Бурмоковт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бурмоко́вт (англ. Jabberwocky, український переклад Тетяни Тарабукіної) — вірш Льюїса Керрола, що входить у повість-казку «Аліса в Задзеркаллі»; іноді так називають тільки першу його строфу. Бурмоковт — ймовірно, найвідоміша спроба ввести в мову неіснуючі слова, що підкоряються, проте, всім законам мови. Перша строфа практично цілком складається з неіснуючих слів, за винятком службових:

«…Варчилось… Хлив'язкі тхурки
 Викрули, свербчись навкрузі,
Жасумновілі худоки
 Гривіли зехряки в чузі…»

Ілюстрація до Бурмоковта Джона Теніела.

Оригінал[ред.ред. код]

Jabberwocky

'Twas brillig, and the slithy toves
 Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
 And the mome raths outgrabe.

'Beware the Jabberwock, my son!
 The jaws that bite, the claws that catch!
Beware the Jubjub bird, and shun
 The frumious Bandersnatch!'

He took his vorpal sword in hand:
 Long time the manxome foe he sought -
So rested he by the Tumtum tree,
 And stood awhile in thought.

And as in uffish thought he stood,
 The Jabberwock, with eyes of flame,
Came whiffling through the tulgey wook,
 And burbled as it came!

One, two! One, two! And through and through
 The vorpal blade went snicker-snack!
He left it dead, and with its head
 He went galumphing back.

'And has thou slain the Jabberwock?
 Come to my arms, my beamish boy!
O frabjous day! Callooh! Callay!'
 He chortled in his joy.

'Twas brillig, and the slithy toves
 Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
 And the mome raths outgrabe.

Українські переклади[ред.ред. код]

Переклад Тетяни Тарабукіної (2008 рік): Переклад Миколи Лукаша (1975 рік): Переклад Сергія Ковальчука,
зроблений для кінофільму Т. Бартона "Аліса в Країні Чудес"(2009)
Бурмоковт
Варчи́лось… Хли́в'язкі тхурки́
Викру́ли, све́рбчись навкрузі́,
Жасумнові́лі худоки́
Гриві́ли зехряки́ в чузі́.
«Страши́ся Бурмоко́вта, си́ну!
Він щелепи́ст, лапти́ст!
Джубджу́б — це гнівопта́х страшни́й.
Скажа́ркий Брандашми́ст!»
І взя́вши гостроме́ч,
Він тут страшно́го во́рога чека́в,
Та й сів під де́рево Тумту́м,
Заду́мливо відпочива́в.
Він залиши́вся дратозли́ст,
А Бурмоко́вт вогне́м в оча́х
Заду́вся крізь глухму́рий ліс,
Розтереве́нів буркоча́.
Раз-два! Раз-два! І да́лі так,
То гостроме́ч стрика́че,
Він ме́ртвий: ось і голова́!
З гори́ галопоска́че.
«Ти Бурмоко́вта перемі́г,
Мій си́ну променся́йний!
Славга́рний день! Ува́! Уві́!»
Він був радосміха́йний.
Варчи́лось… Хли́в'язкі тхурки́
Викру́ли, све́рбчись навкрузі́,
Жасумнові́лі худоки́
Гриві́ли зехряки́ в чузі́.
Курзу-Верзу
Був сма́жень, і шви́мкі яски́
Сверли́-спіра́лили в кружві́,
Пичха́ли пи́ршаві пса́шки
І тру́лі долові́.
«Мій си́ну, бійсь Курзу́-Верзу́,
То кусозу́б і дряпола́п!
Не зна́йся з пти́цею Зу-Зу́
І ве́лезнем Хап-ха́п!»
Меча́-штрича́ він в ру́ки взяв,
Підня́в тропи́в воро́жий слід
І в сму́жній ду́мі спочива́в
Під дре́вом Діоді́д.
Та ра́птом чу́є глу́шний цвист,
Круго́м немо́в мого́нь паши́ть,
В триму́чім лі́сі ни́кне лист -
Курзу́-Верзу́ мети́ть!
Він раз мече́м! Він два штриче́м!
Ота́к штрича́єм ворогі́в!
Зняв гмі́ю зо́лову з плече́й,
Додво́му посміши́в.
«Ти вбив грозу́ Курзу́-Верзу́?
Мій хло́пчику, ти чудоде́ць!
О спла́вний день! Стриба́й пісе́нь,
Тоді́мо у хане́ць!»
Був сма́жень, і шви́мкі яски́
Сверли́-спіра́лили в кружві́,
Пичха́ли пи́ршаві пса́шки
І тру́лі долові́.
Жербельковт
Смажнілось, і мляскі хвірки
Вихросверделили в часві.
Мізрешно псулись хабрюки,
Пихраючи в чужві.
Мій сину, Жербельковта бійсь!
То гострозубий хаподряп.
І Гнівоптаха стережись,
І Бузогриза лап.
Зрублавмеча герой вхопив,
Здавняцько ворога шукав.
Під деревом СумДум спочив
Та мряко міркував.
Гримислив довго той герой,
Та чує - шолум’я кипить!
Сахний, жарливий вітрогон -
То Жербельковт летить!
І раз, і два! І ще, і знов!
Зрублавмечем штрикав-січив,
Зітнув його страшноголов
Та й домки поскачив.
Ти Жербельковта порішив?
Ти чудославний молодець!
«Префайний день! Гей-гу! Егей!
Страшидлеру кінець!»
Смажнілось, і мляскі хвірки,
Вихросверделили в часві.
Мізрешно псулись хабрюки,
Пихраючи в чужві.

