Бурмака Марія Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Бурмака
Основна інформація
Дата народження16 червня 1970(1970-06-16) (54 роки)
Місце народженняХарків, Українська РСР
ГромадянствоСРСР і Україна
Професіїспівачка
ОсвітаХНУ ім. В. Н. Каразіна
Інструментивокал[d]
Моваукраїнська і англійська
Жанрипоп-рок
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
НагородиНародна артистка України — 2009
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
БатькоБурмака Віктор Павлович
офіційний сайт
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Марі́я Ві́кторівна Бурма́ка (нар. 16 червня 1970, Харків) — українська співачка, авторка пісень, музикантка, громадська активістка, благодійниця. Народна артистка України, кандидатка філологічних наук. Учасниця Революції на граніті, Помаранчевої революції, Євромайдану, Революція гідності, волонтерка АТО. Одна з ТОП-100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» 2014 року.

Зовнішні відеофайли
ВІН ІДЕ ПО ВОДІ [1]
Присвячено пам’яті загиблих героїв на революції-2014
Лірика і музика: Марія Бурмака.
Запис: студія «Кофеін».
Музиканти: Таня Ша, Гена Сидоров, Орхан Агабейлі, Роман Солук, Мартин Няга.
Запис і зведення: Олег Татарчук.
Режисер відеокліпу: Анна Баздирєва (ТВі).
Режисери монтажу: Victor Kozmulyak та Олександр Ішматов.
Лінійний продюсер: Роман Кушніров.
Опубліковано: 31 січня 2014

Життєпис

[ред. | ред. код]

Марія Бурмака народилася у викладацькій сім'ї. У 1987 році вступила на філологічний факультет Харківського університету. Ще у студентські роки почала писати пісні. Закінчила музичну школу за класом гітари. Закінчила середню школу № 4 м. Харкова.[2]

Перемога на фестивалі «Оберіг» у Луцьку 1989 та на «Червоній руті» (друга премія) дала початок її музичній кар'єрі. Фірма «Кобза» випустила касету її пісень під назвою «Ой, не квітни, весно…». В червні 1990 року Бурмака виборола звання «Лауреата» в Каневі на Всеукраїнському фестивалі «ДЗВІН».

Восени 1991 року Бурмака записала на канадській фірмі «Євшан» свій перший компакт-диск «Марія» з композиціями у стилі нью-ейдж. Цього ж року співачка переїхала до Києва. Почала плідно співпрацювати з композитором й аранжувальником Миколою Павлівим.

У 1993 році Бурмака перемогла у хіт-параді «12 — 2» на радіо «Промінь» (пісні «Лишається надія», «Єдиного слова заради», «Ходить сон» і «Я люблю твої кроки»). Восени 1994 року співачка презентувала свій другий компакт-диск  — «Лишається надія».

Протягом 1990-х років Бурмака працювала телеведучою на каналі «СТБ» («КіН», «Рейтинг», «Хто там», «Чайник») та УТ-1 («Створи себе»).

Була активною учасницею практично всіх подій української історії, починаючи з фестивалю «Червона рута» (1989) і Революції на граніті (1990) до Помаранчевої революції (2004) та Революція гідності (2013—2014).

1997 року Марія Бурмака отримала звання Заслуженої артистки України. Протягом наступних років записала альбоми: «Знову люблю» (1997), «Із янголом на плечі» (2001), «МІА» (2002), ремікс-версія «I AM» (2003), «№ 9» (2004), «Ми йдемо! Найкраще» (2004).

Пісні Бурмаки набули популярності й за кордоном. Хіти «Хто я така є» і «Сонцем небом дощем» звучали на польських fm-радіостанціях. Проте спроба видати збірку пісень польською так і не була зреалізована.

Грудень 2004 року — вихід компакт-диску «Ми йдемо», збірка вибраних пісень з 10 альбомів.

