» Латвія, Юрмала
    «Великий КіВіН у темному» в складі команди «Дівчата з Житомира».[15]
  • 2012 — фестиваль «Добрий Театр»
    «Найкраща жіноча роль» за роль Валентини у виставі «Минулого літа в Чулимську» за п'єсою Вампілова.[48][49]
  • 2012 — Лауреат театрального голосування «Вірю!»
    «Найкраще виконання жіночої ролі» за роль Валентини у виставі «Минулого літа в Чулимську» художній керівник народний артист України, лауреат Національної премії ім. Шевченка Віталій Малахов.[50]
  • 2012 — Лауреат XX ювілейної театральної премії «Київська пектораль»
    «За найкращу музичну концепцію» Вікторія Булітко і Іван Небесний спектакль «Минулого літа в Чулимську» за п'єсою Вампілова.[51][52][53]
  • 2012 — Лауреат XX ювілейної театральної премії «Київська пектораль»
    «За найкраще виконання жіночої ролі» Вікторія Булітко за роль Валентини у виставі «Минулого літа в Чулимську» за п'єсою Вампілова. Театр на Подолі, м. Київ художній керівник, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Малахов.[54][55][56][57][58]
  • 2012 — лауреат загальнонаціональної премії «Людина року» у номінації «Нова генерація року»[59].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в http://bulitka.com/about-viktoria-bulitko.html
  2. ↑ https://resume.bulitko.com/
  3. ↑ Gazeta.ua (29 березня 2012). Артистам подарили три квартиры. Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020. 
  4. ↑ 10 откровений Виктории Булитко // Звезды и советы. — 18-24 декабря 2019. — № 51 (410). — С. 8.(рос.)
  5. ↑ «Киевская пектораль»: триумф Театра на Подоле и упадок национальных театров. web.archive.org. 7 березня 2016. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2020. 
  6. ↑ Кафедра акторської майстерності. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  7. ↑ а б Юлия Бентя. Ничего второстепенного «Прошлым летом в Чулимске» Александра Вампилова в Театре на Подоле : [арх. 9 квітня 2016] : [рос.] // Газета "Коммерсантъ Украина" : газета. — 2011. — № 202 (5 декабря). — С. 4.
  8. ↑ Школьная Анна. Интервью с Викторией Булитко: "Первый гонорар был 34 гривни" : [арх. 9 квітня 2016] : [рос.] // Сегодня. — 2016. — № 63(5188) (5 апреля). — С. 10.
  9. ↑ Юрий Володарский. Война и немного фарса : [арх. 9 квітня 2016] : [рос.] // Еженедельник 2000 : газета. — 2015. — № 16v(744) (7 мая). — С. 3.
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Subbota_2015 не вказано текст
  11. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Podol_theatre_profile не вказано текст
  12. ↑ В эти дни в Ялте завершается Международный фестиваль юмора “Золотой кролик” (рос.). 13 серпня 2007. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018. 
  13. ↑ Закончились съемки реалити-шоу "Последний комик" (рос.). Сегодня. 13 листопада 2007. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018. 
  14. ↑ На Новом канале покажут скетч-шоу о блондинках, продавщицах и женах олигархов (рос.). КомментарииУА. 21 грудня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018. 
  15. ↑ а б «Голосящий КиВиН 2011». Мы знаем, кто поймал свою голосящую птицу удачи!. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 6 грудня 2012. 
  16. ↑ Вікторія Булітко-біографія, фото та відео [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] ICTV
  17. ↑ Зірка Дизель Шоу Вікторія Булітко показала особисті фото [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] ICTV
  18. ↑ Вікторія Булітко — «українська» Едіт Піаф" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Високий замок»
  19. ↑ скетч шоу Веселі усмішки. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 14 листопада 2012. 
  20. ↑ На съемках Викторию Булитко разыграли…. Архів оригіналу за 14 серпня 2012. Процитовано 6 грудня 2012. 
  21. ↑ К1 навчить, як вийти заміж за олігарха. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 3 грудня 2012. 
  22. ↑ Три сестри на K1. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 3 грудня 2012. 
  23. ↑ Продакт — плейсмент ТМ «Золоте серце» — в комедійному серіалі «Три сестри». Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 26 листопада 2019. 
  24. ↑ Прем'єра на К1! Скетч — шоу «Щоденник вагітної». Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 26 листопада 2019. 