А ось ще три переклади випускниць перекладацького відділення Києво-Могилянської академії, опубліковані в №5-6 за 2005 р. журналу «Всесвіт»:

Переклад Марії Коливай (2004) Переклад Інни Коваль (2004) Переклад Галини Висоцької (2005)
БОРМОГЛУП
Блищалось, слизі лабузьки
На хвиді кружали й спірли,
Дражнилки всі були дзузьки,
І миги застрімли.
«Не знайся з Бормоглупом, син!
Щелепи - бряк, когтяки - кряк!
Пташина Джуджуб - зась, і ще –
Сварлимий Бандохряк!»
Він в руку взяв вихрятель-меч
І довго ворога шукав,
Спочив під деревом Там-Там,
Там думу провтикав.
А поки він стояв-куняв,
Вже Бормоглуп - вогонь в очах –
Зі свистом лісом проганяв,
Бормочучи в кущах.
Раз-два, раз-два. І знов, і знов
Вихрятель-меч захрумотів.
Балду він зніс, в руках поніс, -
Стрибав і хихотів.
«То вбитий хижий Бормоглуп?
О, йди до мене, сяйний син!
Це знаний день! Дзелінь-Дзелень!»
Сміявсь він без зупин.
Блищалось, слизі лабузьки
На хвиді кружали й спірли,
Дражнилки всі були дзузьки,
І миги застрімли.
БУРМОЗВІЙ
Шов печір. Яштпорки слибкі
В трамичці дзигали якраз
Свистали свердлов'ї бідкі
І звинки мрюкали весь час.
«Бійсь Бурмозвія, сину мій –
Рвуть кігті, щелепи кліщать –
І страхожись його обійм,
Що все на світі вщент трощать».
У руку воїн меч стрий взяв:
Здавна шукав врага собі,
І попід теревом устав
З думками про майбутній бій.
Німчазно свій тягар він ніс,
А Бурмозвій з вогнем в очах
Зі свистом пролітав крізь ліс
І мимрив, туркотів, бурчав.
Раз-два! Раз-два! Наскрізь! Удар!
Навпіл стерний клинок рубав.
І взявши голову, як збар,
У радощах герой вертав.
«Ти Бурмозвія подолав?
Прилинь до серця, хлопче мій!
Знаметний день! Шесть і Гвала!
Святкуй, звитяжець, і радій!»
Шов печір. Яштпорки слибкі
В трамичці дзигали якраз
Свистали свердлов'ї бідкі
І звинки мрюкали весь час.
ЖАБОХРЯК
В яснечір слизіли штапки,
Кружли в деленій зелеві,
І фрусяли на всі боки,
І щурили кві-кві.
«Ой сину, вкусить Жабохряк!
Зубами-гар! А клешні-хряп!
І Джумбоптах, і Бандохап,
Що їх бояться всяк».
Син вертомеч узяв до рук
І довго шуки ворогав,
Ліг коло дерева Тук-Тук
І думу думував.
А поки він думачив дум,
То Жабохряк з вогнем в очах,
Здійнявши дісом ликий шум,
Прилепетів, бурчах.
І штурх, і штрик! І раз, і два!
Стікає кров'ю змієгад.
Вже в сина в торбі голова,
І рад спішить назад.
«Ти Жабохряка поборов?
Радітися пора прийшла!
Іди цьом-цьом! Щоб був здоров.
Тобі хвара! Ула!
В яснечір слизіли штапки,
Кружли в деленій зелеві,
І фрусяли на всі боки,
І щурили кві-кві.

