Бургенланд

**Межує з:** сусідні адмінодиниці
Бургенланд
нім. Burgenland
Герб Бургенланду	Прапор Бургенланду
	Федеральна земля:; Бургенланд
Адм. центр	Айзенштадт
Найбільше місто	Айзенштадт
Країна	Австрія
Країна	Австрія
	Нижня Австрія, Штирія, Братиславський край, Задунав'я, Помурський регіон ?
Округи	9
Населення
- повне	280 350 чол. (9)
- густота	71 чол./км² (7)
- повна	3 962 км²
Висота
- максимальна	884 м; (Ґешрібенштайн)
- мінімальна	114 м (Апетлон)
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Голова Уряду	Ганс Петер Доскоціл
Вебсайт	www.bgld.gv.at
ISO 3166-2	AT-1
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Бургенланд

Координати: 47°30′00″ пн. ш. 16°25′00″ сх. д. / 47.50000° пн. ш. 16.41667° сх. д. / 47.50000; 16.41667

Бургенланд (нім. Burgenland, хорв. Gradišće, словен. Gradiščansko, угор. Várvidék, Őrvidék або угор. Felsőőrvidék, чеськ. Hradsko) — найсхідніша і найменш населена федеральна земля в Австрії. Територія Бургенланда поділяється на два штатутарштадти (міста, прирівняні в адміністративному відношенні до округів) і сім округів, що складаються, в свою чергу, з 171 комуни. Протяжність території з півночі на південь становить 166 км, при цьому протяжність з заходу на схід у найвужчому місці (в Зіграбені) становить всього 5 км. Столиця і найбільше місто — Айзенштадт.

Бургенланд — наймолодша із земель Австрії, набула статус землі в 1921 році.^[3]

Назва[ред. | ред. код]

Регіон не був окремим територіальним утворенням і не мав ніякої назви до 1921 року. До кінця Першої світової війни німецькомовну західну прикордонну область Угорщини іноді неофіційно називали Дойч-Вестунгарн (німецька Західна Угорщина).

Розділ королівства Угорщина за Тріанонським договором

Назву Фірбургенланд (Земля Чотирьох Замків) вигадав у 1919 році Одо Ретіг. Вона була отримана з назв чотирьох угорських вармедьє (німецькою комітат, округів), відомих угорською як Пожонь, Мошон, Шопрон і Ваш, або німецькою як Пресбург, Візельбург, Еденбург і Айзенбург. Після того як місто Пожонь/Пресбург відійшло до Чехословаччини число фір прибрали, але назву зберегли, тому що вона відповідала області з численними старими прикордонними замками. Назва Бургенланд була офіційно прийнята першим засіданням Ландтагу в 1922 році.

В угорській мові німецька назва є загальноприйнятою, однак є три сучасних варіанти, що використовуються угорськими діаспорами. Угорський переклад німецької назви, Варвідек, вигадав Ласло Юхас, спеціаліст з регіону, в 1970-х роках, і вона стає все популярнішою, особливо в туристичній літературі. Інші дві назви — Ервідек та Фельше-Ервідек — походять від назви найголовнішого старого анклаву угорської мови, Фельше-Ершег. Це невелика область навколо міста Фельшеєр/Оберварт, таким чином нові назви трохи вводять в оману, проте вони іноді використовуються.

Хорватська і словенська назви Градище та Градищансько є перекладами німецької назви.

Символи[ред. | ред. код]

Герб був прийнятий в 1922 році після створення нової землі. Він був складений з гербів двох впливових середньовічних родин регіону графів Надьмартон і Фракно (Маттерсдорф-Форхтенстен, орел на скелі) і графів Неметуйвар (Гюссінг, три смуги червоного та білого хутра).^[4] На прапорі Бургенланд дві смуги: червона і золота, що повторюють кольори герба. Прапор був офіційно прийнятий в 1971 році.

Географія[ред. | ред. код]

Вид на озеро Нойзідлерзе

Площа території 3 961,80 км² (7-е місце). Найвища точка — Ґешрібенштайн (884 метри), нижча — 114 метрів близько Апетлона. У Бургенланда дуже велика протяжність кордону: на заході межує із землями Нижня Австрія і Штирія, на північному сході з Словаччиною, на сході з Угорщиною, на півдні зі Словенією. Кордон між Бургенландом та Угорщиною проходить також через озеро Нойзідлер, відоме своїм очеретом, невеликою глибиною, а також помірним кліматом упродовж усього року. Нойзідлерзе — найбільше озеро Австрії, що є популярним місцем для орнітологів, туристів і серфінгістів.

Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]

Бургенланд складається з двох штатутарштадтів (Руст і Айзенштадт) та семи округів. З півночі на південь:

Округи Бургенланду

Округи і штатутарштадти (з півночі на південь)
Назва	Площа (км²)	Населення	Номерні знаки транспортних засобів	Адміністративний центр
Нойзідль-ам-Зе	1.038,65	52.618	ND	Нойзідль-ам-Зе
Айзенштадт-Умгебунг	453,14	39.582	EU	Айзенштадт
Руст	20,01	1.804	E	Руст
Айзенштадт	42,91	12.190	E	Айзенштадт
Маттерсбург	237,84	38.129	MA	Маттерсбург
Оберпуллендорф	701,49	37.402	OP	Оберпуллендорф
Оберварт	732,62	53.278	OW	Оберварт (угор. Felsőőr)
Гюссінг	485,44	26.534	GS	Гюссінг
Єннерсдорф	253,35	17.752	JE	Єннерсдорф

Політика[ред. | ред. код]

Уряд землі Бургенланд складається з семи членів, які засідають, згідно з конституцією землі, за «пропорц-системою», що враховує найбільші фракції у ландтазі. Після виборів ландтагу 2020-ого року Соціал-демократична партія Австрії має чотирьох урядових членів, а Австрійська народна партія три. Головою землі є Ганс Петер Доскоціл, який отримав цю посаду у 2019 році. На виборах ландтагу 2020-ого року Соціал-демократична партія отримала абсолютну більшість голосів.

Населення[ред. | ред. код]

У економічно важкому часі після Першої світової війни багато мешканців Бургенланда емігрували в 1920-их роках в США, наслідком цього місто Чикаго стало найбільшим містом бургенландців. Проте також через економічні трудощі в часі Залізної завіси економічний розвиток Бургенланда не міг змагатися з рештою Австрії, і навіть сьогодні багато бургенландців змушені їздити у Відень на заробітки. Лише повільно через великі сприяння від ЄС та розширення ЄС на схід, у Бургенланді виникають можливості на добрі робочі місця.

При переписі населення 1991 року 29 тисяч людей вказали, що вони є бургенландськими хорватами (за оцінками самої народної групи: 45 тисяч). Приблизно 5 тисяч людей вважають себе бургенладськими угорцями (за їхніми оцінкам 25 тисяч). 122 людей вказали циганську як материнську мову. Справжнє число циган у Бургенланді лежить, мабуть, також вище.

Див. також[ред. | ред. код]

Чеський коридор

Примітки[ред. | ред. код]

↑ archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
↑ ^а ^б ^в ^г ^д OpenStreetMap — 2004.
d:Track:Q936
↑ Путеводитель Австрия. Ле пти Фюте. Изд. 5-е. — М.: Авангард, 2005. С. 178.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 12 липня 2009.