Бурба Василь Васильович
Бурба Василь Васильович | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | |||||||
![]() | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження | 1 січня 1978 (43 роки) | ||||||
Громадянство |
![]() | ||||||
Військова служба | |||||||
Приналежність |
![]() | ||||||
Вид ЗС |
![]() | ||||||
Рід військ | Воєнна розвідка | ||||||
Формування |
![]() | ||||||
Війни / битви | Війна на сході України | ||||||
Командування | |||||||
| |||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
|
Васи́ль Васи́льович Бурба (01.01.1978 р.) — генерал-полковник Збройних сил України, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (з 15 жовтня 2016 по 5 серпня 2020[1]). Учасник бойових дій.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Національну академію Служби безпеки України за спеціальністю «юрист». 2011 року у званні майора був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Працював в СБУ.
Євромайдан[ред. | ред. код]
Під час Революції Гідності, перебуваючи на посаді начальника 2-го управління «К» ГУ СБУ, координував роботу з правоохоронними органами, прокуратурою, Міноборони, МНС та судовою владою. За даними ЗМІ, працював із джерелами фінансування «Антимайдану».[2] За даними документів, оприлюднених Геннадієм Москалем, був одним з виконавців планів «Бумеранг» і «Хвиля», якими МВС і СБУ намагалися «зачистити» у лютому 2014 року Євромайдан.[2][3] Згідно з документами, відповідав за блокування доріг на в'їздах у Київ та забезпечення безперебійного пересування спецтранспорту силовиків у центрі столиці, повинен був забезпечити необхідну кількість нарядів Держслужби з питань надзвичайних ситуацій у ході операції із зачистки Майдану.[4][2]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
За даними «Інформаційного спротиву», з лютого 2014 року був призначений виконавцем обов'язків начальника Департаменту контррозвідки СБУ, а в березні це призначення було затверджене офіційно.[5][уточнити]
На заклик Валерія Кондратюка перейшов у бойовий підрозділ, сформований Департаментом контррозвідки. За даними «Інформаційного спротиву», цей підрозділ вже 12 березня 2014 року затримав кадрового офіцера ГРУ ГШ ЗСРФ Філатова Романа Борисовича (19.08.1981) в районі дислокації військових частин ЗСУ в Херсонській області. Філатов мав український паспорт на прізвище Євгена Арбузова з Криму. Разом з захопленням Філатова, було ліквідовано і агентурно-розвідувальну групу. Філатова було згодом обміняно на українських активістів і військовослужбовців з Криму, яких утримували російські окупаційні сили. Серед визволених були, зокрема, Юлій Мамчур і Сергій Гайдук. За оцінкою «Інформаційного спротиву», внаслідок цієї операції і ефективної роботи контррозвідки, керівництво РФ було змушене відмовитися від масового застосування агентурних груп на території України.[5]
Під час війни на сході України, з травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на Сході України, був куратором від Головного управління розвідки Міністерства оборони України.[3] Координував роботу всіх оперативних груп контррозвідки СБУ в зоні проведення АТО.[5]
Разом з Валерієм Кондратюком у 2015 році перевівся до Головного управління розвідки Міністерства оборони України, пізніше призначений заступником начальника ГУР МОУ.[5] За успішне проведення низки агентурно-розвідувальних операцій в квітні 2016 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня,[5][2][уточнити] в серпні присвоєно військове звання генерал-майора.[2]
15 жовтня 2016, у віці 38 років, призначений начальником Головного управління розвідки.[6][7][8][9] Змінив на цій посаді Валерія Кондратюка.
Член Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю[10].
Військові звання[ред. | ред. код]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня (квітень 2016)[5][2][уточнити]
- Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (23.08.2011) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові та з нагоди 20-ї річниці незалежності України.[12]
- Іменна вогнепальна зброя[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 5 серпня 2020 року № 307/2020 «Про звільнення В.Бурби з посади начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
- ↑ а б в г д е ж Новий рульовий розвідки. Хто такий Василь Бурба. 112.ua (uk-UA). Процитовано 2019-08-10.
- ↑ а б 7 фактів про Василя Бурбу, нового керівника ГУР Міноборони України. Новинарня (uk). 2016-10-24. Процитовано 2019-08-10.
- ↑ "Бумеранг" Москаля. Чим всіх переполохав глава ГУР Василь Бурба. www.depo.ua (uk). Процитовано 2019-08-10.
- ↑ а б в г д е ж admin (2016-10-24). У военной разведки Украины - новый начальник. Информационное сопротивление (ru-RU). Процитовано 2019-08-10.
- ↑ Указ Президента України від 15 жовтня 2016 року № 466/2016 «Про призначення В.Бурби начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №466/2016. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2019-08-10.
- ↑ Президент представив нового начальника Головного управління розвідки Міноборони Василя Бурбу // Офіційне інтернет-представництво Президента України
- ↑ Президент представив нового голову розвідки Міноборони Василя Бурбу. ukranews.com. Українські новини. 2016-10-24.
- ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2019 року № 939/2019 «Про персональний склад Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю»
- ↑ Указ Президента України від 12 жовтня 2018 року № 322/2018 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 843/2011 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- У военной разведки Украины — новый начальник(рос.) // sprotyv.info, 24 жовтня 2016
- Новий «рульовий» розвідки. Хто такий Василь Бурба // 112.ua, 25 жовтня 2016
- Тарас Клочко, «Бумеранг» Москаля. Чим всіх переполохав глава ГУР Василь Бурба // depo.ua, 18 жовтня 2016
Посилання[ред. | ред. код]
- Генерал-полковники (Україна)
- Народились 1 січня
- Народились 1978
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Керівники Головного управління розвідки Міністерства оборони України
- Службовці Генерального штабу ЗСУ
- Випускники Національної академії СБУ
- Персоналії:Воєнна розвідка