Переклади на інші мови[ред.ред. код]

Українська мова Англійська мова Російська мова
Тетяна Тарабукіна Льюїс Керрол Діна Орловська
Бурмоковт
Варчилось… Хлив'язкі тхурки
Викрули, свербчись навкрузі,
Жасумновілі худоки
Гривіли зехряки в чузі.
«Страшися Бурмоковта, сину!
Він щелепист, лаптист!
Джубджуб — це гнівоптах страшний.
Скажаркий Брандашмист!»
І взявши гостромеч,
Він тут страшного ворога чекав,
Та й сів під дерево Тумтум,
Задумливо відпочивав.
Він залишився дратозлист,
А Бурмоковт вогнем в очах
Задувся крізь глухмурий ліс,
Розтеревенів буркоча.
Раз-два! Раз-два! І далі так,
То гостромеч стрикаче,
Він мертвий: ось і голова!
З гори галопоскаче.
«Ти Бурмоковта переміг,
Мій сину променсяйний!
Славгарний день! Ува! Уві!»
Він був радосміхайний.
Варчилось… Хлив'язкі тхурки
Викрули, свербчись навкрузі,
Жасумновілі худоки
Гривіли зехряки в чузі.
Jabberwocky
'Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe.
'Beware the Jabberwock, my son!
The jaws that bite, the claws that catch!
Beware the Jubjub bird, and shun
The frumious Bandersnatch!'
He took his vorpal sword in hand:
Long time the manxome foe he sought -
So rested he by the Tumtum tree,
And stood awhile in thought.
And as in uffish thought he stood,
The Jabberwock, with eyes of flame,
Came whiffling through the tulgey wook,
And burbled as it came!
One, two! One, two! And through and through
The vorpal blade went snicker-snack!
He left it dead, and with its head
He went galumphing back.
'And has thou slain the Jabberwock?
Come to my arms, my beamish boy!
O frabjous day! Callooh! Callay!'
He chortled in his joy.
'Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe.
Бармаглот
Варка́лось. Хливкие шорьки́
Пырялись по наве,
И хрюкота́ли зелюки́,
Как мю́мзики в мове.
О бойся Бармаглота, сын!
Он так свиреп и дик,
А в глуше рымит исполин --
Злопастный Брандашмыг
Но взял он меч, и взял он щит,
Высоких полон дум.
В глущобу путь его лежит
Под дерево Тум-Тум.
Он стал под дерево и ждет,
И вдруг граахнул гром --
Летит ужасный Бармаглот
И пылкает огнем!
Раз-два, Раз-два! Горит трава,
Взы-взы — стрижает меч,
Ува! Ува! И голова
Барабардает с плеч!
О светозарный мальчик мой!
Ты победил в бою!
О храброславленный герой,
Хвалу тебе пою!
Варкалось. Хливкие шорьки
Пырялись по нове,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.
Латинська мова Французька мова Німецька мова
Hassard H. Dodgson Frank L. Warrin Robert Scott
Gaberbocchus
Hora aderat briligi. Nunc et Slythia Tova
Plurima gyrabant gymbolitare vabo;
Et Borogovorum mimzebant undique formae,
Momiferique omnes exgrabure Rathi.
«Cave, Gaberbocchum moneo tibi, nate cavendum
(Unguibus ille rapit. Dentibus ille necat.)
Et fuge Jubbubum, quo non infestior ales,
