Буркун лікарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Буркун лікарський
Melilotus officinalis
Melilotus officinalis - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-093.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Magnoliophyta
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Ряд: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Конюшинові (Trifolieae)
Рід: Буркун (Melilotus)
Вид: Буркун лікарський
Біноміальна назва
Melilotus officinalis
(L.) Lam., 1779
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Melilotus officinalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Melilotus officinalis
EOL logo.svg EOL: 704023
ITIS logo.svg ITIS: 26150
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 47083
The Plant List: ild-8929

Бурку́н лі́карський або буркун жовтий (Melilotus officinalis (L.) Pall.) — рослина роду буркунів (Melilotus), родини бобових (Fabaceae). Дворічна трав'яниста рослина 60-150 см заввишки.

Походження назви[ред.ред. код]

Назва роду утворена від двох латинських слів, одне з яких означає «мед», а друге є римською назвою конюшини. Видова назва у перекладі з латинської — «аптечна», «лікарська» (дана рослині за цілющі властивості).

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Суцвіття буркуну лікарського
Bombus lapidarius - Melilotus officinalis - Tallinn.jpg

Висока розгалужена рослина з черговими трійчастими листками, середній листочок з черешком, бічні — майже сидячі. З пазів листків виходять гілки з довгими багатоквітковими пазушними китицями з дрібних жовтих запашних квіток (пахнуть кумарином — сіном); біля основи листка є два шилоподібні прилистки. Чашечка дзвоникувата. Андроцей двобратній. Цвіте з червня до вересня. Плід — одно, двонасінний біб, який достигає у серпні — вересні.

Листки буркуну присмерком або перед дощем піднімаються догори і складаються. Це сприяє зменшенню випромінювання внутрішнього тепла рослини і, очевидно, є захистом від небажаного підвищення вологості повітря біля продихів. Квітки запилюються джмелями.

Господарське значення[ред.ред. код]

Буркун — медоносна, ефіроолійна і лікарська рослина.

Чай з напару квіток буркуна п'ють при грудних хворобах. Квітки буркуна в невеликих дозах входять у різні грудні суміші лікарських рослин. На селах сухі розтерті квітки буркуна додавалися для аромату до тютюну. На Кавказі їдять сирі та варені молоді корені буркуну.

Використовують траву, квітки.

Хімічний склад рослини: трава містить кумарини, ефірну олію, похідні пурину, ліпоїди, білок, органічні кислоти.

Дія: відхаркувальна, пом 'якшувальна, седативна, знеболююча, протизапальна, вітрогінна, антикоагулянт-на, протисудомна, кардіотонічна, діуретична.

Застосування: настій трави — при стенокардії й тромбозі коронарних судин. Трава входить до складу лікувальних сумішей при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках, ревматизмі, наривах, пухлинах суглобів тощо. Сировина йде на виготовлення зеленого витяжного пластиря, входить до складу кардіопротекторного засобу «Кардіофіт». У народній медицині використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, запаленнях молочних залоз, як засіб, що стимулює виділення молока у матерів-годувальниць. Зовнішньо — для компресів, примочок при фурункулах, герпесі, тріщинах заднього проходу, для пом'якшення та розсмоктування затвердінь, абсцесів; мазь — при простуді і порізах. Молоде листя та суміш сухого листя й суцвіття рекомендовані для вітамінних салатів, супів, окрошок, приправ, компотів. Настій квіток на олії прискорює, дозрівання фурункулів.

Екологічна приуроченість[ред.ред. код]

Росте на перелогах, схилах, уздовж доріг, на пустищах, засмічене місцях, толоках, у ярах, на межах, у канавах, на парових полях.

Використовується для засівання золоотвалів Трипільської ТЕС, з метою не допущення вивітрювання золи і утворення пилових бурь.

Поширення[ред.ред. код]

По всій Україні, де місцями утворює зарості, на Північному Кавказі і в Поволжі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. «Радянська школа», Київ, 1979 (IV кв.)
  • Харченко М. С., Карамишев А. М., Сила В. І., Володарський Л. Й. Лікарські рослини і їх застосування. — Київ, «Здоров'я», 1981

Посилання[ред.ред. код]