Бурімка (Прилуцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бурімка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Громада Ічнянська міська громада
Облікова картка Бурімка 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 473
Площа 2,95 км²
Поштовий індекс 16706
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°54′48″ пн. ш. 32°21′22″ сх. д. / 50.91333° пн. ш. 32.35611° сх. д. / 50.91333; 32.35611Координати: 50°54′48″ пн. ш. 32°21′22″ сх. д. / 50.91333° пн. ш. 32.35611° сх. д. / 50.91333; 32.35611
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Місцева влада
Адреса ради 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1
Карта
Бурімка. Карта розташування: Україна
Бурімка
Бурімка
Бурімка. Карта розташування: Чернігівська область
Бурімка
Бурімка
Мапа
Мапа

Бурі́мка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської громади. Населення становить 837 осіб[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на півночі району, біля витоків річки Буримня. Поруч проходять автомобільні дороги Т 2515 та Т 2524. Відстань від Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 165 км[2]), до Ічні — 6 км (автошляхами — близько 9)[2]. Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 10 км.

Площа села близько 3 км²[1]. Висота над рівнем моря — 140 м[3].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено ранньослов'янські поселення перших століть нашої ери і городище сіверян VIIIIX сторіч. Перша письмова згадка про Бурімку припадає на 1629 рік (офіційною датою заснування вважається 1600 рік[1]). У 1659 році село було спалене татарами.

Є на мапі 1816 року як Буромля[4]

У 1859 році у козачому та володарському селі Бурімка була церква та 269 дворів де жило 1567 осіб (816 чоловічої та 751 жіночої статі).[5]

27 квітня 1866 року згоріла третина села, зокрема, дерев'яна церква Св. Параскеви[6] з дзвіницею. Пожежа почалася в будинку козачки Савченкової.[7]

586 жителі Бурімки брали участь у Другій світовій війні, 241 з них — загинули, 304 — нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь воїнів-односельців, полеглих у війні, у селі споруджено обеліск Слави.

У повоєнний період у селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 4451 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 3485 га орної землі. Господарство вирощувало зернові та технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

На початку 1970-х населення села становило 1355 осіб. Нині в селі живе 837 мешканців[1].

До 2017 року центр Бурімської сільської ради, до якої входили також села Безбородьків і Шиловичі.

На території села працюють восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт, відділення зв'язку, магазини.

Видатні уродженці села[ред. | ред. код]

Уродженець Бурімки — заслужений діяч мистецтв УРСР художник Петро Олексійович Басанець.

Уродженкою села є Козловська Валерія Євгенівна — українська археолог і музейник, одна з перших жінок-археологів, член Археологічної секції Українського Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка.

У селі Шиловичі народився учасник Великої Вітчизняної війни Герой Радянського Союзу Василь Гаврилович Петренко.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  2. а б Маршрут від Чернігова до Бурімки. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  3. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Бурімка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  4. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  5. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 48 : Черниговская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1866. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  6. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 91, 561 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 9 грудня 2021.
  7. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Отдѣлъ оффиціальный. № 8 (15 апрѣля 1867 г.), с. 266-268.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]