Et Bandersnatcham, quae fremit usque, cave.»
Ille autem gladium vorpalem cepit, et hostem
Manxonium long sedulitate petit;
Tum sub tumtummi requiescens arboris umbr
Stabat tranquillus, multa animo meditans.
Dum requiescebat meditans uffishia, monstrum
Praesens ecce! oculis cui fera flamma micat,
Ipse Gaberbocchus dumeta per horrida sifflans
Ibat, et horrendum burbuliabat iens!
Ter, quater, atque iterum cito vorpalissimus ensis
Snicsnaccans penitus viscera dissecuit.
Exanimum corpus linquens caput abstulit heros
Quocum galumphat multa, domumque redit.
«Tune Gaberbocchum potuisti, nate, necare?
Bemiscens puer! ad brachia nostra veni.
Oh! frabiusce dies! iterumque caloque calque
Laetus eo» ut chortlet chortla superba senex.
Hora aderat briligi. Nunc et Slythia Tova
Plurima gyrabant gymbolitare vabo;
Et Borogovorum mimzebant undique formae,
Momiferique omnes exgrabure Rathi.
Le Jaseroque
Il brilgue: les tôves lubricilleux
Se gyrent en vrillant dans le guave.
Enmîmés sont les gougebosqueux
Et le mômerade horsgrave.
«Garde-toi du Jaseroque, mon fils!
La gueule qui mord; la griffe qui prend!
Garde-toi de l'oiseau Jube, évite
Le frumieux Band-à-prend!»
Son glaive vorpal en main il va-
T-à la recherche du fauve manscant;
Puis arrivé à l'arbre Té-Té,
Il y reste, réfléchissant.
Pendant qu'il pense, tout uffusé,
Le Jaseroque, à l'oeil flambant,
Vient siblant par le bois tullegeais,
Et burbule en venant.
Un deux, un deux, par le milieu,
Le glaive vorpal fait pat-à-pan!
La bête défaite, avec sa tête,
Il rentre gallomphant.
«As-tu tué le Jaseroque?
Viens à mon coeur, fils rayonnais!
Ô Jour frabbejeais! Calleau! Callai!»
Il cortule dans sa joie.
Il brilgue: les tôves lubricilleux
Se gyrent en vrillant dans le guave.
Enmîmés sont les gougebosqueux
Et le mômerade horsgrave.
Der Jammerwoch
Es brillig war. Die schlichte Toven
Wirrten und wimmelten in Waben;
Und aller-mümsige Burggoven
Die mohmen Räth' ausgraben.
«Bewahre doch vor Jammerwoch!
Die Zähne knirschen, Krallen kratzen!
Bewahr' vor Jubjub-Vogel, vor
Frumiösen Banderschntzchen!»
Er griff sein vorpals Schwertchen zu,
Er suchte lang das manchsan' Ding;
Dann, stehend unterm Tumtum Baum,
Er an-zu-denken-fing.
Als stand er tief in Andacht auf,
Des Jammerwochen's Augen-feuer
Durch tulgen Wald mit Wiffek kam
Ein burbelnd Ungeheuer!
Eins, Zwei! Eins, Zwei! Und durch und durch
Sein vorpals Schwert zerschnifer-schnück,
Da blieb es todt! Er, Kopf in Hand,
Geläumfig zog zurück.
«Und schlugst Du ja den Jammerwoch?
Umarme mich, mien Böhm'sches Kind!
O Freuden-Tag! O Halloo-Schlag!»
Er schortelt froh-gesinnt.
Es brillig war. Die schlichte Toven
Wirrten und wimmelten in Waben;
Und aller-mümsige Burggoven
Die mohmen Räth' ausgraben.

