Бунятов Станіслав Станіславович
 | Ця стаття має виражений рекламний характер. |
| Станіслав Станіславович Бунятов Станіслав Станіславович Бунятов | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Молодший сержант | |||||
 Станіслав Станіславович Бунятов | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 19 січня 2001 (24 роки) Запоріжжя | ||||
| Національність | вірменин | ||||
| Псевдо | «Осма̀н» | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2018—2025 | ||||
| Приналежність |  Україна | ||||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||||
| Рід військ |  Механізовані війська | ||||
| Формування |  Батальйон «Айдар» | ||||
| Війни / битви | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Станісла̀в Станісла̀вович Буня̀тов (позивний «Осма̀н»; н. 19 січня 2001, Запоріжжя, Україна) — український військовий, молодший сержант, командир відділення 24 ОШБ "Айдар" Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1][2].
Народився 19 січня 2001 року в Запоріжжя[джерело?], ранні роки провів у Генічеському районі Херсонській області[3].
 | Ця стаття містить посилання на джерела, що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до авторитетних джерел. |
У 2018 році вступив до Військового-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в Харкові, звідки 2020 року був відрахований та направлений на закінчення проходження строкової військової служби до 2021 року[4]. Після звільнення в запас займався підприємницькою діяльністю.
Російське вторгнення Станіслав зустрів у цивільному статусі в Мелітополі, до окупації міста російськими військами займався волонтерською діяльністю на підтримку Збройних сил України та дитячих будинків[4]. 5 березня 2022 року виїхав з окупації до Запоріжжя[2][5].
7 березня 2022 року вступив до Збройних сил України.
Після скороченого курсу підготовки військовослужбовців у 184-му навчальному центрі був розподілений до штату 24 Окремого штурмового батальйону "Айдар" на посаду «навідник», згодом стрілець-снайпер (марксмен), наразі займає посаду «командир машини / командир відділення»[3].
Квітень-липень 2022 року брав участь у звільненні смт. Павлівка та обороні рубежів Вугледарського напрямку Донецької області[4].
З серпня 2022 року - штурми та оборона н.п: Кодема, Миколаївка, Хромове, Кліщіївка, Підгороднє, Опитне, Бахмут, Іванівське[1][5].
Неодружений.
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 квітня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[6].
- Нагрудний знак МОУ "За зразкову службу" (наказ МОУ №615 від 18.07.2022).
- Нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» (наказ ГК ЗСУ №1214 від 05.06.2023).
- Нагрудний знак МОУ «За поранення» (наказ МОУ №525 від 10.03.2023).
- солдат (2018-2021, 2022 - 2023)
- молодший сержант (2023)
- ↑ а б Taylor, Adam (22 травня 2023). Ukraine pushes to surround Bakhmut in a new aim of ‘tactical encirclement’. The Washington Post (англійською) . The Washington Post. Процитовано 22 травня 2023.
- ↑ а б https://www.facebook.com/TheSunWorldNews (20 травня 2023). Ukrainian soldier who survived grenade blast vows to keep fighting Russians. The Sun (брит.). Процитовано 11 липня 2023.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|last= - ↑ а б Боець батальйону «Айдар» з позивним Осман: я не вбиваю людей, я ліквідую ворогів (укр.), процитовано 11 липня 2023
- ↑ а б в "Вдягли білі повʼязки, вони подумали, що свої" - "Осман", 24 ошб "Айдар" | Богдан Пападін (укр.), процитовано 11 липня 2023
- ↑ а б ⚡ ЗАПЕКЛІ БОЇ ЗА БАХМУТ: ексклюзивні КАДРИ З ПЕКЛА! Снайпер “Осман”! “Вагнерівці” у полоні! (укр.), процитовано 11 липня 2023
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №243/2023. Офіційне інтернет-представництво Президента України (українською) . 28 квітня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.