Буруанці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буруанці
COLLECTIE TROPENMUSEUM Groepsportret van mannen en kinderen op Boeroe. TMnr 60045883.jpg
Буруанці в національному одязі. Початок ХХ століття
Кількість 48000 осіб
Ареал Буру, Амбон
Близькі до: амбелауанці, лісела, каєлі
Мова буруанська, індонезійська
Релігія іслам, християнство, анімізм

Буруанці, також народ буру (індонез. Suku Budu) — народність, що проживає в Індонезії на острові Буру (індонез. Pulau Buru), а також на деяких інших Молуккських островах (індонез. Kepulauan Maluku). Самоназви — гебфука, гебемліар (індонез. gebfuka, gebemliar) — буквально «люди землі», «народ землі»[1][2].

Належать до східно-індонезійської антропологічної групи. Чисельність близько 48 000 осіб[3]. З етнографічної точки зору споріднені з іншими корінними народами острова Буру. Рідною мовою народності є австронезійська буруанська мова[1][4].

Неоднорідні в релігійному плані: приблизно рівні частки сповідують іслам і християнство, зберігають пережитки язичництва[1]. У 1990 — 2000-х роках серед буруанців відбувалися зіткнення на міжконфесійному ґрунті[5][6].

Чисельність і розселення[ред. | ред. код]

Етнографічна карта Буру: ареал розселення буруанців виділений жовтим кольором

Загальна чисельність — близько 48000, з них більшість — на острові Буру. Є найчисельнішою серед тубільних народностей Буру, становлять більше чверті сучасного населення острова (близько 165 000 осіб на 2012 рік). За межами Буру найбільша кількість буруанців проживає на острові Амбон — близько 2000 осіб, по кілька сотень живе на деяких інших островах індонезійської провінції Малуку і в столиці країни Джакарті. Невелика громада буруанців існує в Нідерландах — здебільшого нащадки військовослужбовців Республіки Південно-Молуккських островів (індонез. Republik Maluku Selatan), які емігрували туди після приєднання цієї самопроголошеної держави до Індонезії в 1950 році[3].

Традиційне житло буруанців. Початок XX століття

Буруанці досить рівномірно проживають практично по всій території Буру, крім деяких ділянок північного узбережжя — при тому, що в центральній, гористій частині острова, щільність їх розселення, природно, значно нижча, ніж на рівнинному узбережжі. У багатьох районах острова вони утворюють більшість сільського населення. Значна частка буруанців і серед міських жителів, проте в найбільших населених пунктах — зокрема, в Намролі й Намлеа — вона поступово знижується внаслідок поселення там вихідців з інших районів Індонезії[3].

На початку голландської колонізації острова Буру — в середині XVII століття — значну частину буруанської племінної верхівки переселили на східний край острова, де згодом вона стала однією зі складових у процесі етногенезу народності каєлі [7][8].

У складі буруанської народності можна виділити кілька етнічних груп, що різняться за способом життя та мовною специфікою — рана (14258 осіб, переважно в центральній частині острова), масарете (близько 9600 осіб, переважно на півдні острова), ваесама (6622 особи, переважно на південному сході острова), фогі (близько 500 осіб, здебільшого на заході острова)[3][4].

Мова[ред. | ред. код]

Рідною для народності є буруанська мова, що належить до центрально-молуккської гілки центрально-східних малайсько-полінезійських мов[4]. У складі мови вирізняють три діалекти, носіями яких є однойменні етнічні групи рана, масарете і ваесама. Крім того, частина рана (за різними підрахунками, 3-5 тисяч осіб), поряд зі своїм основним діалектом використовує так звану «секретну мову» лігахан. Існуючий раніше на заході острова діалект фогі нині вважають вимерлим[4]. Лінгвістична відмінність між буруанськими діалектами відносно невелика. Так, лексична спільність між масарете і ваесама становить близько 90 %, між масарете і рана — 88 %, між ваесама і рана — 80 %[4].

Хоча в побуті більшість буруанців розмовляє переважно рідними діалектами, значна їх частина, особливо в прибережних районах і великих населених пунктах, на тому чи іншому рівні володіє державною мовою Індонезії — індонезійською. На узбережжі також в обігу амбонський діалект малайської мови, так званий Мелаю Амбон (індонез. Melayu Ambon) — доволі поширений на Молуккських островах у ролі лінгва-франка (фактично являє собою спрощену індонезійську мову з тією чи іншою часткою місцевої лексики)[1][4].