Тлумачення слів[ред.ред. код]

Найбільш схожим до англійської версії є сучасний переклад Тетяни Тарабукіної, на прикладі якого можна розтлумачити майже кожний англійський еквівалент. Першу строфу гарно тлумачить сам автор вірша у тексті «Аліса в Задзеркаллі»:

 — «Варчилось» (англ. ‘twas brillig: англ. to be brillig) — це о четвертій годині, коли вже час варити вечерю.
 — Ясно — сказала Аліса — а хлив'язкі?
 — «Хлив'язкі» (англ. slithy) — це хлипкі та в'язкі. «Хлипкі» означає те ж саме, що і «кволі». Розумієш, це слово мов гаманець. Розкриєш, а там два відділка! Ось так й тут — це слово розкладається на два!
 — Так, зараз мені зрозуміло, — зауважила задумливо Аліса. — А «тхурки» (англ. toves) хто такі?
 — Це щось схоже на тхорів, схоже на ящурок, схоже на штопорів!
 — Мабуть, кумедний у них вигляд!
 — Авжеж, вони саме такі! — погодився Шалам-Балам. — А гнізда вони мостять в затінку сонячних годинників, також водяться вони сиром.
 — А що таке «викрули, свербчись»?
 — «Викрули» (англ. to gyre) — вихрити та кружляти викрутами. «Свербчись» (англ. to gimble) — так, як свердлять та буравлять діри.
 — А «навкруга» (англ. in wabe) — сказала Аліса та здивувалася власній кмітливості, — це трава під сонячним годинником, справді?
 — Авжеж, звичайно так! Знай, що зветься «навкруга» тому що, йде далеко направо… далеко наліво…
 — Та далеко назад! — радісно закінчила Аліса.
 — Цілком правильно! Ну а «жасумновілі» (англ. mimsy) — це «жалюгідні та сумні» (це ще одне слово-гаманець для тебе). А «худоки» (англ. borogoves) — худі занедбані птахи, пера яких стирчать у всі боки так, що вони інколи схожі на живі швабри…
 — Ну а «гривіли» що значить?
 — Добре, «гривіти» (англ. outgrabe: англ. to outgribe) це щось між грюкати, ревти та гриміти, та, може, ще й чхати.
 — А ще «зехряки в чузі»? — запитала Аліса. — Боюсь, я багато клопоту завдаю вам.
 — Ні, «зехряки» (англ. raths) — це такі зелені свині: але щодо «в чузі» (mome) я й сам маю сумніви. Я думаю, це скорочене від «в чужині» — розумієш, вони загубили свій шлях. Сподіваюсь, зараз ти вже задоволена? Де ж ти мала чути такі мудровані речі?

Решту строф можна перекласти таким чином:

  • Бурмоковт (англ. Jabberwocky) — від слів «бурмотати» та «ковтати» (оригінальний переклад з англійської — «плід, породжений довгою балаканиною»); є ще такий варіант: від jabber — балаканина, wacky — ідіотський, божевільний (зміна а на о в утвореному слові);
  • щелепист — від слова «щелепи»;
  • лаптист — від слова «лапи»;
  • Джубджуб (англ. Jubjub) — «відчайдушна птаха, що перебуває в довічному спалаху гніву»;
  • гнівоптах — від слова «гнівний птах»;
  • скажаркий (англ. frumious) — від слів «скажений», «оскаженілий», «жаркий» (англ. fuming & англ. furious);
  • Брандашмист (англ. Bandersnatch) — «істота, яка швидко рухається, чіпляє щелепами та здатна далеко витягати шию»;
  • гостромеч (англ. vorpal sword & англ. blade) — від слів «гострий меч»;
  • Тумтум (англ. Tumtum) — «назва дерева»;
  • дратозлист (англ. uffish) — від слів «дратливий», «образливий», «злий» (англ. gruffish, англ. roughish, англ. huffish);
  • задувся (задутися) — від слів «з'явитися з поривом вітру»;
  • глухмурий (англ. tulgey) — від слів «глухий» та «похмурий» (англ. thick, англ. dense, англ. dark);
  • розтеревенів буркоча (розтеревеніти буркоча) (англ. burbled) — від слів «розвести теревені», «буркотати» та «дзюрчати» (англ. bleat, англ. murmur, англ. warble);
  • стрикаче (стрикати) — від слів «стригти» та «скакати» (англ. to go snicker-snack);
  • галопоскаче (галопоскакати) (англ. galumphing) — від слів «скакати галопом» (англ. gallop & англ. triumphant);
  • променсяйний (англ. beamish) — від слів «променевий» та «сяючий»;
  • славгарний (англ. frabjous) — від слів «славетний» та «гарний» (англ. fair, англ. fabulous, англ. joyous);
  • Ува! Уві! (англ. Callooh! англ. Callay!) — «Ура! Ура!»;
  • радосміхайний (англ. chortled) — від слів «радіти» та «всміхатися»;
  • також в англійському варіанті зустрічається слово англ. manxome — що може перекласти, як «страшний», «страшенний» (у цьому перекладі — «страшний»).

Історія написання[ред.ред. код]

У грудні 1863 року Керрол був присутній на аматорському спектаклі «Альфред Великий». Після спектаклю згадали керролові пародійні «Англосаксонські станси», по тематиці схожі зі спектаклем. Всі гості наперегони почали складати вірші. Коли підійшла черга Керрола, він устав і із зовсім серйозним видом прочитав саме цю строфу. Гості попросили його пояснити, і він пояснив кожне слово вірша. Пізніше Керрол використовував цю строфу, як пролог до своєї поеми «Бурмоковт», наведеної в книзі «Аліса в Задзеркаллі» (сама поема написана переважно «звичайними» словами, має сюжет і розуміється без «перекладу»).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3