Протягом 2005 року Марія Бурмака записала кілька англомовних версій своїх пісень і зняла нові кліпи, дала благодійні концерти у Північній Америці. Була запрошена з лекцією до професорського клубу Колумбійського Університету (Нью-Йорк). Співачка виступила на найбільшому українському фестивалі у США «Верховина» та фестивалі «Лемківська ватра» у Польщі. Взяла активну участь у соціальній акції «Не продавайся», благодійних акціях «ВІЛ/СНІД Альянсу» та «Мережі людей, що живуть з ВІЛ» (2006).

У 2007 році Марію Бурмаку нагороджено Орденом княгині Ольги III ступеня[3]. Вона видала колекцію MP3 на двох дисках «Всі альбоми Марії Бурмаки», а у 2008 році — CD «Саундтреки». До альбому увійшли пісні «Пробач», «Не тому», «Попрощатись не зуміли», «З Днем Народження, Сонце!».

2008 року була членкинею журі літературної премії «Книга року Бі-Бі-Сі».

2009 року Марія Бурмака удостоєна почесного звання «Народна артистка України»[4].

2010 року — запис спільного альбому «Don't laugh at me/ Не смійся з мене» у рамках кампаніі Operation Respect спільно із Пітером Ярроу («Peter, Paul and Mary»). А у 2011 році спільний виступ на фестивалі Союзівка (Soyuzivka).

З травня 2011 — Марія Бурмака ведуча авторської рубрики «Музика Сніданку» на каналі «1+1». З вересня 2011 — була ведучою проєкту «Музика для дорослих з Марією Бурмакою» на каналі ТВі.

У лютому 2014 року дала сольний акустичний концерт в революційному Українському Домі для бійців Народної Самооборони.

Влітку і восени 2014 року в складі туру «Підтримаємо своїх» була з виступами в зоні АТО, в прифронтових містах і брала участь у концертах, зібрані кошти від яких були витрачені на потреби добровольчих батальйонів. Займається активною волонтерською і благодійною діяльністю.

У 2014 році випустила альбом «Тінь по воді». Того ж року дала сольний благодійний концерт в Парижі, зібрані кошти були передані до фонду «Таблєточки» та взяла участь в українському фестивалі в Чикаго, зібрані кошти були перераховані в «Фонд допомоги героям».

Наприкінці 2014 року увійшла до ТОП-100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус». Взимку 2015 року співачка зіграла благодійні концерти у Великій Британії. Навесні того ж року відбулись благодійні концерти Марії Бурмаки у США. В листопаді у Канаді.

2015 рік ознаменувався прем'єрами пісень «Танцюй», «Золотиста осінь» (пам'яті Миколи Мозгового), «Фрізбі», а також кліпом на композицію «Ти». У травні 2016 року співачка презентувала романтичний кліп на пісню «Якби ми». А вже у вересні того ж року у концерт-холі Caribbean club вона разом із гуртом Gypsy Lyre презентувала музичну програму «Нове та улюблене». Концерт пройшов із повним аншлагом. Окрім оновленої програми, Бурмака також заспівала дуетом з Олександром Пономарьовим, Арсеном Мірзояном, Іванкою Червінською та Антоніною Матвієнко.

Піснею «Верни до мене, пам'яте моя» долучилася до акції «Так працює пам'ять», присвяченої пам'яті Данила Дідіка і всім, хто віддав життя за незалежність України.[5]

Альбоми

[ред. | ред. код]
Марія Бурмака, 13 жовтня 2022 року

Родина

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Андрій Окара Христос на Майдані: нова композиція Марії Бурмаки (+ Чому Путін здав Януковича), УП, 01 лютого 2014
  2. ХПЛ № 4. School Champion. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  3. Указ Президента України від 2 березня 2007 року № 163/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. 55 треків пам'яті Данила Дідіка, який загинув у 2015 році. Громадське радіо (укр.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  6. У родині відомої співачки сталася трагедія: "Був поранений і контужений". РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 січня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]