Бурлака Леонід Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Бурлака
Ім'я при народженні Леонід Антонович Бурлака
Дата народження 9 жовтня 1938(1938-10-09) (80 років)
Місце народження Одеса, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінооператор
Кар'єра з 1956 року
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України Заслужений діяч мистецтв України (1994)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» (2009)
IMDb ID 0122091

Леонід Антонович Бурлака (нар. 9 жовтня 1938, Одеса, УРСР) — радянський, український кінооператор-постановник. Член НСКУ (1969). Заслужений діяч мистецтв України (1994)[1]. Кавлер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

У дитинстві жив з батьками в центрі Одеси поблизу з площею Карла Маркса (нині Катерининська площа), де знімалося багато фільмів. Приходив туди зі своїми дворовими приятелями — дивився, цікавився, спостерігав процес кінозйомки. Старший брат маленького Льоні захоплювався фотографією — зацікавив і навчив його фотосправі. З цього все і почалося. Після закінчення школи не став вступати до інституту, а пішов працювати проявщіком плівки на Одеську телестудію, яка тільки була організована. Почав свою діяльність на Одеському телецентрі в 1956 році — освітлювачем, асистентом оператора, оператором.

З 1961 року почав працювати на Одеській кіностудії, ще не закінчивши інститут.

У 1963 році закінчив операторський факультет ВДІКу в Москві. Дипломна робота: «Молодожон» (1963, у співавт. з В. Авлошенком). Майстер курсу — О.В. Гальперін, який в різні роки виховав масу прекрасних операторів (В. Нахабцев, А. Мукасей, О. Рибін, М. Агранович, І. Міньковецький, Н. Ардашников, Д. Долінін, Г. Маранджян, В. Якушев та ін.).

Після закінчення інституту у Л. Бурлаки була можливість залишитися в Москві, але він повернувся в рідне місто.

З 1963 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.

Зняв понад 40 прокатних фільмів і близько 20 телевізійних. Працював з такими режисерами, як Петро Тодоровський, Григорій Поженян, Валентин Козачков, Вадим Лисенко, Віктор Жилін, Ігор Апасян, Радомир Василевський, Володимир Рябцев, Олександр Амелін та ін.

Найвідоміша операторська робота Леоніда Бурлаки — картина Станіслава Говорухіна «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 с).

Як режисер у 1990 році поставив короткометражний фільм «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» за мотивами однойменного оповідання Олександра Яшина.

Член Національної спілки кінематографістів України (1969).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер-постановник:

  • «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» (1990, к/м; за оповід. О. Яшина)

Оператор-постановник:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]