Бунчук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Бунчуки українських козаків

Бунчу́к  (тур. boncuk або крим. boyuncaq — «намисто») — штандарт полководця у східноєвропейських народів. Держак із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся. Символ гетьманської влади в Речі Посполитій, Війську Запорозькому, Війську Донському тощо.

Опис[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Див. також: Туг

У давньоруських джерелах бунчук відомий як «чолка» (давньорус. чолка), а навершя древків стягів у вигляді кінських хвостів називалося чолкою стяговою. Очевидно, їх фарбували в червоний колір: згадка про червону чолку є в «Слові о полку Ігоревім» (Чрьленъ стягь, бѣла хорюговь, чрьлена чолка, сребрено стружïе храброму Святьславличю).

Козацький бунчук походить від османського туга, що використовувася як штандарт полководця. Перед османськими пашою, що виконував обов'язки візиря, себто султанового міністра, носили туг з золотою голівкою і трьома кінськими хвостами, перед султаном несли бунчук із сімома хвостами.

Штандарт туг був запозичений поляками й отримав назву бунчук. Їх носили перед старшиною. Польний гетьман використовував бунчук із 1 хвостом; Великий коронний гетьман — із 2 хвостами. Ян Собєський так звик до бунчука, що, і зробившись королем, ніколи не вирушував у похід без бунчука.

Звичай ношення бунчука перейшов до українських козаків, де їх носили перед гетьманом та запорізькими отаманами. Бунчуків мав гетьман декілька, булаву ж уживано тільки одну. Бунчуки несено перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставлено перед гетьманським наметом.

За перемоги король Стефан Баторій дав Гетьману Ружинському символ влади — булаву, корогву з білим орлом (шовкову амарантову корогву з срібним орлом) і бунчук — як символ перемоги козацького війська над невірними, здобутий козацькою кров'ю, та печатку з гербом, на якій був лицар з мушкетом в козацькій шапці (зі звішеним шликом).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]