Бурляй Юрій Семенович

Бурляй Юрій Семенович
Народився	11 грудня 1918(1918-12-11) Тараща, Київська губернія, УНР
Помер	26 жовтня 1998(1998-10-26) (79 років) Київ, Україна
Країна	УНР  СРСР  Україна
Діяльність	письменник, літературознавець, літературний критик, викладач університету
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету (1941)
Заклад	КДУ ім. Т. Шевченка Український поліграфічний інститут
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	ВКП(б)
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Юрій (Георгій) Семенович Бурля́й (нар. 11 грудня 1918, Тараща — пом. 26 жовтня 1998, Київ) — український радянський письменник, літературознавець, літературний критик і педагог; член Спілки радянських письменників України з 1950 року; кандидат філологічних наук.

Біографія

Народився 11 грудня 1918 року в містечку Таращі (нині місто Білоцерківського району Київської області, Україна) у сім'ї службовця. 1933 року в Таращі закінчив Зарічанську школу № 3. Протягом 1933—1935 років навчався у Таращанському технікумі механізації сільського господарства; у 1935—1936 роках — на робітничому факультеті при Київському державному універститеті; у 1936—1941 роках — на українському відділенні філологічного факультету Київського державного універститету.

З початком німецько-радянської війни у червні 1941 року мобілізований до Червоної армії і направлений на навчання до Горьковського зенітного училища, з якого випустився у 1942 році. До кінця війни перебував у діючій армії в зенітно-артилерійських військах: у 1942—1944 роках — на посадах командира відділу розвідки, старшини 2-ї окремої зенітно-артилерійської батареї; у 1944—1945 роках був командиром взводу розвідки 259 окремого зенітно-артилерійського дивізіону. Закінчив війну у Східній Пруссії. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985).

Після війни у 1945—1946 роках працював літературним працівником газети «Київської правди»; у 1946—1948 роках — літературним редактором газети «Радянського селянина»; у 1948—1950 роках — завідувачем відділу критики «Літературної газети». Член ВКП(б) з 1948 року. Одночасно протягом 1947—1950 років навчався в аспірантурі Інституту літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР. 1950 року захистив кандидатську дисертацію, яку змушений був перезахистити у 1952 році у зв'язку з несправедливою критикою вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну!». Проте диплом отримав тільки 19 липня 1961 року.

Упродовж 1950—1953 років працював старшим викладачем української літератури в Київському державному університеті. У 1953—1954 роках — науковий працівник Музею Тараса Шевченка; у 1954—1958 роках завідував відділом публіцистики журналу «Вітчизна»; з 1959 по 1961 рік — на творчій роботі; у 1961—1963 роках обіймав посаду заступника головного редактора «Літературної газети»; у 1963—1965 роках — знову на творчій роботі. Протягом 1965—1968 років — виконуючий обов'язки доцента, у 1968—1971 роках — доцент кафедри стилістики, редагування та видавничої справи Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова.

У 1971—1972 роках — доцент кафедри теорії і практики партійно-радянської преси; у 1972—1989 роках — доцент кафедри історії журналістики та літератури факультету журналістики Київського державного університету. Кілька років виконував обов'язки заступником декана з наукової роботи на громадських засадах. Звільнений 1 лютого 1989 року. За час викладацької діяльності читав курси «Видавнича справа», «Видавниче редагування», «Теорії і практики редагування», «Вступ до літературознавства», «Історія української радянської літератури», «Рецензія», спецкурси «Максим Рильський — критик, публіцист та видавець-редактор». Помер у Києві 26 жовтня 1998 року.

Творчий і науковий доробок

Перший нарис «Сторінка споминів» опублікований у 1946 році. Наступного року почав виступати у періодичній пресі з рецензіями, а згодом з літературно-критичними статтями, публікував також огляди, передмови, відгуки. Серед робіт:

• збірка критичних нарисів «Зброєю слова» (Київ, 1955);
• підручник «Основи літературно-художньої критики» (Київ, 1985);

монографії

• «Володимир Сосюра» (Київ, 1959);
• «Михайло Стельмах» (Київ, 1962);
• «Боєць життя нового» (про Дмитра Павличка; Київ, 1963).

Написав:

• повість-есе про Василя Чумака «Спалах» (Київ, 1969));
• історичні романи «Світанок» (Київ, 1980) та «Червоний вир» (Київ, 1988) про воєнні дії 1918—1920 років, Таращансько-Звенигородське збройне повстання 1918—1919 років проти австро-німецьких окупантів і Гетьманату.

Опублікував книгу-альбом «Володимир Сосюра» (1978, у співавторстві). Автор статті про Бабишкіна Олега Кіндратовича в Українській літературній енциклопедії.

Література

• Юрій Бурляй // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — К. : Радянський письменник, 1960. — 580 с., С. 56—57;
• І. Р. Семенчук. Бурляй Юрій Семенович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , С. 252;
• С. А. Крижанівський. Бурляй Юрій Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.