Релігія[ред. | ред. код]

З конфесійної точки зору буруанці не є однорідною спільністю: близько 30 % з них є мусульмани — суніти (переважно жителі південної частини острова), близько 12 % — християни, переважно протестанти (здебільшого на півночі)[3]. При цьому більш як половина народності тією чи іншою мірою дотримується традиційних місцевих вірувань. У центральних районах острова частина буруанців відкрито сповідує культ верховного божества Опо Геба Снулат і його посланця Набіата[1].

Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років у контексті важкої соціально-економічної кризи й загального загострення етноконфесійних відносин в Індонезії серед буруанців почастішали конфлікти на міжрелігійному ґрунті, які часто накладалися на традиційні міжродові суперечності. При цьому на стороні буруанців-мусульман нерідко виступали їхні одновірці — численні мігранти з Яви, тоді як їх супротивників підтримували представники християнських народностей з інших Молуккських островів, що також у значній кількості проживають на острові. Найбільшого озлоблення конфлікт набув у селі Ваінібе (індонез. Wainibe), де всього за кілька днів грудня 1999 року, було вбито 43 людини й спалено не менш як 150 житлових будинків[5][6].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Буруанці демонструють володіння традиційною зброєю — списами

Основа традиційної соціальної організації буруанців у гірських та рівнинних районах різна. У першому випадку це — патрилінійний[en] локалізований рід фена, у другому — сусідська громада н́егрі[1].

Більшість буруанців зайняті в різних галузях сільського господарства, насамперед — у землеробстві. Найпоширеніші культури — рис, кукурудза, саго, батат, а також прянощі — гвоздика, мускатний горіх і евкаліптове дерево, з пагонів якого виготовляють ароматичну олію[1][2].

У внутрішніх районах поширене полювання (основні промислові види — дика свиня — бабірусса, олень, кускус), на узбережжі — рибальство (основний промисловий вид — тунець)[1]. У міру економічної модернізації острова Буру, зростає кількість буруанців, які знаходять роботу в сфері послуг і на промислових підприємствах[2][9].

Традиційні житла буруанцев — каркасні будинки з бамбука, часто на палях. Дахи покриті пальмовим листям або очеретом, нині все більшого поширення набуває черепиця. Національний костюм буруанців за фасоном нагадує одяг більшості народів Індонезії — саронг і довгопола сорочка у чоловіків, саронг і коротша кофта у жінок. При цьому забарвлення одягу та елементи декору у масарете, ваесама і рана розрізняються досить істотно[1].

Традиційна зброя буруанців — прямий тесак паранґ і невеликий спис. Колись буруанці славилися своїм вмінням майстерно кидати спис[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Буруанці (ru). "Енциклопедія «Народи і релігії світу»" (електронна версія). Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 18 травня 2010. 
  2. а б в НРМ, 1998, с. 114
  3. а б в г д Buru, Boeroe. Joshua Project. Процитовано 11 ноября 2014 года. 
  4. а б в г д е Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Buru. A language of Indonesia (англ.)
  5. а б Kerusuhan Pecah di Pulau Buru, 43 Tewas, 39 Luka-Luka (id). Kompas. 23 грудня 1999. Архів оригіналу за 2006-09-16. Процитовано 17 листопада 2014 року. 
  6. а б Pertikaian di Buru Selatan, Tiga Tewas (id). Kompas. 29 лютого 2000. Архів оригіналу за 2003-05-30. Процитовано 17 листопада 2014 року. 
  7. Sharing the Earth, 2006, с. 144
  8. Каєлі (ru). Сучасний енциклопедичний словник. 14 квітня 2008 — остання зміна. Архів оригіналу за 2012-04-26. Процитовано 7 жовтня 2011. 
  9. Sharing the Earth, 2006, с. 150-153
  10. Memelihara Calon Istri sejak Bayi. Kompas. 19 вересня 2014 року. Архів оригіналу за 18 жовтень 2014. Процитовано 14 вересня 2014. 

Література[ред. | ред. код]