  25. ↑ Победители регионального конкурса-фестиваля юмора и эстрадного искусства «Ялта-Запорожье-Транзит». Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016. 
  26. ↑ Победители конкурса Международного московского фестиваля эстрадных искусств 2005. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 16 січня 2022. 
  27. ↑ а б ICTV нарешті обрав «останнього коміка». Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 14 листопада 2012. 
  28. ↑ «Дизель Шоу» станет главными конкурентами российским «Уральским пельменям». Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 16 січня 2022. 
  29. ↑ {{cite web | url = http://dusia.telekritika.ua/novosti/28530/_banda_dizel__zahvatila_oktiabrskiij_dvorets | title = «Банда Дизель» захватила Октябрьский дворец | publisher = telekritika.ua | date = 27.04.2015 | accessdate = 2016-04-04 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20160416213642/http://dusia.telekritika.ua/novosti/28530/_banda_dizel__zahvatila_oktiabrskiij_dvorets | archivedate = 2016-04-16 | deadlink = yes
  30. ↑ «Банда Дизель» приглашает на грандиозный концерт «ДизельШоу». Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 16 січня 2022. 
  31. ↑ У луцьку «Дизель шоу» сміхом лікували бійців ато. volynnews.com. 30.03.2016. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. (укр.)
  32. ↑ «Дизель-шоу» подарували рівнянам море позитивних емоцій!. rv.ua. 26.03.2016. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. (укр.)
  33. ↑ Актриса «Дизель шоу» Виктория Булитко появилась на сцене в новом образе (рос.). Сегодня.ua. 22 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018. 
  34. ↑ В программе «DIZEL Утро» на ICTV – новая ведущая. ictv.ua. 22.01.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  35. ↑ 31 декабря на ICTV – спецвыпуск «DIZEL Утра». mediananny.com. 29.12.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  36. ↑ Развлекательное шоу для взрослых "добрый вечер на «Интере». Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 16 січня 2022. 
  37. ↑ Добрый вечер на "Интере" (рос.). Интер. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016. 
  38. ↑ ВІКТОРІЯ БУЛІТКО ЗІГРАЛА ДУЕТОМ З ПРИТУЛОЮ НА АКОРДЕОНІ (укр.). novy.tv. 6 вересня 2016. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016. 
  39. ↑ На проекте «Хто Зверху?» раздели звезд (рос.). mediananny.com. 7 вересня 2016. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016. 
  40. ↑ Виктория Булитко и Егор Крутоголов. «СуперИнтуиция». Выпуск 5. Часть 1. 27.04.2017. superintuitsiya.novy.tv. 27.04.2017. Архів оригіналу за 6 листопада 2017. 
  41. ↑ Звезда «Дизель Шоу» Виктория Булитко примет участие в «Комик на миллион». comic.ictv.ua. 02.09.2017. Архів оригіналу за 6 листопада 2017. 
  42. ↑ Живі й колишні. ZN.UA. 15 травня 2015. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019. 
  43. ↑ Факультет соціальної педагогіки та психології. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  44. ↑ «Булітка». Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. 
  45. ↑ Міжнародний фестиваль «Добрий театр». Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 6 грудня 2012. 
  46. ↑ Фестиваль «Добрий театр — 2012». Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  47. ↑ В номинации «Надежда искусства» («Мистецька надія») эксперты отметили. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  48. ↑ Енергодарський фестиваль «Добрий театр-2012». Переможці. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 6 грудня 2012. 
  49. ↑ «Серебряный колокольчик» увез в Киев Театр на Подоле. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  50. ↑ Итоги театрального голосования «Верю». Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 6 грудня 2012. 
  51. ↑ Две «звезды» с запорожской пропиской. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  52. ↑ Ко Дню театра художникам вручили почетные Киевские пекторали
  53. ↑ У Києві відзначили лауреатів ювілейної «Київської Пекторалі»
  54. ↑ Тоска по реальности. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 26 листопада 2019. 
  55. ↑ Юбилейная «Киевская пектораль» определилась с фаворитами. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  56. ↑ Вручили «Київську Пектораль» 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  57. ↑ Київська «Пектораль»: тріумф Театру на Подолі. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  58. ↑ Газеты Верховной Рады Украины. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  59. ↑ БУЛІТКО Вікторія - Людина Року. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Премія «Київська пектораль» за найкраще виконання жіночої ролі
1990—і
2000–і
2010–і
2020–і
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Булітко_Вікторія_Сергіївна&oldid=37466582